Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

філософським каменем, якби він дістався їм. Лише коли Рон сказав, що придбав би власну

команду з квідичу, Гаррі згадав про Снейпа і наступну гру.

— Я буду грати, — сказав він Ронові й Герміоні. — Бо інакше всі слизеринці подумають,

що я боюся того Снейпа. Я покажу їм! Коли ми переможемо, їм буде не до сміху!

— Щоб тільки нам не довелося плакати, забираючи тебе з поля, — сказала Герміона.

З наближенням матчу Гаррі ставав дедалі нервовіший. Та й решта гравців хвилювалися,

мабуть, не набагато менше. Випередити Слизерин у чемпіонаті гуртожитків було чудовою

ідеєю, останні сім років це не вдавалося нікому, але чи дасть їм цей шанс такий упереджений

суддя?

Гаррі не знав, чи це йому просто здається чи ні, але, хоч куди він ішов, усюди натрапляв на

Снейпа. Часом йому навіть здавалося, ніби Снейп ходить слідом за ним, намагаючись упіймати.

Уроки зілля й настійки перетворилися в щотижневі тортури — так жахливо Снейп ставився до

Гаррі. Може, він знав, що вони довідалися про Філософський камінь? Гаррі не розумів, як він

міг дізнатися, але інколи мав погане відчуття, що Снейп уміє читати думки.

Коли наступного дня біля роздягалень Рон з Герміоною побажали йому успіху, Гаррі знав,

що вони переживають, чи побачать його знову живим. Все це не надто заспокоювало. Гаррі

майже не чув підбадьорливих слів Вуда, вдягаючи квідицьку форму й беручи до рук

"Німбус2000".

Рон і Герміона тим часом знайшли собі місце на трибунах поруч із Невілом, що ніяк не міг

зрозуміти, чому вони такі похмурі й стурбовані і навіщо принесли на гру чарівні палички. Гаррі