Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Хтось штурхнув Рона в потилицю. Це був Мелфой.

— О, Візлі, пардон! А я тебе й не помітив! Мелфой задоволено вишкірився до Креба і

Ґойла.

— Цікаво, як довго протримається Поттер на мітлі? Ну що, Візлі, може — парі?

Рон не відповів: Снейп щойно призначив пенальті на користь Гафелпафу за те, що Джордж

Візлі поцілив у нього бладжером. Герміона, схрестивши пальці, стежила за Гаррі, що кружляв

над полем, мов яструб, пильнуючи снича.

— Знаєте, як добирають гравців для ґрифіндорської команди? — голосно запитав Мелфой

через кілька хвилин, коли Снейп присудив на користь Гафелпафу ще одне пенальті взагалі без

жодної на те причини. — Вони запрошують тих учнів, яких їм шкода. Дивіться, там є Поттер —

він не має батьків; тоді брати Візлі — вони не мають грошей. Слухай, Лонгботоме, ти маєш бути

в команді, бо в тебе нема розуму!

Невіл почервонів і повернувся до Мелфоя.

— Мелфою, я… я вартий десятьох таких, як ти! — затинаючись, вимовив він.

Мелфой, Креб і Ґойл аж застогнали з реготу, але Рон, і далі пильно стежачи за грою,

сказав:

— Не бійся його, Невіле.

— Якби розум був на вагу золота, ти був би біднішим, ніж Візлі! — не переставав

знущатися з Невіла Мелфой.

Ронові нерви вже мало не рвалися від тривоги за Гаррі.