Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Але ж нам не по шістсот років, — нагадав їй Рон. — До речі, навіщо тобі повторювати,

ти й так усе знаєш?

— Навіщо повторювати? Ти що, дурний? Не розумієш, що нам треба все добре скласти,

щоб перейти до другого класу? Це дуже важливо! Мені Ще місяць тому треба було сісти за

книжки! Не знаю, що на мене найшло…

На жаль, учителі думали, здається, так само, як і Герміона. Вони завалювали учнів такою

кількістю домашніх завдань, що великодні канікули пройшли зовсім не так весело, як різдвяні.

Важко було розслабитися, коли Герміона під боком зазубрювала дванадцять способів

застосування драконячої крові або вправлялася з чарівною паличкою. Стогнучи й позіхаючи,

Гаррі й Рон більшу частину свого вільного часу просиджували з нею в бібліотеці, намагаючись

упоратися з усіма додатковими завданнями.

— Я це все ніколи не запам'ятаю! — не витерпів одного разу Рон, кидаючи перо й тужливо

виглядаючи з бібліотечного вікна. То був перший справді погожий день за кілька останніх

місяців. Небо було ясноблакитне, й відчувалося, що літо вже не за горами.

Гаррі, що шукав опис золототисячника в довіднику "Сто магічних трав і грибів", підняв

голову тільки тоді, коли почув Ронові слова:

— Геґріде! А що ти робиш у бібліотеці?

Геґрід наблизився до них, ховаючи щось за спиною, і мав дуже недоречний вигляд у своїй

шубі з кротячого хутра.

— Я си так просто дивлю, — ухильно відповів Геґрід, тільки збільшивши їхню цікавість.