Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Його си спровокували, професоре Снейпе, — пояснив Геґрід, вистромивши крізь гілля

своє волохате обличчя. — Мелфой почав си ображати його родину.

— Це не має значення. Бійка, Геґріде, це порушення правил Гоґвортсу, — сказав

солоденьким голосом Снейп. — Візлі, знімаю з Ґрифіндору п'ять очок, і подякуй, що не більше.

А тепер — розходьтеся!

Мелфой, Креб і Ґойл стали незграбно продиратися повз ялинку, обтрушуючи голки і

самовдоволено шкірячись.

— Я йому покажу! — скреготів зубами Рон. — Колись я дістануся до нього!

— Я їх обох ненавиджу! — додав Гаррі. — І Мелфоя, і Снейпа.

— Гайгай, нема чого си журити, скоро Різдво, — втішав їх Геґрід. — Знаєте що? Ходіт зі

мною до Великої зали, там тепер так файно!

Отож усі троє пішли слідом за Геґрідом з ялинкою до Великої зали, яку оздоблювали до

Різдва професорка Макґонеґел і професор Флитвік.

— О, Геґріде! Остання ялинка! Постав її, будь ласка, в тому далекому кутку.

Зала стала напрочуд гарною. З усіх стін звисали гірлянди з омели та гостролисту, а на

підлозі стояло не менше дванадцяти різдвяних ялинок; деякі з них іскрилися малесенькими

бурульками, а деякі виблискували сотнями свічок.

— Скільки днів вам си лишило до канікул? — запитав Геґрід.

— Один, — сказала Герміона. — До речі… хлопці. у нас ще півгодини до обіду, ходімо до

бібліотеки.