Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

нестерпнішим. Роздратований поразкою Слизерину, він спочатку намагався розсмішити всіх

байкою про те, що, мовляв, наступного разу ловцем замість Гаррі стане жаба з великою

пелькою. Але Мелфой побачив, що ніхто не сміється, бо всі були вражені тим, як Гаррі вдалося

втриматися на мітлі, що намагалася його скинути. Саме тому заздрісний і сердитий Мелфой

знову почав глузувати з того, що Гаррі не мав справжньої родини.

Гаррі не збирався їхати на Різдво на Прівітдрайв. Професорка Макґонеґел минулого тижня

складала список учнів, які лишаться в школі на свята, й Гаррі відразу записався туди. Він не

бачив причини, чому має себе жаліти: адже, мабуть, це буде найкраще його Різдво. Рон з

братами теж лишалися, бо містер і місіс Візлі мали їхати до Румунії провідати Чарлі.

Вийшовши з підвалу після уроку зілля й настійок, учні побачили в коридорі велику

ялинку, що загородила увесь прохід. Дві величезні ноги й гучне сопіння свідчили, що за

ялинкою був Геґрід.

— Гей, Геґріде! Допомогти? — запитав Рон, просунувши голову між гілля.

— Нє! Всьо файно, дєкую, Роне.

— Звільни прохід! — почувся зза Ронової спини зневажливий голос Мелфоя. — Що, Візлі,

вирішив, тіпа, заробити трохи грошенят? Мабуть, теж хочеш стати ключником після Ґогвортсу

бо Геґрідова халупа — справжній палац проти барлогу твоєї родини.

Рон кинувся на Мелфоя, але сходами якраз спускався Снейп.

— ВІЗЛІ!

Рон, що схопив Мелфоя за груди, відпустив його.