Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

мітла так си поводила, але Снейп ніколи б си не намагав убити учня! Слухайте мене, ви всі троє:

ви встряли в таке, що вас си не стосує. Це небезпечно. Забудьте того пса й забудьте те, що він

стереже, бо це справа професора Дамблдора й Ніколаса Фламеля!

— Ага! — сказав Гаррі. — Тут ще замішаний і якийсь Ніколас Фламель, так?..

Геґрід був сердитий сам на себе.

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

Дзеркало Яцрес

НаближалосяРіздво. Одного грудневого ранку Гоґвортс прокинувся вкритий пишною

сніговою ковдрою. Озеро замерзло, а близнюків Візлі покарали за те, що вони зачарували кілька

грудок снігу, і ті носилися всюди за Квірелом, цілячись у його тюрбан. Сови, які зуміли

подолати завірюху, щоб доставити пошту, мусили якийсь час відпочивати й лікуватися у Геґріда,

щоб набратися сил на зворотну дорогу.

Ніхто вже не міг дочекатися канікул. Ґрифіндорська вітальня й Велика зала хоч огрівалися

камінами, а от у коридорах стояв лютий холод, шибки у класах шарпав несамовитий вітер.

Найгіршими були уроки професора Снейпа в підвалі, де в учнів аж пара йшла з рота, і вони

тулилися якнайближче до своїх гарячих казанців.

— Мені, в натурі, шкода тих учнів, — казав на уроці заклинань Драко Мелфой, — які

лишаться на Різдво у Гоґвортсі, бо їх ніхто не чекає вдома.

Кажучи це, він поглядав на Гаррі. Креб і Ґойл хихотіли. Гаррі, що саме зважував мелений

хребет лев'ячої рибки, вдав, ніби не чує їх. Після матчу з квідичу Мелфой став ще