Розділ V  Про гупізирян і чупвалів

 — Уяви собі, що Океан — це голова з волоссям, — пояснював Алеж-Одуд. — Уяви, що вона переповнена Оповідними Потоками так само, як густа грива — м'якими пасмами волосся. Що довше і густіше волосся, то більше в ньому ковтунів. Плаваючі Городники — це своєрідні перукарі Моря Оповідок. Причісують, чистять, миють, укладають. Тепер уторопав?

Тут Якщоб запитав Малі:

 — Що чути про забруднення? Коли воно почалося? Наскільки серйозне?

Малі відповідав на кожне запитання по черзі.

 — Забруднення — смертельне. Природна — невідома. Почалося недавно, але поширюється дуже швидко. Наскільки сильне? Дуже сильне. Деякі оповіді доведеться чистити роками.

 — Які, наприклад? — поцікавився Гарун.

 — Деякі популярні романи перетворилися на довгі переліки речей, які потрібно купити в крамницях. Також дитячі казки. Наприклад, помічено спалах анекдотів про балакучий вертоліт.

Тут Малі замовк, і вони чимдуж помчали до Ґуп-Сіті. Кілька хвилин потому до Гаруна долинули нові голоси. Це був ніби хор з багатьох унісонних голосів, сповнених якогось шумування й булькання. Нарешті Гарун здогадався, що вони долинають з-під поверхні Океану. Він глянув у товщу води й біля самого Одуда побачив два страхітливі морські чудовиська, які пливли так близько до поверхні, що майже ковзали по хвилі, збуреній швидким Алежем.

З огляду на їхні трикутні обриси та райдужне забарвлення Гарун дійшов висновку, що вони — якийсь вид Риби-Ангела, хоч і мали розміри велетенських акул з десятками ротів по всьому тілу. Роти безперервно працювали: втягували Оповідні Потоки й знову їх випускали назовні, перепочиваючи лишень для того, щоб сказати кілька слів. Коли ж вони починали говорити, зауважив Гарун, то кожен рот мав свій голос, але всі роти на кожній рибі вимовляли слова одночасно.

 — Швидко! Хутко! Не спізніться! — булькотіла перша риба.

 — Вода хвора! Не баріться! — продовжила друга. Алеж-Одуд знову був люб'язний і одразу пояснив Гарунові:

 — Це Багатопащеві Риби, — сказав птах. — Їх так назвали, бо вони, як ти уже встиг переконатися, мають багато пащ, себто ротів.

«Отже, — розмірковував Гарун з великим подивом, — таки існують Багатопащеві Риби, про яких розповідав Пихатий Алежбо. А тато сказав би, що я, пройшовши довгий шлях, переконався, що Багатопащеві Риби можуть також бути Рибами-Ангелами».

 — Багатопащеві риби живуть парами, — додав Алеж, не роззявляючи дзьоба. — Протягом усього життя вони залишаються вірними партнерові. І на підтвердження досконалости свого союзу вони завжди розмовляють в риму.

Обидві особини Багатопащевих Риб видалися Гарунові нездоровими. Їхні численні роти дуже часто шипіли й кашляли, а очі від запалення були червоними.

 — Я не великий знавець у цих справах, — звернувся Гарун до них, — але як ви почуваєтеся, ви, часом, не хворі?

Відповідь не забарилася, розділена булькотливим кашлем на окремі частини:

 — Смак поганий! Бруд усюди!

 — Дуже сильно ниють груди!

 — Я є Баґа! А це — Ґупі!