Розділ «5 Стежка до Трьох Вогняних Пампушок»

— А ці Кільця Вогню… — почав було Лука.

— Навіть не питай, — відповіла вона, — вони — велетенські й непрохідні, от і все. Гросмейстер подбав.

— А коли ти сказала Гросмейстер…

— Це неможливо, — вже вибухнула вона, і на її очах з’явилися сльози. — Шкода, але це не під силу нікому.

Ніхтотато ж мовчав довший час, однак тут надумав утрутитися:

— У такому разі, — сказав він, — хай хлопець сам переконається. До того ж він має шістсот п’ятнадцять життів і ще одне. А ще собаку й ведмедя.

Сорая вже було розкрила рота, щоб заперечити, проте Лука заметушився на палубі «Арґо»:

— Вставайте! Вставайте! — вигукував він, і звірі неохоче виконували його прохання. Потім він повернувся до Сораї й з притиском сказав:

— До кнопки збереження. Будь ласка.

Вона згідно кивнула головою.

— Роби як знаєш, — сказала вона й вийняла з кишені летючий килим.

Лука зауважив, що на кожному розі килима були сталеві кільця (але чи були вони напередодні, перед складанням Решама?), й тепер «Арґо» був прив’язаний мотузками саме до цих кілець. Слоно-Качка й Слоно-Селезень по черзі сиділи на килимі й спрямовували їх лабіринтом річок уздовж справжньої Річки Часу. Хоч килим летів дуже швидко, проте дорога була неблизькою, тож Лука неймовірно зрадів, коли нарешті побачив золоту Кулю кнопки збереження, яка наче невеликий буй раз по раз вигулькувала з води. Визнаючи заслугу Птахів Пам’яті як провідників, він попросив їх натиснути на Кулю, тож Слоно-Качка стрибнула у Річку й ударила головою по золотій сфері. Цифра в правому горішньому куті поля зору Луки змінилася з «3» на «4», «5», а потім і на «6»; але він на це не звернув уваги, бо в ту мить, коли Слоно-Качка вдарила по кнопці збереження, змінився геть усенький світ.

Усе стало темним, але то не була ніч. Це була якась штучна, чорна, чарівна темрява, яка мала злякати подорожніх. Відтак прямо перед ними з гучним ревом піднялася з темряви у небо гігантська вогняна куля й перетворилася на величезну вогняну стіну.

— Вона простягається навколо Чарівного Серця, — прошепотіла Сорая. — Це тільки її передня частина. Себто перше Кільце. Потім пролунав другий і третій рев, кожен наступний був гучнішим, ніж попередній, а тоді постало ще два велетенські вогняні кільця — друге вище, ніж перше, а третє вище, ніж друге, до того ж вони могли рухатися вгору і вниз навколо першого, а всі троє разом утворювали потрійний непрохідний бар’єр, наче три неосяжні пампушки в небі. Колір вогню, а він був червоно-помаранчевий, швидко почав блякнути, аж поки не став майже білим.

— Це найгарячіший вогонь, який тільки може бути, — сказала Сорая Луці. — Білий вогонь. Тепер ти розумієш, про що я тобі казала?

Лука розумів. Якщо ці вогняні пампушки оточують Чарівне Серце — Потік Слів, Озеро Мудрості, Гору Знань і таке інше, тоді пошуки можна припиняти.

— Цей вогонь, — почав він без великих сподівань, — цей вогонь, з яких складаються Кільця, це не той самий вогонь, що й Вогонь Життя?

Ніхтотато заперечно похитав головою.

— Ні, це звичайний вогонь, який спопеляє все, до чого він торкається. Вогонь Життя — це єдиний вогонь, який не руйнує, але творить і відновлює.

Луці забракло слів. Він стояв на палубі «Арґо» в цілковитій темряві й пильно дивився на вогняні язики. Обабіч нього мовчки стояли собака Ведмідь і ведмідь Собака. А тоді без жодних попереджень вони почали реготати.