Розділ IV ВОЄННА КОНТРИБУЦІЯ

— Отакої! Я ще вчора помітив: уяви у вас зовсім немає,— вигукнув Блад. — Побачивши вашого погонича мулів, я зрозумів, чого від вас можна сподіватись. І відповідно вжив застережних заходів. Я дав своєму заступникові такі вказівки: вважати, починаючи з дванадцятої години, що ми перебуваємо в стані війни, переправити на берег гармати і перетягти їх у форт, де й встановити, націливши на місто. Для цього я дав йому ваших мулів. — Кинувши погляд на годинник, що стояв на каміні, він повів далі: — А тепер майже пів на першу. З ваших вікон видно форт. — Блад підвівся і простягнув губернатору свою підзорну трубу. — Можете впевнитися самі: мої люди виконують те, що я наказав.

Запала мовчанка. Губернатор з ненавистю дивився на Блада. Потім, не кажучи ні слова, взяв підзорну трубу й ступив до вікна. Коли ж він знову повернувся до Блада, то був схожий на розлючену гримучу змію.

— Але ти забуваєш про одну обставину. Про те, що ти в наших руках. Я повідомлю твій піратський набрід про те, що при першому ж пострілі з їхнього боку я тебе повішу. Макартні, кличте сторожу. Годі балакати!

— О, ще хвилинку, — попросив Блад. — Аж прикро дивитись, як ви поспішаєте із своїми висновками. Волверстон має мій наказ, і ніяка загроза моєму життю анітрохи не перешкодить йому виконати його. Можете мене повісити, якщо вам цього хочеться. — Він знизав плечима. — Якби я надто дорожив життям, то навряд чи обрав би ремесло пірата. Але будьте певні: після того, як ви мене повісите, від Сент-Джона не залишиться каменя на камені: пірати, помщаючись за мене, не помилують нікого — ні старих, ні жінок, ні дітей. Подумайте про це, згадайте, в чому полягає ваш обов'язок перед цією колонією і королем — обов'язок, виконанню якого ви надаєте такого великого значення.

Безбарвні очі губернатора свердлили Блада, неначе хотіли дістатись до його душі. А він стояв перед ними безстрашний і спокійний, загрозливо спокійний.

Полковник подивився на Макартні, наче шукав підтримки, але не знайшов її. Нарешті, не стримавшись, роздратовано вигукнув:

— О, хай йому біс! Це мені наука, щоб не зв'язувався з піратом. Щоб від вас відкараскатись, я заплачу вам двадцять тисяч червінців, після чого прощайте і будьте прокляті!

— Двадцять тисяч? — Блад від здивування аж звів брови. — Але їх ви мали заплатити, поки я був вашим союзником, поки ви не оголосили мені війни.

— Що ви хочете цим сказати, дідько б вас ухопив?

— А те, що оскільки ви визнали свою поразку, то перейдемо до обговорення умов мирного договору.

— Умов мирного договору? Яких умов? — роздратування губернатора швидко зростало.

— Зараз почуєте. По-перше, ви винні моїм людям двадцять тисяч золотих червінців за надану вам допомогу. Ще ви повинні заплатити тридцять тисяч червінців викупу за місто, щоб урятувати його від бомбардування.

— Що? Присягаюсь богом, сер!..

— Далі,— безжально вів Блад, — : десять тисяч викупу за вас, десять тисяч за вашу сім'ю і п'ять тисяч за інших поважних мешканців міста Сент-Джон, включаючи сюди і капітана Макартні. Разом це складатиме сімдесят п'ять тисяч золотих червінців. Цю суму ви повинні заплатити протягом години, бо потім буде вже пізно. І повірте мені: краще не баритись!

На губернатора шкода було дивитись. Він спробував щось сказати але йому відібрало мову, і він важко опустився на стілець. Нарешті він спромігся заговорити. Голос його тремтів і був хрипкий.

— Ви… ви зловживаєте моїм терпінням. Ви, звичайно… Чи не думаєте ви, що я збожеволів?

— Краще повісити його, полковнику, та й по всьому, — не витримав Макартні.

— І таким чином знищити колонію, зберегти яку будь-якою ціною, зверніть увагу — будь-якою ціною, — ваш обов'язок, — додав Блад.

Губернатор провів рукою по блідому, мокрому від поту чолу і застогнав.

Вони ще якийсь час сперечалися, щоразу повторюючи. в різний спосіб те, що вже було сказано, поки полковник Кортні не вибухнув майже істеричним реготом.