Розділ IV ВОЄННА КОНТРИБУЦІЯ

Більшу частину кімнати займав теж довгий і теж вузький стіл, на якому лежало кілька книжок та гітара і височіла ваза з квітами білої акації, що сповнювала повітря міцними пахощами; довкола столу стояло кілька стільців.

З'явився губернатор у супроводі Макартні. Його обличчя здавалось ще довгообразішим, ніж завжди.

Капітан Блад з підзорною трубою під пахвою і прикрашеним плюмажем капелюхом у руці зробив низький уклін.

— Я прийшов попрощатися, ваша вельможність.

— А я вже збирався послати по вас. — Безбарвні очі полковника спробували витримати твердий погляд капітана Блада, але безуспішно. — Мені стало відомо про великі скарби, які ви взяли з розбитого іспанського корабля. Мені також сказали, що ваші люди навантажили їх на борт вашого корабля. Чи знаєте ви, сер, що ця здобич є власністю короля?

— Ні, цього я не знаю, — відповів капітан Блад.

— Не знаєте? В такому разі я повідомляю вас про це. Капітан Блад, терпляче всміхаючись, заперечливо похитав головою.

— Це воєнна здобич.

— Саме так. А воєнні дії провадились від імені його величності й на захист колонії його величності.

— Ви тільки не врахували того, що я не перебуваю на службі в короля.

— Хоч ми про це й не говорили, але я й без домовленості вважав, що ви тимчасово служите королю, коли згодився залучити вас і ваших людей до захисту острова.

Блад подивився на губернатора з веселим подивом.

— Що ви робили, сер, до того, як вас зробили губернатором Підвітряних островів? Були стряпчим?

— Капітане Блад, мені здається, ви поводитесь зухвало!

— Ви вгадали, але ви заслужили навіть гіршого. Ви згодились залучити мене, так? Яка ласка! Та де б ви тепер були, коли б я вам не допоміг?

— З вашого дозволу, будемо дотримуватись теми нашої розмови. — Полковник говорив холодно й зверхньо. — Поступивши на службу до короля Якова, ви тим самим зобов'язались підкорятись законам, що діють у його армії. Привласнення цінностей з іспанського флагмана є актом розбою, що суперечить усім цим законам і заслуговує на якнайсуворішу кару.

Капітан Блад вважав, що ситуація стає дедалі комічнішою. Він розсміявся.

— Мій беззастережний обов'язок, — додав полковник Кортні,— заарештувати вас.

— Але, сподіваюсь, ви не збираєтесь цього зробити?

— Ні, не збираюсь, якщо ви скористаєтесь із моєї поблажливості й негайно залишите ці місця.