Розділ «Ґреґ Іґан Найближчий»

От дідько. У списку колег, щодо яких вона могла бути впевнена, що вони захочуть допомогти їй, Кріс Сантос займав верхній рядок, але досить йому було сказати два речення, щоб стало зрозуміло, що він також заразився. І він збирається повторювати за Резою, як папуга, що це вона становить проблему? Кейт ледве стримувалася, аби не сказати йому, що дуже добре пам’ятає ті часи, коли зграя тупих, як пробки, пройдисвітів надзвонювали їй один за одним, щоб пробекати: «Це технічний відділ операційної системи Windows; ми виявили на вашому комп'ютері небезпечний вірус». І хоча багатьох із них вона посилала цілком конкретними словами, щоб вони не морочили їй голови, наступного дня завжди приходив хтось інший і товк точнісінько ту ж саму фразу.

— В мене була сутичка з Резою, — сказала вона. — Скоріше навіть не сутичка, а непорозуміння. Зараз вже все добре.

Запала незручна пауза.

— Ну, коротше, твоїй сестрі довелося забрати дитину. Ніхто не збирається вести мову про звинувачення у невиконанні обов’язків по відношенню до дитини, і я не думаю, що справа має зайти аж так далеко. Але тобі треба прийти сюди і пройти допит, просто щоб всіх переконати. Я думаю, що твій чоловік занадто панікує.

Кейт з усієї сили намагалася сформулювати свою відповідь, задаючись запитанням, чи був взагалі сенс підтакувати йому — але цілком можливо, що цей дзвінок водночас слухають люди, які ставляться до цього не просто як до формальності, а справді вважають, що вона винна.

— Розумію, — відповіла вона. — Буду десь біля дев'ятої.

— Дозволь запитати, де ти зараз?

— Я не вдома, — зізналася вона. — Я знала, що Бет гляділа Майкла, і не хотіла бути там, коли Реза прийде додому. Ну, просто… між нами трохи напружені стосунки. Я подумала, що це дасть нам можливість охолонути.

— Добре. Але ти будеш на Рома-Стріт о дев’ятій?

— Обов’язково.

Кейт вийшла з машини, склала в купку телефон Рези і свій, підклала під заднє колесо, після чого кілька разів переїхалась по них туди-сюди. Як це дружина Кріса не помітила, щó з ним сталося? Але Кейт вже кілька років мало спілкувалася з ними обома; може, вони розлучилися й живуть окремо, а до неї просто не дійшли чутки.

Вона ще раз вийшла з машини й оглянула розтрощені ґаджети. Тепер Кейт інакше думала стосовно втечі; можливо, було б простіше законспіруватися і гратися у щасливу сім'ю з Резою, вдаючи, що нічого не сталося, а тим часом розслідувати спалах епідемії.

Але навіть якщо вона могла б бути настільки гарною акторкою, Реза може заразити її, затягнувши в ту ж саму порожнечу, де перебуває сам. Їй хотілося вірити, що і він, і Майкл, і Бет все-таки якось вижили, як би глибоко не були вони поховані, — але коли уявляла собі гротескні опудала, на які вони перетворилися, єдиним її відчуттям була огида.

Небо було таким ясним, і звуки дорожнього руху здіймалися все вище, ширяючи серед пташиного співу. Вона ненавиділа саму думку про те, щоб відмовитися від автомобіля, але рано чи пізно люди шукатимуть її, і вона поняття не мала, наскільки далеко ця хвороба проникла в поліцейські підрозділи.

Прямуючи вулицею, Кейт подумала про Наталі Ґраймс: яким мав бути її шок від того, що, прокинувшись, опинилася поряд з річчю, яка колись була її чоловіком. А переходячи з кімнати в кімнату, виявила, що навіть її чудові донечки зникли. Переконана, що її сім'ю стерто, що їхні розуми безповоротно знищено, вона вважала, що єдина справа любові, яку вона має зробити, — це власною рукою викинути геть ці смикані маріонетки з кону їхніх страждань.

Кейт могла зрозуміти всю силу жіночого горя. Але сама вона не збиралася втрачати надію, поки не матиме безсумнівних доказів того, що це не лікується і що всі дорогі їй люди дійсно щезли назавжди.

Кейт знайшла невеличкий мотель, де клерк був радий взяти плату готівкою і за скромну надбавку дозволив їй зареєструватися без пред’явлення документа. У своїй кімнаті вона сіла на ліжко, втупилася в потертий килим і зосередилась в намаганні вирішити, кому можна довіряти настільки, щоб узяти в союзники — тепер, коли Кріс вибув. Вона склала список з дванадцяти імен, але коли серйозно задумалась про кожного, її довіра почала потроху випаровуватись. І справа не в тому, що хтось із них в минулому не демонстрував лояльності й підтримки; зараз, коли вона подумки прокручувала розмову, яку їй треба було б провести з ними, щоб заручитися їх допомогою, — ідея, що вони стануть на її бік, виглядала безглуздою. Щоразу, коли вона розігрувала цей сценарій у своїй голові, всі сліди старої дружби, на які вона покладалась, просто зникали, і зустріч закінчувалася холодним поглядом.

Їй потрібні були не так друзі, як свідки. Отож, оскільки жоден епідеміолог не збирається все кидати і поспішати на допомогу, їй слід почати зі свідчень, причому якомога більшої кількості людей, щоб показати, що симптоми, які вона спостерігала у своїй родині, були помічені і в інших місцях.

Без знання про спосіб передачі важко було сказати, як ця хвороба змогла поширитися, але місцевість довкола будинку Наталі була очевидним місцем початку. Кейт вийшла з мотелю й пішла пішки, уникаючи перехресть, де, як вона знала, працюють камери спостереження.

Прибувши на місце, побачила, що сам будинок все ще обгороджений. Вона почала з сусідів праворуч, але нікого не було вдома; лише за четвертими за ліком дверима хтось нарешті відгукнувся. На її стукіт вийшов літній чоловік, який виказував явне незадоволення тим, що його збудили зі сну, — але потім, приборканий серйозністю теми, запросив її увійти.