Розділ «Ґреґ Іґан Найближчий»

— За лікарнею?

— Так.

Кейт повернула на Баттерфілд-стріт, сповільнившись при наближенні до невеликого парку, який відділяв дорогу від висадкової петлі біля входу в лікарню. У ці світанкові години тут цілком могли товктися відвідувачі відділу невідкладної допомоги з найрізноманітнішими речовинами в тілах, і вони цілком могли без попередження вивалитися з-за зелені просто на дорогу.

— Отут вліво.

Кейт зупинила машину. Своїми вказівками він запровадив її до паркувального комплексу лікарні.

— Що ти намагаєшся мені цим сказати? — сердито зажадала пояснень. — Вони постраждали?

— Ні. Запевняю тебе, з обома все добре.

— Тоді чому б їм тут бути?

Суб’єкт промовив:

— Нам треба туди зайти. Будь ласка.

— Навіщо?

Перш ніж Кейт встигла зупинити його, він виплигнув з машини, помчав дорогою назад і зник поміж деревами. Вона побігла слідом, дещо спантеличена. Парк був за розміром приблизно такий, як її задній двір; спробувати відірватися тут від неї — безнадійна затія.

Кейт наздогнала його відразу за входом до відділу невідкладної допомоги. Вона побоювалась, що їй доведеться повалити його на бетонну долівку, але він зупинився й обернувся, дозволивши їй зіштовхнутися з ним, і обхопив її руками, так що їх тіла поєдналися в моторошній пародії на обійми. Вона вирвалась від нього, засліплена люттю. Він пахнув зовсім як Реза, але це не викликало нічого крім огиди.

Він проскиглив:

— Кейт, благаю, дозволь їм перевірити тебе.

— Що?

— Дозволь лікарям обстежити тебе. Я можу залишитися тут з тобою, але ти маєш дозволити мені зателефонувати комусь, щоб заопікувався Майклом.

— Якщо ти думаєш, що я не вріжу тобі тільки тому, що довкола люди…

Суб’єкт підняв руки догори.

— Подивись на мене! Якщо ти не віриш, що я Реза, вкажи мені хоч на одну рису, не таку як у нього!