Розділ «Ґреґ Іґан Найближчий»

Кейт все це набридло.

— Ти гарно збудований, маєш правильні риси обличчя. Чорне волосся й карі очі не такі вже й рідкісні, — припустимо, що вони природні, — але все інше можна було б зробити за допомогою гриму.

Хіба сам Реза не твердив те ж саме, жартуючи, що міг би зійти за власного дідуся? А вони і ту розмову також підслухали?

— Це ваша експертна думка, пані доктор наук Шахріпур? — знущався він з неї. — В суді ти теж молола би отаку дурню? Запитай мене щось таке, що може знати лише Реза.

— Я в такі ігри не граю.

Він знову заскиглив:

— Я не лікар, я не знаю, що з тобою сталося. Але що, якщо це інсульт? Раптом у тебе тромб в мозку… — З очей йому текли сльози, він витер їх передпліччям. — Будь ласка, Кейт, нехай вони допоможуть тобі.

Кейт пильно вдивлялася в нього в різкому світлі лікарняного входу. Кожна маленька чорна волосинка на його щоках була саме там, де вона очікувала її побачити. Ідея про те, що хтось за межами Голлівуду міг хоча б спробувати реконструювати такий рівень деталізації, була смішною.

— Давай увійдемо, — вирішила Кейт. Адже вони, зрештою, опинилися у потрібному місці.

Крок через саморозсувні двері вони зробили одночасно. Поки Реза роззирався, щоб зрозуміти — куди йти, аби зайняти чергу, Кейт помітила пару охоронців. Коли Реза пішов вперед, вона відступила від нього, підійшла до охоронців і непомітно показала їм свій значок.

— Отой пан — мій чоловік, — сказала тихо. — Мені потрібна ваша допомога у його затриманні, щоб його можна було оглянути, інакше він може бути небезпечний для себе.

Кейт трималася за кілька кроків позаду, коли троє охоронців підійшли до Рези одночасно. Він розвів руками в заперечливому жесті.

— Що це? Кейт! — Він звернувся до охоронців. — Моя дружина хвора. Я не знаю, що вона вам сказала…

— Ви повинні заспокоїтись, сер, — рішуче перервав один з охоронців. — Лікарі зайняті, але якщо ви почекаєте спокійно, хтось невдовзі зможе вас оглянути.

— Ні, це вона потребує огляду! Це вона хвора! Наш син у небезпеці.

— Сер, якщо ви почнете порушувати спокій…

— Кейт! Що ти їм сказала? — Реза, чи то пак оте щось, що зараз рухало оболонкою його тіла, люто спопеляв її поглядом у підробному жаху.

Кейт кинула охоронцям:

— Я повернуся, як тільки зможу. До того часу ви маєте прослідкувати, щоб він пройшов повну оцінку психічного стану.

Не можна сказати, що вони виглядали від того щасливими, але поступилися перед її повноваженнями.