Усе таке невагоме, бо ще не зроблений згубний вибір, не обраний шлях, а дорога, що простирається попереду, — це безкінечне море можливостей.
Мені подобається моє життя, але з плином часу перестав відчувати легкості буття. Осінні вечори, такі як цей, ще трохи нагадують про неї.
Холод трохи освіжає голову.
Непогано було б уже повернутися додому. Мабуть, варто увімкнути газовий камін. Ми ніколи не вмикаємо опалення до Геловіна, але сьогодні так не по сезону холодно, що пройшовши з милю на такому вітрі, я лишень хочу вмоститися біля каміна з келихом вина і щоби поруч були Даніела й Чарлі.
Вулицю перетинає метро — ель[4].
Я проходжу під іржавою металевою конструкцією залізниці.
Як на мене, саме ель уособлює місто.
Це мій улюблений відрізок дороги додому, бо тут найтемніше й найтихіше.
У цей момент...
Жоден поїзд не наближається.
Жодна фара не світить у жодному напрямку.
Не чути гамору з пабів.
Нічого, крім віддаленого шуму реактивного літака, який заходить на посадку в аеропорт О’Гара.
Стривайте...
Щось наближається — чуються звуки кроків по тротуару.
Я озираюсь.
До мене кидається тінь, відстань між нами скорочується швидше, ніж я встигаю зрозуміти, що відбувається.
Перше, що я бачу — обличчя.
Крейдяне, мов у примари.
Високі вигнуті брови, ніби намальовані.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна матерія » автора Крауч Блейк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ перший“ на сторінці 10. Приємного читання.