Розділ десятий

— Логан-сквер.

— Неблизький світ.

— То позичмо машину.

Ми перетинаємо Вісімдесят сьому вулицю і йдемо житловим кварталом. Схоже, тут не прибиралось кілька тижнів. Скрізь купа сміття. Воно нагромаджене величезними купами гидких порваних мішків уздовж тротуарів.

Багато вікон забиті.

Деякі затулені листами пластику.

Майже на всіх вікнах теліпаються шматки одягу.

Червоні.

Чорні.

Десь із будинків чується гудіння радіо й телевізорів.

Плач дитини.

А так, увесь район охоплений зловісною тишею.

Посеред шостого кварталу Аманда вигукує:

— Одна є!

Я переходжу вулицю, підходжу до автомобіля «Сієра» середини 90-х.

Білого кольору, місцями поржавілий, колеса без ковпаків.

Крізь брудне скло помічаю ключі, що стирчать із замка запалювання.

Ривком одчиняю дверцята водія і сковзаю за кермо.

— Отож, ми таки це робимо? — питає Аманда.

Я заводжу двигун, поки вона вмощується на сидінні пасажира.