Розділ «Три неприємні п’єси»

Френк. Вiн проводжає маму з Бессi на вокзал.

о. Семюел. Крофтс уже встав?

Френк. Давно вже встав. Йому як з гусака вода: звик до цього дiла бiльше, нiж ви, — мабуть, вiд тих часiв нiколи не кидав пити. Забрався десь люльку покурити. (Знов береться до газети, о. Семюел, зажурившись, iде до ворiт i знову нерiшуче повертається).

о. Семюел. Кх... Френку!

Френк. Що?

о. Семюел. Як гадаєш, Ворени сподiваються сьогоднi вiд нас запросин?

Френк. Їх уже запрошено. За снiданком Крофтс нас сповiстив, що ви його просили закликати сюди панi Ворен та Вiвi в гостину на сьогоднi й запевнити їх, що наш дiм до їхнiх послуг. Почувши це, мати саме тодi згадала, що їй конче треба поїхати одинадцятигодинним потягом у мiсто.

о. Семюел (не тямлячи себе вiд розпачу). Я нiколи не просив їх кликати. І на думку це менi не спадало.

Френк (спiвчутливо). Хiба ви пам’ятаєте, панотче, що ви говорили й думали цiєї ночi?.. Агов! Це Пред до нас повертається!

Пред (увiходить ворiтьми). З добрим ранком.

о. Семюел. З добрим ранком. Пробачте, що я не вийшов до вас пiд час снiданку. Менi, кх-кх, болить...

Френк. Горло. Священицька хороба. На щастя, не хронiчна.

Пред (змiнює розмову). Тут у вас, мушу вам сказати, надзвичайно гарно. Чудовий краєвид.

о. Семюел. Справдi чудовий. Коли хочете, пане Преде, Френк пiде з вами погуляти. Я вас прошу пробачити менi, бо я мушу засiсти за моє казання, поки панi Ґарднер немає вдома, а ви тут собi гуляйте. Ви не образитеся на мене?

Пред. Та що ви, й на думцi не маю. Прошу вас, без церемонiй.

о. Семюел. Дякую. Я, кх-кх... (Бубонячи пiд нiс, iде на ґанок i зникає в будинку).

Пред (сiдає на траву поруч iз Френком i обiймає рукою власнi колiна). А це повинно бути цiкаво, щотижня писати казання.

Френк. Надзвичайно цiкаво, але ж вiн цього не робить, вiн їх замовляє. Це вiн пiшов похмелитися содовою водою.

Пред. Любий друже, вам не завадило б ставитися до батька з бiльшою пошаною. Адже ви вмiєте поводитися дуже мило, коли хочете.

Френк. Мiй любий Преддi, ви забуваєте, що я мушу жити з панотцем. Коли двоє живуть разом — нехай це будуть батько з сином, чоловiк iз жiнкою, брат з сестрою, — вони не можуть увесь час пам’ятати про всякi ґречнi церемонiї. Все це гарно для гостей, що приходять на десять хвилин побалакати. А панотець, що з’єднує з багатьма прекрасними домашнiми якостями овечу нерiшучiсть i ослячу бундючнiсть та нахабство...