Розділ «Дата Туташхіа роман»

Звільнення доцента і його співучасників усе-таки було використане проти нас. Поширилися чутки, завдяки яким за доцентом закріпилася репутація героя, проникливої людини й самовідданого борця. Тоді ми зробили так, як і обіцяли: заарештували кількох виявлених під час слідства осіб і віддали їх до суду. На тому судовому процесі ім’я доцента прозвучало в небажаній для нього інтерпретації. Слідом за цим було вжито й інших заходів, і кінець кінцем йому було начеплено ярлик зрадника.

Доцент не хотів примиритися з долею політичного трупа, за його ініціативою було створено серед студентів Московського університету нелегальну групу анархо-синдикалістів, а невдовзі його заслали на Камчатку. Очевидно, він скористався порадою Зарандіа — подав до суду на свого учня двічі: удруге провинився, навмисне накликав на себе кару й домігся політичної реабілітації перед однодумцями. Шкода тільки, що він був слабовитий, на засланні захворів і помер.

Вірю, що він «не міг інакше».

Я казав уже, що Зарандіа прекрасно провів цю справу і прекрасно програв її. Я мав на увазі цей її фінал, хоч сам Зарандіа не вважав справу програною.

А тепер закінчення, заради якого я й розпочав цю довгу історію. Час і хід подій підтвердили мої здогади. Причина дій Мушні Зарандіа випливала виключно з того, що він «не міг інакше». Це очевидно, але тут мені хотілося б поділитися своїми міркуваннями про людей подібного морально-психологічного складу і про умови, що формують їх. А щоб не спокуситися абстракціями, не вдаритися в багатослів’я й не затуманити суті своєї думки, наведу діалог, що відбувся між мною і Мушні Зарандіа, діалог, який кинув світло на суть справи.

На той час стала сенсацією загибель у Атлантичному океані великого пасажирського пароплава й більшості його пасажирів. Судно пішло на дно за якусь годину. Саме в цей короткий трагічний проміжок часу на борту пароплава сталася пригода, яка набула відголосу хоч і комічного, але Незрівнянно ширшого, ніж сама трагедія. Коли пароплав ішов на дно і все було охоплене панікою, якийсь комівояжер примудрився не лише вивести з Істерики й заспокоїти не знайому йому даму років тридцяти п’яти, але й збув їй корсет пошиття мадемуазель Бріньон, а разом з корсетом м’ясорубку нової конструкції. З двохсот п’ятдесяти чоловік живими лишилися тільки дванадцять, і поміж них комівояжер зі своєю виручкою і дама, уявіть собі, зі своїм корсетом і м’ясорубкою.

— Як ви трактували б цю пригоду, Мушні? — спитав я свого підлеглого, відпочиваючи після одного стомливого засідання.

Зарандіа осміхнувся й мовив:

— Це і смішно, ваша ясновельможність, і надто цікаво. Я пояснив би такі явища однобічністю натури, перевагою в ній якоїсь однієї риси. Такі люди, я гадаю, з’являються на світ дуже рідко. Не знаю, яке ім’я найбільше личило б їм, але здогадуюся, як саме вони з’являються.— Зарандіа помовчав, збираючись з думками, і вів далі: — Можливо, в майбутньому наука зможе створити, подібно до періодичної системи Менделєєва, систему моральних якостей людини. Встановлять, що існує стільки-то і стільки-то вже відомих властивостей, скажімо, любов, ненависть, доброта, злостивість та ще багато інших, а стільки-то і стільки-то клітинок таблиці на якийсь час лишаться порожні. Мине час, і для кожної клітинки знайдуться свої пожильці.— Зарандіа спинився й зиркнув на мене: як я реагую.

— Продовжуйте, Мушні. Я стежу за вашою думкою.

— Гадаю, що в нормального новонародженого є зародки всіх моральних властивостей.

— Ви говорите саме про нормального новонародженого, чи не так?

— Атож. Про винятки й аномалії скажу пізніше. Нормальний новонароджений наділений у зародку всіма моральними властивостями, і, отже, можливістю їх розвитку, формування, вдосконалення.

— Згоден з вами.

— У кожного новонародженого різні моральні особливості виражені з різною силою, навіть коли ті властивості ще тільки зав’язуються. Потенція одних властивостей — більша, інших — менша. Якщо середовище не викликає пришвидшеного й посиленого розвитку якої-небудь однієї риси, очевидно, з того новонародженого сформується особистість цілком нормальна, в якій усі її початкові задатки зрівноважаться один одним. Тепер про винятки й відхилення. Можна припустити, що народиться така людина, в якої надто сильні будуть зародки, скажімо, зажерливості, корисливості, а зав’язь протилежних властивостей буде слабка, немічна. Можливе таке?

— Звичайно, можливе.

— Можливе й інше. Людина потрапляє в такі умови зростання й розвитку, в яких бурхливо розвинуться її сильні задатки,, а слабкі ослабнуть ще дужче, занепадуть, практично зовсім зникнуть.

— Можливе й це.

— Тоді шлях, на який стане І яким піде людина, що сформувалася таким чином, не викликає сумніву, графе.

— Я розумію вас.