Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Проведемо в одинадцятій квартирі, там зручніше.

— Гаразд.

Одинадцятою квартирою називалася одна з наших приміських таємних резиденцій.

За п’ять хвилин до дванадцятої всі були на місці. Старін-Ковальський і мадемуазель Жаннет де Лам’є опинилися за столом одне проти одного. За столом сиділи також Зарандіа, його заступник Шитовцев і окружний військовий прокурор Звягін. Воєначальник, полковник Глєбич і я розмістилися в кріслах трохи осторонь. У кімнаті було двоє дверей, біля кожних з них вартові стояли.

Очна ставка почалася із звичайних формальностей, і через півгодини полковник підвівся:

— Усе ясно! Проведіть мене!

Я і полковник Глєбич спустилися з ним униз.

— Справи не слід розголошувати, її треба завершити якомога респектабельніше,— сказав він, прощаючись з нами, сів і подався в Тифліс.

Підписали протокол. Жаннет де Лам’є поїхала в місто своєю бричкою. Зібралися йти Зарандіа, Шитовцев і я. Підвівся й полковник Глєбич і спитав Старіна-Ковальського, що стояв уже без погонів:

— Ви знаєте, чого вимагає гідність російського офіцера... в таких випадках?

Старін-Ковальський узяв ручку й написав: «Життя давно вже не варте ламаного гроша. Старін-Ковальський».

Глєбич поклав на стіл револьвера. Старін-Ковальський простяг до нього тремтячу руку. Прокурор відсунув зброю і кивнув нам головою — ідіть.

Коли наші брички рушили, ми почули постріл...

Наступного дня командуючий округу прийняв відставку полковника Глебича.

Того самого дня люди Хаджі-Сеїда в супроводі ад’ютанта Сахнова здали в багаж для відправлення в Петербург килим Великих Моголів. Через кілька годин Усатов повернув килим власникові, і тепер уже ніщо не заважало старому служаці поринути в думки про те, як спіймати Спарапета.

Лишалася одна турбота: треба було, не виходячи за рамки звичайних норм, розшукати австро-угорську шпигунку мадемуазель де Лам’є, яка втекла, не залишивши ніяких слідів.

Ми побували в домах усіх французів та інших осіб іноземного підданства, що жили в Тифлісі. Опублікували афіші з портретами де Лам’є. Намісник його величності зажадав від усіх консульств у Тифлісі виказати небезпечну злочинницю, якщо вона скористалася правом екстериторіальності. У всіх поїздах, що відходили з Тифліса в будь-якому напрямі, в «підозрілих» пасажирів пильно перевіряли документи. Було блоковано всі чорноморські порти, і протягом двох наступних днів карети берегової охорони обшукували всі судна, що відпливали з порту...

Ця операція почалася через три години по тому, як шхуна «Дельфін» відпливла з Поті. Полковник Сахнов, сидячи в цей час у Кутаїсі, перебирав у думках подробиці свого останнього побачення з Жаннет де Лам’є.

Нам потрібен був європейський резонанс на «провал» російської політичної розвідки, і ми його мали — сенсаційні заголовки зарябіли на сторінках європейської преси. Потім запульсували дипломатичні канали, і преса одержала нову порцію скандального матеріалу. Зарандіа терміново викликали в Петербург. Він був ще там, коли через три тижні після зникнення мадемуазель де Лам’є емігрантські газети опублікували повний текст прокламації Спадовського. Скандал набув загальноєвропейського розмаху, а проте прізвище полковника Сахнова жодного разу ніде не згадувалося.

Ще через два тижні повернувся з Петербурга Зарандіа — живий і здоровий.