Розділ «Частина І. Генерал»

– Мабуть, так. Мені важко передати думку, бо я не маю досвіду у психоісторії. Слова – це погана заміна для математичних рівнянь. Але тепер погляньмо…

Барр замислився, тоді як Форелл заспокоївся, відійшовши до поручнів, а Деверс глянув у оксамитове небо і здивовано подумав про Трентор.

Потім Барр сказав:

– Річ у тім, що ви, сер, і Деверс, і, без сумніву, будь-хто інший вважали, що поразка Імперії стане першою причиною, яка розсварить Імператора та його генерала. Ви всі мали рацію – весь час мали рацію, але лише стосовно внутрішньої роз’єднаності.

Однак ви помилялися, вважаючи, що ця внутрішня незгода викликана лише деякими діями, впливами певного моменту.

Ви використовували підкуп та брехню. Ви покладалися на амбіції та страх. Але ви нічого не здобули, незважаючи на всі зусилля. Фактично, після кожної спроби зовнішні ознаки лише погіршувалися.

І через усі ці безкінечні брижі на воді рухалася припливна хвиля Гарі Селдона – тиха, але непереборна.

Дуцем Барр відвернувся і подивився вниз на вогні міста, що досі святкувало. А потім додав:

– Усіх нас штовхала «мертва рука» могутнього генерала і великого Імператора; мій світ і ваш світ – «мертва рука» Гарі Селдона. Він розумів, що така людина, як Ріос, зазнає невдачі, бо цю невдачу принесе його успіх; і чим більшого успіху він досягне, тим більшою буде ймовірність невдачі.

Форелл сухо зазначив:

– Не сказав би, що я вас краще зрозумів.

– Хвилиночку, – наполегливо продовжував Барр. – Обміркуймо все уважно. Зрозуміло, що слабкий генерал ніколи не становив би для нас небезпеки. Сильний генерал так само не був би загрозою, оскільки спрямував би свою зброю на досягнення більш вигідної мети. Події останніх двох століть свідчать, що три чверті Імператорів були бунтівними генералами або намісниками до того, як потрапили на трон.

Отже, зашкодити Фундації може лише комбінація «сильний Імператор – сильний генерал»; сильного Імператора не можна легко скинути з престолу, і сильний генерал буде змушений спрямувати свої зусилля назовні, за межі Імперії.

Але що робить Імператора сильним? Що робить сильним Клеона? Це ж очевидно. Він могутній, бо не дозволяє, щоб з’являлися небезпечні піддані. Придворний, що стає занадто багатим, або надто популярний генерал становлять загрозу. Уся нещодавня історія Імперії свідчить про це, тому достатньо розумний Імператор буде сильним.

Ріос здобував перемоги, і в Імператора зростала недовіра. Уся атмосфера тих часів змушувала його ставитися до всіх із підозрою. Ріос відмовився від хабара? Отже, в нього є приховані мотиви. Придворний, якому він найбільше довіряв, раптом стає на бік Ріоса? Дуже підозріло, він щось приховує. Хай би що робилося далі, неважливо: усі наші індивідуальні плани були непотрібними і марними. Підозрілим був вже сам успіх Ріоса. Тому його відкликали, звинуватили, засудили і вбили. Фундація знову перемогла.

Послухайте, не існувало жодної мислимої комбінації подій, що не призвела б до перемоги Фундації. Це було неминуче – незалежно від того, що робив Ріос або ми.

Магнат Фундації поважно кивнув.

– Он як! Ну а що, як одна й та сама особа буде Імператором і генералом? Га? Що тоді? Цього ви не врахували, отже, ваші аргументи не виглядають переконливими.

Барр знизав плечима.

– Я не можу нічого довести; в мене немає математичних розрахунків. Але я звертаюся до вашого здорового глузду. Що сталося б із могутнім Імператором в Імперії, де кожен аристократ, кожна смілива людина, кожен пірат прагне захопити престол – і часто вдало – якби він присвятив себе загарбницьким війнам на краю Галактики? Як довго йому вдалося би протриматися подалі від столиці, перш ніж хтось підняв би штандарт громадянської війни і змусив його повернутися додому? Соціальне середовище Імперії нагадало би про себе.