Розділ «Частина І. Генерал»

– Нікуди ви не підете. – Комісар підвівся, його очі вже не здавалися короткозорими. – Вам непотрібно відповідати на запитання, ви це зробите пізніше і у більш переконливій формі. Я не комісар, я лейтенант імперської поліції. Ви заарештовані.

Він усміхнувся, і в його руці з’явився блискучий бластер.

– У нас є й інші люди під арештом – важливіші за вас. Ми знищимо це осине гніздо.

Деверс загарчав і повільно потягнувся до свого бластера. Лейтенант поліції усміхнувся ще ширше і натиснув на гачок. Смертельний промінь вдарив Деверса в груди і розлетівся на іскри, відбившись від його особистого силового поля.

Тепер вистрілив Деверс, і голова лейтенанта відокремилася від верхньої частини тулуба, яка просто зникла. Вона все ще посміхалася, купаючись у променях сонячного світла, що пробивалося крізь дірку в стіні, пробиту бластером.

Вони побігли через чорний хід.

Деверс хрипко сказав:

– Негайно на корабель. Вони відразу ж піднімуть тривогу. – Він тихо і з люттю лайнувся. – Ще один план із негативними наслідками. Я міг би закластися, що проти мене діє сам космічний диявол.

Вони вже були на вулиці, коли побачили величезні юрби, що скупчилися біля гігантських телевізорів. Часу чекати не було, і чоловіки не звернули уваги на слова, що долинали звідти. Але Барр встиг схопити примірник «Імперських новин», перш ніж вони пірнули до величезного ангару, звідки корабель швидко піднявся вгору, пропаливши величезну діру в даху.

– Зможете їх перегнати? – спитав Барр.

Десять кораблів дорожньої поліції мчали за втікачами, які зійшли з позначеної радіопроменем злітної смуги, а потім порушили усі можливі обмеження швидкості. Досі тримаючись позаду, блискучі кораблі секретної служби піднімалися в небо за зазначеним кораблем, укомплектованим двома докладно ідентифікованими вбивцями.

– Погляньте, – сказав Деверс і роздратовано стрибнув у гіперпростір, піднявшись на дві тисячі миль над поверхнею Трентора. Стрибок, здійснений так близько від планетарної маси, означав втрату свідомості для Барра і жахливий біль для Деверса, але за багато світлових років звідси космос був чистим.

Похмура гордість Деверса за свій корабель знову нагадала про себе. Він сказав:

– Немає жодного імперського корабля, здатного мене наздогнати.

А потім гірко додав:

– Але нам тепер нікуди бігти, і ми їх не здолаємо. Що нам робити? Що ми зможемо вдіяти?

Барр знесилено заворушився на ліжку. Вплив від стрибка крізь гіперпростір ще не минув, і в нього болів кожен м’яз у тілі. Він сказав:

– Нічого не потрібно робити! Все завершилося. Ось, дивіться!

Він передав Деверсу примірник «Імперських новин», який ще стискав у руці, і щоб все зрозуміти, торгівцю вистачило одного заголовка.

– Ріос та Бродріґ відкликані та заарештовані, – пробурмотів Деверс. Він безтямно глянув на Барра. – Але чому?