Розділ «Частина І. Генерал»

– У статті про це ані слова, але хіба це має значення? Війна з Фундацією завершилася, і зараз на Сивенні палає повстання. Почитайте статтю і зрозумієте. – Його голос був сонним. – Ми зупинимося у якійсь провінції і дізнаємося останні подробиці. А зараз, якщо ви не проти, я посплю.

І він заснув.

Стрибаючи все далі, наче коник, торговий корабель летів Галактикою назад до Фундації.

10. Завершення війни

Латан Деверс почувався вочевидь незручно і дещо ображено. Він отримав свою нагороду і з німим стоїцизмом витримав пихате красномовство мера, коли той чіпляв йому на груди вузьку смужку малинової стрічки. На цьому його участь у церемонії завершилася, та формальності змусили його залишитися. Саме формальності – те, що стримувало його, щоб голосно не позіхнути чи закинути ноги на бильце крісла, – змушували його якнайдовше затримуватися в космосі, де була його стихія.

Сивеннська делегація, у складі якої був Дуцем Барр, тепер вже знаменитість, підписала Конвенцію, і Сивенна стала першою провінцією, що перейшла з-під політичного контролю Імперії під економічний контроль Фундації.

П’ять імперських лінійних кораблів, що були захоплені, коли Сивенна повстала в тилу прикордонного флоту Імперії, промчали над головами, величезні й масивні, і з гуркотом вибухнули салютом, пролітаючи над містом.

Лишалося втішатися самою лише випивкою, етикетом і порожніми балачками…

Раптом він почув, що його хтось кличе. Це був Форелл; чоловік, що, як спокійно вирішив Деверс, міг би купити двадцятьох таких, як він, за отримані вранці прибутки, але зараз Форелл підкликав його до себе пальцем із добродушною поблажливістю.

Він вийшов на балкон, ставши на прохолодному нічному вітрі, і церемонно вклонився, одночасно суплячись у свою наїжачену бороду. Разом із ним був усміхнений Барр. Він сказав:

– Деверсе, я потребую вашої допомоги. Мене звинувачують у скромності, це жахливий і абсолютно неприродний для мене злочин.

– Деверсе, – Форелл витягнув із рота товсту сигару, – лорд Барр стверджує, що ваша поїздка до столиці Клеона не мала нічого спільного з відкликанням Ріоса.

– Так і є, сер. – Деверс був небагатослівним. – Ми так і не побачилися з Імператором. Повідомлення, які ми зібрали на зворотному шляху, стосувалися судового процесу і свідчили, що він повністю сфабрикований. Там була купа дурниць про те, що генерал був пов’язаний із дискредитаційною діяльністю при дворі.

– І він був невинний?

– Ріос? – втрутився Барр. – Так. Присягаюся Галактикою, що так. Насправді зрадником був Бродріґ, але й він не мав стосунку до конкретних звинувачень, які проти нього висували. Це був судовий фарс – необхідний, передбачуваний і неминучий.

– Гадаю, це було продиктоване законами психоісторії, – Форелл із жартівливою легковажністю скористався цією добре знайомою йому фразою.

– Саме так. – Барр посерйознішав. – Я ніколи цього не розумів, але тепер, щойно все закінчилося і… зрештою, можна побачити відповіді на запитання на звороті книги, тобто проблема видається простою. Тепер ми бачимо, що соціально-економічний стан Імперії не передбачає загарбницьких війн. За слабких Імператорів її розривають на шматки генерали, змагаючись за нічого не вартий трон, що дарує лише смерть. За сильних Імператорів вона впадає у стан паралітичного заціпеніння, який хоч і припиняє розпад, але позбавляє надії на майбутнє зростання.

Форелл буркнув крізь хмари диму:

– Ви не дуже ясно висловлюєтеся, лорде Барр.

Барр повільно усміхнувся.