Розділ «Частина І Пошукова експедиція Мула»

Мул розумів це дуже добре. І не рухався. Ченніс продовжував:

– Якщо ви розвернетеся, щоб повернути його під свій контроль і вбити, чи зробите щось інше, ви не встигнете розвернутися і зупинити мене.

Мул усе ще не рухався. Лише тихо зітхнув, усвідомивши сказане.

– Отже, – підсумував Ченніс, – кидайте бластер, і поговорімо, як рівня, і тоді ви зможете повернути собі Прітчера.

– Я припустився помилки, – нарешті сказав Мул. – Не треба було протистояти вам у присутності третьої особи. Це внесло одну змінну, яка перекреслила все. Що ж, за помилки потрібно розплачуватися.

Він недбало жбурнув бластер в інший кінець кімнати. Одночасно Прітчер занурився у глибокий сон.

– Коли він прокинеться, буде нормальним, – байдуже сказав Мул.

Із того моменту, як палець Мула почав натискати на спусковий гачок, і до того, як він кинув бластер, минуло трохи менше двох із половиною секунд.

Але краєчком свідомості, на крихітну, майже непомітну мить, Ченніс зауважив хвилевий сплеск емоцій у мізках Мула. Це все ще був безсумнівний тріумф.

6. Один чоловік, Мул і ще один

Двоє чоловіків явно розслабилися і поводилися абсолютно невимушено, будучи двома полюсами – і кожен їхній нерв тремтів від напруги, слугуючи емоційним детектором.

Уперше за довгі роки Мул не був цілком упевнений у собі. Ченніс знав це, і хоча він зараз міг себе захистити, потрібно було зробити якесь зусилля – а його супротивнику напасти на нього було неважко. Ченніс розумів, що не витримає випробування на витривалість.

Але навіть думати про це було смертельно небезпечно. Проявити перед Мулом слабкість означало дати йому зброю. Цей проблиск – схожий на усвідомлення перемоги – вже промайнув у мізках Мула.

Виграти час…

Чому зволікають інші? У чому джерело впевненості Мула? Що такого знає його противник, чого не знає він? Спостереження за розумом нічого йому не пояснило. Якби ж він умів читати думки! І все ж…

Ченніс різко припинив цей потік думок. Тільки одне – тільки виграти час…

Ченніс сказав:

– Оскільки все вже вирішено і після нашої маленької дуелі навколо Прітчера у вас не зосталося жодних сумнівів, що я з Другої Фундації, припускаю, ви запитаєте, чому я прилетів на Тазенду.

– О ні, – зареготав Мул, відверто показуючи свою впевненість. – Я тобі не Прітчер. Я не збираюся нічого пояснювати. Ти вчинив так, як вважав за потрібне. І хай якими були твої спонуки, вони мене не цікавлять.

– І все ж у вашому уявленні про цю історію є певні прогалини. Чи є Тазенда саме тією Другою Фундацією, яку ви сподівалися знайти? Прітчер багато розповідав про вашу іншу спробу її відшукати, і про психолога, який був вашим знаряддям – Еблінга Міса. Він інколи дещо вибовкував завдяки моїй… невеличкій підтримці. Згадайте про Еблінга Міса, Перший Громадянине.