Розділ «Частина І Пошукова експедиція Мула»

Можливо, в Галактиці і є люди, яких навіть у спокійній обстановці можна завиграшки сплутати з кимось іншим. Отже, можуть траплятися ситуації, коли сплутують навіть дуже несхожих між собою людей. Але Мул стоїть вище від будь-якої комбінації цих двох факторів.

Жодні душевні муки Прітчера не могли перешкодити тому психічному потоку холодної енергії, що раптом ринув на нього.

Мул просто фізично не міг керувати будь-якою ситуацією. Не керував він і цією.

Він являв собою доволі сміховинну постать, закутану у кілька шарів одягу, що хоч і робив його огряднішим, але все одно не дозволяв досягти нормальних розмірів. Його обличчя також було закутане, і гачкуватий ніс стирчав ще більше, ніж зазвичай, затуляючи все, що, почервонівши від холоду, визирало назовні. Більшої невідповідності з уявленнями про порятунок, мабуть, ніколи не існувало.

Він сказав:

– Сховай свій бластер, Прітчере.

Потім він повернувся до Ченніса, який лише знизав плечима і присів.

– Здається, тут доволі заплутаний і значною мірою емоційний конфлікт. Що це за якийсь інший, крім мене, хто стежить за вами?

Прітчер різко втрутився:

– А хіба гіперреле на кораблі розмістили за вашим наказом, сер?

Мул холодно глянув на нього.

– Звичайно. Хіба можливо, щоб до нього мала доступ ще якась організація в Галактиці, крім Союзу Світів?

– Він сказав…

– Він тут, генерале. Не потрібно непрямих цитат. Ви щось говорили, Ченнісе?

– Так. Але це, очевидно, була помилка, сер. Я вважав, що гіперреле встановив якийсь найманець Другої Фундації і що нас привели сюди для якоїсь їхньої мети, якій я готовий був протистояти. Відтак у мене склалося враження, що генерал так чи інак опинився в їхніх руках.

– Висновуючи з твоїх слів, ти змінив свою думку.

– Побоююся, що так. Інакше у дверях – не ви.

– Ну тоді давайте поміркуємо. – Мул зняв із себе верхній шар пухкого одягу з електричним обігрівом. – Не заперечуєте, якщо я теж присяду? Отже… ми тут у безпеці і ніхто нам не завадить неочікуваним візитом. Жоден житель цієї брили льоду не зважиться наблизитися до цього місця, запевняю вас, – і в його словах прозвучала похмура і щира впевненість у своїх силах.

Ченніс обурився.

– Для чого така таємничість? Може, було би краще, щоб нам подали чай і привели танцівниць?