Розділ «Частина ІІІ. МЕРИ»

— Тебе лякає це ім’я? Це ж той самий Сальвор Гардін, який під час минулого візиту читав нам нотації про всяку дурню. Ти не забув цю смертельну образу королівського дому? Та ще й від простолюдина. Він — бруд зі стічної канави.

— Ні. Думаю, що ні. Я не забуду! Ми йому відплатимо, але… але я трохи боюся.

Регент підвівся.

— Боїшся? Чого ти боїшся? Ти, малий… — Він замовк.

— Розумієте, це було б… е-е-е… свого роду блюзнірством — напасти на Фундацію. Я маю на увазі… — Він замовк.

— Продовжуй.

Лепольд розгублено сказав:

— Я маю на увазі, що якщо Дух Галактики насправді існує, йому… е-е-е… це може не сподобатися. Ви не думаєте?

— Ні, не думаю, — пролунала жорстка відповідь. Вініс знову присів, скрививши губи в ексцентричній посмішці. — Отже, ти всерйоз морочиш собі голову через Духа Галактики? Ось що буває, коли залишити тебе без нагляду. Як я розумію, ти трохи послухав Верісофа.

— Він багато пояснював…

— Про Духа Галактики?

— Так.

— Що ж, ти ще дитина, він вірить у весь цей спектакль ще менше, ніж я, а в це я взагалі не вірю. Скільки разів тобі казали, що все це нісенітниці?

— Ну, я знаю. Але Верісоф каже…

— Не звертай уваги на Верісофа. Це нісенітниці.

Запала коротка, бунтівна тиша, а потім Лепольд сказав:

— Усі думають так само. Я маю на увазі всі ці розмови про Пророка Гарі Селдона і про те, що він визначив завдання для Фундації продовжувати поширювати його заповіді про те, що одного дня галактичний рай повернеться, а кожен, хто не дотримуватиметься заповідей, буде знищений назавжди. Вони вірять у це. Я головував на святах, і я впевнений, що вони вірять.

— Так, вони вірять, а ми — ні. І ти маєш бути вдячний, що це так, бо якщо вірити в ці дурниці, то ти є королем з ласки Божої і сам — напівбог. Це дуже зручно. Усуває всі можливості бунтів і гарантує абсолютний послух у всьому. І саме тому ти, Лепольде, мусиш узяти активну участь у війні проти Фундації. Я — регент і повністю людина. А ти — король і є для них напівбогом.

— Але ж я вважаю, що насправді це не так, — замислено сказав король.

— Ні, не так, — пролунала в’їдлива відповідь, — але ти є таким для кожного, крім людей з Фундації. Розумієш? Для всіх, крім них. Щойно ми їх знищимо, не буде нікого, хто відкидав би твою божественність. Подумай про це!