Розділ «Частина ІІІ. МЕРИ»

Гардін усміхнувся й махнув рукою.

— Я наказав привезти їх сюди.

— Сюди? Навіщо? Забагато для них честі.

— А навіщо всі ці офіційні процедури з прийомом у мера? Я вже занадто старий для цієї бюрократії. Крім того, при роботі з молоддю лестощі йдуть на користь — особливо коли вони тебе ні до чого не зобов’язують. — Він підморгнув. — Сідай, Лі, і підтримуй мене морально. Мені це буде потрібно з молодим Сермаком.

— Цей хлопець, Сермак, — похмуро сказав Лі, — небезпечний. У нього є прибічники, Гардіне, тож не варто його недооцінювати.

— Хіба я колись когось недооцінював?

— Ну то заарештуй його. Можеш його в чомусь звинуватити просто зараз або пізніше.

Гардін проігнорував його останню пораду.

— Он вони, Лі. — У відповідь на дзвінок він натиснув педаль під столом, і двері відчинилися, від’їхавши вбік.

Ці четверо, що складали депутацію, зайшли, і Гардін помахом руки запросив їх сісти в крісла, що стояли півколом. Вони вклонилися й чекали, доки мер заговорить першим.

Гардін клацнув срібною кришкою портсигара з цікавим різьбленням, що колись належав старому Джорду Фарі з Ради опікунів у давно забуті часи енциклопедистів. Це був справжній імперський виріб від Сантанні, хоча сигари, що лежали всередині, були вже власного виробництва. Один за одним представники депутації взяли сигари й урочисто їх закурили.

Сеф Сермак був другим праворуч і наймолодшим з усієї групи. Він був найбільш цікавим — мав акуратно підстрижені щетинисті жовті вуса й запалі очі невизначеного кольору. Щодо інших Гардін відразу ж відкинув усякі сумніви — з облич було видно, що вони прості смертні. Саме на Сермаку слід зосередити свою увагу, це він уже під час свого першого терміну в міській раді перевернув цей статечний орган влади догори дриґом, і саме до нього Гардін звернувся:

— Мені особливо тривожно бачити вас, депутате, з того часу, як минулого місяця ви виголосили відмінну промову. Ваша атака на зовнішню політику цього уряду була найбільш талановитою.

В очах Сермака зажеврів вогник.

— Ваш інтерес — честь для мене. Атака могла бути талановитою або ні, але вона була, безумовно, виправданою.

— Можливо! Це ваша думка, звичайно. Проте ви ще досить молоді.

Сермак сухо відповів:

— Це вада, яку мають усі люди в певний період їхнього життя. Ви стали мером міста, бувши на два роки молодшим за мене.

Гардін усміхнувся. Нахабства цьому хлопчикові не бракує. Він відповів:

— Гадаю, ви прийшли до мене з приводу тієї ж зовнішньої політики, що так дратувала вас у залі засідань міської ради. Ви говоритимете від імені трьох ваших колег чи я маю вислухати кожного окремо?