Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

— Ви не збираєтеся. Ви не збираєтеся. А хто ви такий? І можна вас запитати, що ви хотіли сказати, коли розпатякали йому про нашу атомну електростанцію? Навіщо, це ж саме та річ, яка може зробити нас військовим об’єктом?

— Так, — відповів Гардін. — Військовим об’єктом, від якого краще триматися подалі. Хіба не очевидно, чому я підняв цю тему? Я хотів підтвердити одну дуже сильну підозру.

— Яку?

— Що на Анакреоні більше немає ядерної енергетики — з економічних причин. Якби вона в них була, то наш друг, без сумніву, розумів би, що плутоній (за винятком давньої традиції) не використовується на атомних електростанціях. А з цього випливає, що на решті планет Периферії теж немає ядерної енергетики. Її точно немає на Смирно, інакше б Анакреон не виграв у них більшість битв під час нещодавньої війни. Цікаво, чи не так?

— Нісенітниці! — Настрій у Піренна був жахливий, і Гардін ледь помітно усміхнувся.

Він кинув свою сигару й подивився на розтягнуту в небі Галактику.

— Назад до нафти й вугілля, чи не так? — пробурмотів він і занурився у свої думки.

3

Коли Гардін заперечував, що він не власник журналу, то мав рацію лише формально, не більше. Гардін був лідером руху за перетворення Термінуса на самоврядний муніципалітет — його обрали першим мером міста — тож не дивно, що хоч йому офіційно й не належала жодна частка акцій журналу, різними обхідними шляхами він контролював близько шістдесяти відсотків.

Такі способи існували.

Отже, коли Гардін став пропонувати Піренну, щоб йому дозволили бути присутнім на засіданнях Ради опікунів, журнал зовсім не випадково розгорнув подібну кампанію. І перший масовий мітинг в історії Фундації був проведений з вимогами представлення міста в «національному» уряді.

І Піренн урешті неохоче на це погодився.

Сидячи за столом, Гардін ліниво розмірковував, що ж зробило науковців-фізиків такими поганими адміністраторами. Може, вони просто занадто звикли до непохитних фактів і абсолютно не звикли до людей, які піддаються чужим впливам.

У будь-якому випадку, зліва від нього сиділи Томаз Сатт і Джорд Фара, справа — Ландін Краст і Йет Фулгем, і сам Піренн, який головував. Звичайно, він усіх їх знав, але, здається, для цього випадку вони прибрали надто помпезний вигляд.

Гардін трохи задрімав через початкові формальності, але потім пожвавився, коли Піренн, надпивши води зі склянки, що стояла перед ним, сказав:

— Мені дуже приємно повідомити Раду, що після нашої останньої зустрічі я отримав звістку, що через два тижні на Термінус прибуде лорд Дорвін, канцлер Імперії. Це може розглядатися як гарантія того, що ми досягнемо обопільного задоволення в наших відносинах з Анакреоном, як тільки Імператор буде проінформований про ситуацію.

Він усміхнувся й звернувся до Гардіна, який сидів з іншого кінця столу:

— Журналу була надана інформація з цього питання.

Гардін здушив у собі сміх. Очевидно, що бажання Піренна з самовдоволеним виглядом подати цю інформацію раніше за нього було єдиною причиною, чому його запросили на цю зустріч обраних.

Він спокійно запитав: