Розділ «Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ»

— Крім того, він не розуміє, що створення озброєнь відволікатиме людей — цінних людей — від підготовки Енциклопедії. Цього не можна робити, незважаючи ні на що.

— Абсолютно правильно, — погодився Піренн. — Енциклопедія завжди має бути передусім.

Гардін подумки застогнав. Рада, здається, просто схиблена на цій Енциклопедії.

Він крижаним тоном вимовив:

— Чи спадало цій Раді колись на думку, що Термінус може мати інші інтереси, крім Енциклопедії?

Піренн відповів:

— Я не уявляю собі, Гардіне, щоб Фундація мала якийсь інший інтерес, крім Енциклопедії.

— Я не кажу про Фундацію, я кажу про Термінус. Боюся, ви не розумієте ситуації. Нас тут на Термінусі вже з мільйон, і лише не більше ста п’ятдесяти тисяч безпосередньо зайняті Енциклопедією. Для решти з нас — це дім. Ми тут народилися. Ми тут живемо. У порівнянні з нашими фермами, будинками та заводами Енциклопедія для нас мало що означає. Ми хочемо їх захистити…

Його перервали.

— Передусім Енциклопедія, — вичавив із себе Краст. — Це місія, яку ми маємо виконати.

— Місія, чорт забирай! — закричав Гардін. — Це могло бути правдою п’ятдесят років тому. Але зараз з’явилося нове покоління.

— Це не має стосунку до справи, — відповів Піренн. — Ми — науковці.

І Гардін схопився за цю фразу.

— Та невже? Хороша галюцинація, чи не так? Ваша компанія є прекрасним прикладом того, які проблеми спіткали всю Галактику протягом тисячоліть. Що це за наука — застрягнути тут на багато століть, класифікуючи праці вчених минулого тисячоліття? Ви коли-небудь думали над тим, щоб працювати далі, розширюючи й удосконалюючи їхні знання? Ні! Вас цілком задовольняє бездіяльність. І Галактику це теж задовольняє, і лише космосу відомо, як довго її це задовольнятиме. Ось чому повстає Периферія; ось чому руйнуються комунікації; ось чому дрібним війнам немає кінця; ось чому цілі системи втрачають ядерну енергетику й повертаються до варварських методів хімічної енергії. Якщо хочете знати правду, — крикнув він, — уся Галактична Імперія гине…

Він зупинився й опустився в крісло, щоб віддихатися, не звертаючи уваги на двох або трьох чоловік, які одночасно намагалися йому відповісти…

Краст отримав слово.

— Я не розумію, містере мер, чого ви намагаєтеся досягти своїми істеричними заявами. Авжеж, ви не додали до обговорення нічого конструктивного. Шановний голово, я пропоную визнати зауваження оратора недоречними і продовжити обговорення з того моменту, коли воно було перервано.

Джорд Фара пожвавився вперше за весь час. До цього моменту він не втручався в суперечку, навіть коли вона була найгарячішою. Але тепер він вибухнув своїм важким басом, кожна нотка якого була так само важкою, як і його трьохсотфунтове тіло:

— Джентльмени, а ми часом нічого не забули?

— Що? — роздратовано відгукнувся Піренн.