Розділ «Частина 2 Сірі чоловічки»

— Що там ще діється, босе? Щось же відбувається?

— Ти впевнений?

— Так.

— Чому?

Андергілл знизав плечима.

- Інтуїція.

— Це не інтуїція, — майже ніжним голосом промовив Курц. — Це телепатія.

— Що ?

— Невисокого рівня, але це безперечно. Люди щось відчувають, але поки що не знайшли цьому назви. Дайте їм кілька годин, і вони це зроблять. Наші сірі друзі — телепати і, схоже, поширюють своє вміння так само, як цей грибок.

— Заїбись! — ошелешено прошепотів Овен Андергілл.

Курц сидів мовчки, спостерігаючи за тим, як співрозмовник думає. Йому подобалося дивитись, як люди думають (ті, хто вміє це робити), але тут було щось інше: він чув думки Овена, це був тихий звук, як шум океану в мушлі.

— Грибок за цих природних умов слабкий, — сказав Овен. — Вони теж. А як щодо екстрасенсорного сприйняття?

— Поки що зарано говорити. Хоча, якщо воно вийде за межі цієї соснової діри, все зміниться. Ти ж це знаєш, так?

Андергілл знав.

— Повірити не можу, — тільки й сказав він.

— Я зараз думаю про машину, — сказав Курц. — Про яку машину я думаю?

Овен подивився на нього, мабуть, намагаючись зрозуміти, жартує він чи говорить серйозно. Побачивши, що Курц не жартує, похитав головою.

— Звідки мені… — І, помовчавши: — «Фіат».

— Узагалі-то, «феррарі». Я думаю про смак морозива. З яким сма…

— Фісташки, — відповів Овен, не чекаючи закінчення запитання.