Розділ «Частина перша. Кривава забава»

— Паць-паць-паць, свинко, — погукав Кенні, шкірячи зуби й струшуючи останніми крихтами в пакетику чипсів. Інша льоха скоро повернулася до огорожі. Мелькнув молот. Друге відерце наповнилося вщерть, а решті крові дали стекти на землю. У повітрі повис паскудний мідний сморід. Біллі побачив, що обмазався у свинячій крові по п’ясті.

Несучи відерця до багажника, він провів одну невиразну символічну аналогію. Свиняча кров. Оце розумно. Кріста права. Дуже розумно. Так усе прояснилося й зв’язалося докупи.

Свиняча кров для свині.

Він примостив цинковані відерця в товчену кригу, накрив їх і з розмаху гупнув кришкою ящика.

— Їдемо, — сказав він.

Біллі сів за кермо й знявся з ручника. П’ятеро хлопців стали ззаду й напружили м’язи. Машина зробила нечутне коло й випхалася повз сарай на горбок навпроти будинку Генті.

Коли машина почала котитися сама, вони підтюпали до дверей і позаскакували всередину, сопучи й хекаючи.

Машина набрала досить швидкості, щоб навіть трохи перехилитися набік, коли Біллі вивернув з довгої під’їзної дороги на Генті-роуд. Біля підніжжя пагорба він поставив третю передачу й різко прибрав ногу зі зчеплення. Двигун сіпнувся й забурчав, оживаючи.

Свиняча кров для свині. Так, це добре, ще й як. Дуже добре. Він усміхнувся, і Лу Ґарсона раптом пройняло страхом. Він не пам’ятав, чи колись бачив, як Біллі Нолан усміхається. Про таке навіть чуток не розказували.

— А на чий похорон подався старий Генті? — спитав Стів.

— На материн, — сказав Біллі.

— Материн? — вражено перепитав Джекі Телбот. — Господи Боже, ото вона мала буть стара.

Висклявий регіт Кенні сипався з машини у тремку і п’янку передлітню темряву.