Розділ «Частина перша. Кривава забава»

— Добре, — сказав він.

Усі шестеро швидко покрокували до свинарника, і від захвату їм забивало дух. Дві льохи були ручні, мов кошенята, а старий кабан спав собі на боці в іншому кутку. Генрі ще раз махнув у повітрі молотом, але цього разу геть непевно. Він передав його Біллі.

— Не можу, — кволо сказав він. — Ти.

Біллі взяв його й питально глянув на Лу, котрий тримав широкий м’ясний ніж, який дістав з бардачка.

— Не хвилюйся, — сказав він і торкнувся нагостреного краю ножа пучкою великого пальця.

— По горлу, — нагадав Біллі.

— Знаю.

Кенні щось тихо бурмотів і либився, згодовуючи свиням залишки потовчених у зім’ятому пакеті чипсів.

— Не филюйтеся, свиночки, не филюйтеся, великий Білл зара увімне ваші гімняні макітри всередину, і ви більше не будете филюваться ні про яку атомну бомбу. — Він чухав їхні щетинисті підборіддя, а свині рохкали й умиротворено хрумтіли.

— Гаразд, — вступив Біллі, і молот мелькнув у повітрі.

Звук нагадав йому той раз, коли вони з Генрі скинули гарбуза з переходу Клеридж-роуд, що проходив над трасою 495 на захід від містечка. Одна зі свиней упала мертвою — язик висолопився, очі лишилися розкриті, крихти чипсів прилипли до рила.

Кенні захихотів.

— Не встигла й ригнути.

— Давай бігом, Лу, — сказав Біллі.

Брат Кенні прослизнув між латами паркана, підняв свинячу голову до місячного світла — заімлілі очі дивилися на яскравий серп захоплено й бездумно — і різонув.

Кров линула негайно й несподівано. Вона заляпала когось із хлопців, і ті відскочили зі скриками огиди.

Біллі перехилився вперед і підставив одне з відерець під найсильніший струмінь. Відерце швидко заповнилось, і він відставив його вбік. Коли друге відерце наповнилося наполовину, потік перебився на краплі, а тоді геть затих.

— Давай другу, — сказав він.

— Господи, Біллі, — заскиглив Джекі. — Хіба ще не доси…

— Другу, — повторив Біллі.