Курортна справа відноситься до найбільш давнього виду туристської індустрії. С античних часів люди навчилися використовувати мінеральні води та лікувальні грязі. Так, у "Рігведі" містяться свідоцтва про священні купелі при храмах. Відома давньоіндійська система медичних знань, де головна роль у збереженні та продовженні життя людини відводиться свідомості, яка керує всіма функціями в організмі. Здоров'я людині забезпечується режимом харчування, розкладом дня, спеціальними фізичними вправами, медитацієй. Сучасна система Аюверди доповнена досягненнями наукової медицини.
Давньогречеський бог Ескулап вважався богом медицини (Рис. 1.1). Древні греки вважали, що хвороба це покарання людині, прислане розгніваним богом Аполлоном. У відповідності до древньогречеської міфології, у Аполлона був син Ескулап, а у того - дві доньки - Панацея та Гігієна, від імен яких і походять два сучасних терміни. Панацея - неіснуючий засіб від будь-якої хвороби. Гігієна - умови та методи, які сприяють здоров'ю людини.
В творах Гомера, Аристотеля є свідчення про використання мінеральних вод. З'явився звичай будувати у лікувальних місцевостях житло для людей, які приїздили та перші водолікарні, що стали прообразом бальнеологічних курортів.
Реформатором античної медицини вважається древньогречеський лікар з острова Toca Гіппократ (460-370). Першу медичну освіту Гіппократ отримав від батька - Геракліда та інших лікарів острова, потім він багато подорожував та вивчав медицину в різних країнах. Гіппократ створив систему лікування та написав багато праць. Це трактати "Про вітри", "Про повітря, воду та місцевості", "Прогностика", "Про дієту при гострих захворюваннях", "Епідемії", "Про суглоби", "Про переломи", "Закон", "Про лікаря", "Про пристойну поведінку" та ін.
З ім'ям Гіппократа пов'язано уяви про етику лікаря та мораль. Відомо поняття "Гіппократова маска" - опис зовнішнього виду хворого при болях у брюшині: запавші очі, загострений ніс, синьоватий кожний покрів, покритий потом. Гіппократу належить знаменитий вислів, який став початком розвитку курортної справи: "Справжня медицина - це природа, яка лікує, інша медицина - служанка природи".
Клятва Гіппократа - самий ранній документ медичної етики. Зараз прийнято сучасну редакцію клятви Гіппократа, яку приймають всі ліка
Рис.1.1. Єскулап
рі. Вона була прийнята Женевською декларацією та схвалена Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації в 1948 р.
Другим відомим древнім філософом та лікарем є Авіцена Ібн Сіна Абу Хусайн ибн Абдаллах, арабський вчений, філософ, лікар. Народився він в 980 р. у поселенні Афшана поблизу Бухари. Головна праця -"Аш - Шифа", яка містила ряд трактатів, в тому числі і "Метафізика". Ібн Сіна написав більш як 400 праць з астрономії, астрології, алхімії, медицини. Він вперше обґрунтував показання використання з лікувальною метою впливу сонця, повітря та води. Велику популярність отримали його праці "Книга зцілень" та "Медичний канон". Помер Ібн Сіна у 1037 році у віці 57 років в Хамадані (Іран). По наш час існує багато легенд, пов'язаних з ім'ям цієї людини.
За час свого існування курортна справа багато разів змінювалася. У Західній Європі курортні місцевості з'явилися в XVII ст. Сьогодні курортна справа найкраще розвинена у Франції, (більш як 100 здравиць), Германії, Австрії, Чехії, Угорщині, Болгарії, Румунії. Значних успіхів досяг Ізраїль, який перетворив Мертве море у світовий курортний центр. На інших континентах курортна справа не отримала такого широкого розвитку.
Значний розвиток курортної справи почався в період правління Петра І. Саме він започаткував пошук на території Росії лікувальних вод. Завдяки його керівництву було відкрито перший курорт Марциальні Води у 1719 р. Створююся експедиції на Кавказ під керівництвом академіка П. С. Палласа та лікаря І. А. Гюльденштедта. Результатом яких було відкриття курортів у Кісловодську, Желєзноводську, Єсентуках.
У 1828 р. були засновані курорти Стара Русса та Саки (Крим) (Рис. 1.2), а в 1830 р. - Одеські грязеві курорти, 1833 р. Сергієвські мінеральні води, у 1838 р. - Кемери, 1842 р. Друскінінкай
У 1836 р. на березі Сакського озера було відкрито відділення Симферопольського госпіталю, де лікували ревматизм. Після Кримської війни сакською гряззю лікували учасників оборони Севастополя.
У другій половині XIX ст. були досліджені лікувально-кліматичні місцевості Криму - Сакське та Тінакське озера, в Сибірі - Ярмаровка та Дарасун, у Середній Азії - Іссик-Куль, в Грузії - Боржомі.
Рис.1.2. Перші купальні в Саках
Одночасно з лікувальними властивостями мінеральних вод та грязей вчені почали досліджувати вплив клімату на хворих на Південному березі Криму. Поступово починає розширюватися мережа здравниць, які використовують лікувальні ресурси. Але наукові дослідження по вивченню лікувальних факторів велися повільно, більше за рахунок ентузіастів цієї справи. Це було викликано тим, що багаті люди віддавали повагу закордонним курортам, йшов відтік валюти.
На початок XX ст. на території Росії було 36 курортів, у складі яких 60 санаторіїв, загальною ємкістю 3000 місць та декілька кумисолікувальних закладів. Найбільш розвиненими стали на цей час курорти у П'ятигорську, Слав'янську, Одесі, Євпаторії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курортна справа» автора Заваріка Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія курортів світу“ на сторінці 1. Приємного читання.
