Перша світова війна призупинила розвиток курортної справи.
У радянський період курортна справа розвивалась швидкими темпами. Були прийняті декрети: "Про націоналізацію курортів", "Про лікувальні місцевості державного значення", " Про використання Криму для лікування трудівників", "Про організацію будинків відпочинку", "Про принципи санаторно-курортного лікування", "Про охорону природних ресурсів".
Перші санаторії та будинки відпочинку створювалися на базі колишніх палаців (Лівадія) та садиб поміщиків (Вузьке, Марфино, Архангельське), приватних дач, санаторіїв, готелів.
Країна приступила до створення нових та реконструкції старих курортних зон. Були організовані експедиції по виявленню нових лікувальних місцевостей. В цей же час створюються численні курортні інститути, які повинні були вивчати маловідомі природні властивості лікувальних багатств країни.
На початок 1940 р. у СРСР було створено 3600 санаторіїв та будинків відпочинку на 470 місць. Війна нанесла великий ущерб курортному господарству країни, але вже у 1950 р. кількість місць у здравицях перевищила повоєнний рівень.
Радянська курортологія займала передові місця у світі. У СРСР було сформовану найбільшу мережу курортних закладів. Станом на 1990 р. у СРСР було 14 тис. здравниць на 2,5 млн. місць. Створилися агломерації - Великі Сочі, Велика Ялта, Кавказькі Мінеральні Води, Велика Юрмала.
Перехід до ринкової економіки залишив без державного фінансування санаторії та курорти, а населення не мало можливості сплачувати за відпочинок на курорті. Санаторно-курортна система почала руйнуватися. Багаті люди відпочивали за кордоном, або в елітних санаторіях, які залитися "на плаву" завдяки багатій матеріальній базі створеній раніше.
Профспілкові здравниці не зуміли пристосуватися до нових умов господарювання. Вони пішли шляхом впровадження дорогих послуг, що призвело до того, що ці здравниці втратили свою соціальну значущість. Багато таких санаторіїв стали нерентабельними та закрилися.
З 1995 р. ситуація стала змінюватися на краще завдяки тому, що підприємства почали пристосовуватися до нових умов існування.
Відродженню курортної справи сприяють багаті природні ресурси, традиції санаторно-курортної справи, висококваліфіковані кадри та матеріальна база. Історію курортної справи можна представити у вигляді таблиці 1.1:
Таблиця 1.1. Історія розвитку курортної справи
| XVII ст. | У Західній Європі з'явилися перші курортні місцевості. |
| XVIII ст. | У 1719 р. в Росії відкрився перший курорт - Марциальні Води. Почалися експедиції з метою пошуку оздоровчих місцевостей. |
| XIX ст. | У 1810 р. відкрито мінеральні води у Желєзноводську та Єсентуках. 1830 р. - Одеські Грязєві курорти. Досліджуються лікувально-кліматичні місцевості Криму, Сибіру, Азії, Грузії. |
| За часи радянської влади | Приймаються декрети, законодавчо регулюючі курортну діяльність, розширюється географія курортних зон, створюються санаторії, вивчаються природні ресурси, створюються інститути курортології (в Москві, Юрмалі, Друскінінкаї, Ташкенті, Одесі, Ялті, Єкатеринбурзі, Владивостоці), з'являються об'єднання з охорони та експлуатації природних лікувальних ресурсів. |
| Кінець XX ст. - по цей час | У 1990 рр. минулі профспілкові здравиці виходять на торги та перестають існувати, курортний туризм знаходиться у стані глибокої кризи. 3 1995 р. формується законодавча база, здравиці оновлюють свою діяльність розширюють матеріальну базу, починається процес відродження рекреаційної діяльності. |
Розвиток курортів в Україні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курортна справа» автора Заваріка Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія курортів світу“ на сторінці 2. Приємного читання.
