Курортне господарство Азії
Курортне господарство Азії протягом останніх років можна охарактеризувати як найбільш динамічне. На світовому ринку туристичних послуг з'явились нові азійські суб'єкти. Сьогодні його неможливо уявити без Китаю, Туреччини, Таїланду, Малайзії, Індонезії, Мальдівських Островів та інших країн регіону.
Азія як найбільша за площею частина світу має також найширший спектр сприятливих умов для розвитку туризму і, зокрема, курортного господарства. Так, у мерідіональному напрямку тут простежуються всі кліматичні пояси і природні зони планети (від арктичних пустель до вологих екваторіальних лісів). Азія володіє унікальними бальнеологічними ресурсами. Вона має найбільшу довжину берегової лінії, в тому числі з виходом до теплих морів; відзначається надзвичайною різноманітністю рельєфу - від найнижчої відмітки суходолу —395 м (Мертве море) до найвищої точки планети (8848 м, г. Джомолунгма). Надзвичайно багата і неповторна й культурно-історична спадщина. В Азії зосереджено 59% загальної чисельності населення планети.
З іншого боку, нестабільна чи невизначена політична ситуація є суттєвою перешкодою для освоєння багатого рекреаційного потенціалу Ірану, Іраку, Грузії, Азербайджану, Сирії, Тибету (КНР), М'янми, Камбоджі та інших країн регіону. У 2°12 році близько 22% туристів обрали місцем свого відпочинку азійські країни, що одержали більше 15 % світових надходжень від туризму. За прогнозами ВТО, у 2°2° році на Азію припадатиме не менше 25% світових туристичних потоків і приблизно такий самий процент надходжень від туризму.
З метою відпочинку та оздоровлення азійські країни відвідує близько 36% українців. Найбільшу привабливість на вітчизняному туристичному ринку мають Туреччина, Ізраїль, ОАЕ, Туркменістан, Таїланд, Китай, Оман, Індонезія, Вірменія, Сирія та ін. Важливим негативним моментом у туристичній взаємодії між Україною та Азією є співвідношення в'їзних і виїзних потоків: у більшості випадків понад 95% взаємного потоку становлять українські туристи. Інша картина спостерігається лише відносно Ізраїлю.
Бальнеологічні курорти Азії
За рівнем розвитку і значенням бальнеологічних курортів у першу чергу слід відзначити Росію, Грузію, Ізраїль, Туреччину, Японію, Азербайджан.
Найважливішою і найперспективнішою, передусім з огляду на можливості розвитку природноорієнтованих видів туризму, рекреаційною зоною азійської частини Росії є південна частина Сибіру. Курортна справа тут має давню історію і сприятливі умови для розвитку. На значній території регіону експлуатуються джерела мінеральної води різних типів: хлоридно-натрієві бромні та йодо-бромні (Тюменська, Новосибірська та Іркутська області), вуглекислі (Куріанська область, Приморський край, Прибайкалля і Забайкалля), сірководневі (Прибайкалля), азотні слабкомінералізовані кременисті термальні (Тива, Бурятія, Читинська область, Приморський і Хабаровський краї), радонові (Бурятія, Красноярський і Алтайський край, Іркутська і Читинська області), миш'яковисті (Сахалін). Наявні також родовища різноманітних лікувальних грязей: торфових (Кемеровська та Іркутська області, Приморський край); мулових сульфідних - як озерних (всюди), так і морських (Примор'я); сопкових (Сахалін). До унікальних курортів півдня Сибіру віднесені Бєлокуріха (Алтайський край), о. Шира (Хакасія), Шмаковка (Приморський край), Синєгорськ (Сахалін). Серед популярних курортів зони слід відзначити Горячінськ, Дарасун, Усть-Кут, Усольє-Сібірскоє, Тараскуль, о.Ведвеже, о. Карачі, Чеддер, Кульдур, Учум, Уш-Бєльдир, Аршан, Ярмаровка та ін.
В північній частині Азії малосприятливі ландшафтно-кліматичні умови, транспортні обмеження і недостатня дослідженість гідромінера-льної бази обумовлюють слабку розвиненість курортної мережі. Основними бальнеологічними ресурсами території є термальні мінеральні води (Камчатка, Чукотка, Курили, Магаданська область), вуглекислі мінеральні води (Камчатка), вулканічні гідротермальні лікувальні грязі типу фанго (Курили, Камчатка), мулові (Якутія) і сапропелеві (Магаданська область) лікувальні грязі. До списку унікальних курортів Росії внесено курорти Талая (Магаданська область) і Начікі (Камчатська область). Варто також відзначити курорти Абалах (Якутія) і Паратунка (Камчатка).
Унікальні можливості для розвитку бальнеологічних курортів має Грузія. Хоча збройні конфлікти на Кавказі починаючи з 9°-х років XX ст. завдали величезної шкоди навіть найбільш відомим грузинським курортам - Боржомі, Цхалтубо, Бакуріані, Набеглаві, Менджик, Аспіндза, Шові, Джава, Абастумані [63].
Курорт Боржомі заснований у 1922 році і використовує вуглекислі мінеральні води з підвищеним вмістом хлору, брому, барію тощо. Тут ефективно лікують захворювання кішкивника, шлунка, печінки, жовчних шляхів, серцево-судинної системи, порушення обміну речовин.
Подібна ситуація склалась і в курортному господарстві Азербайджану та Вірменії: Серед відомих азербайджанських бальнеологічних курортів - Шекі, Нафталан, Істісу, Бадали, Мардакян. У Вірменії функціонують курорти Арзні, Джермук, Діліжан, Анкеван.
Головним бальнеологічним ресурсом Ізраїлю (Палестини) та Йорданії є унікальне Мертве море, вода якого містить у 80 разів більше брому і в 35 разів - магнію порівняно з морською водою Світового океану. Завдяки додатковому повітряному дзеркалу на берегах моря вміст кисню в повітрі прибережної зони на 15% більший, ніж у інших районах. На ізраїльському березі Мертвого моря на базі грязьових родовищ і сірчаних джерел функціонують курорти Ейн-Геді, Неве-Зохар, Ейн-Бокек, Ейн-Букек. Медичний профіль місцевих курортів - псоріаз, дерматити, захворювання дихальних шляхів, опорно-рухового апарату тощо. Аналогічні курорти функціонують і на йорданському березі Мертвого моря.
Найвідомішим бальнеологічним курортом Туреччини є Памуккале.
Мінеральні води сприяють розвитку бальнеолікування в Бурсі та Ялові. Хоча проблемним залишається використання численних мінеральних джерел Вірменського нагір'я на сході країни.
Розвинене курортне господарство, що базується на використані переважно термальних мінеральних вод і вулканічних гідротермальних лікувальних грязей, має Японія. На острові Хонсю функціонують бальнеологічні курорти Атамі, Хаконе, Кусану, Нікко, на о.Кюсю Беппу.
В радянські часи популярністю серед населення користувались бальнеологічні курорти Центральної Азії - Капан-Арасан, Муялди, Алма-Арасан, Сари-Агач, Яникурган у Казахстані; Арчман у Туркменістані; Сітораї-Махіхаса, Чіміон, Ташкентські Мінеральні Води, Чартак в Узбекистані; Джалал-Абад, Іссик-Ата, Кизил-Булак, Джети-Огуз у Киргизстані Ходжа-Обігарм, Шаамбари в Таджикистані. Нині вони в основному задовольняють місцевий попит. Унікальні можливості курорту Сари-Агач забезпечують не лише лікування захворювань кишково-шлункового тракту, сечостатевої і нервової системи, дерматитів, а й реабілітацію після отруєння важкими металами.
За оцінками фахівців, серед азійських країн сприятливі умови для розвитку бальнеологічних курортів мають М'янма, Монголія (Хузірт, Улясутая, Ноян-Халуна), Філіпіни (Хідден-Веллі, Аллен) [63].
Кліматокумисолікувальні курорти
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курортна справа» автора Заваріка Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. ГЕОГРАФІЯ КУРОРТІВ АЗІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
