• розробка та реалізація рекламно-інформаційних заходів щодо діяльності санаторно-курортів, впровадження інформаційних технологій та створення бази даних санаторно-курортних закладів, проведення форумів, виставок, конгресів, конференцій.
Оскільки, більшість українських здравниць перебуває у віданні профспілок "Укрпрофоздоровниця"), координація їх діяльності здійснюється регіональними управліннями (закритими акціонерними товариствами). Окремі міністерства і відомства України (Міністерство оборони, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство транспорту, відомчі профспілки) мають свої відомчі курорти. Зокрема, 22 лікувально-оздоровчі заклади, 80 бюро подорожей та екскурсій, значна кількість готелів, турбаз та інші підрозділи входять до ЗАТ "Укрпрофтур".
Серед громадських організацій, що діють у туристичній і курортній сферах найбільш впливовими є Асоціація санаторіїв та курортів України (до неї входять курорти Трускавець, Моршин, Миргород, Хмільник, Східниця, Бермінводи, курорти Закарпаття і Криму), Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів і курортологів (ВАФК), асоціація сільського та екологічного (зеленого) туризму, Асоціацію навчальних закладів, що займаються підготовкою менеджерів туризму тощо. Існують також об'єднання санаторно-курортних закладів - зокрема, Кримське санаторно-курортне об'єднання "ПБК", яке включає пансіонати "Таврида" і "Північна Двіна" в Алушті, "Мрія" в Понизівці, "Казка" в Євпаторії.
Реформування господарського комплексу зумовило появу нових форм власності, нових методів господарювання, збільшення числа суб'єктів, що ускладнило формування вертикалі управління.
Сьогодні в низовій ланці організації та управління набуває популярності ідея курортно-рекреаційних кластерів як форми розвитку територіальних систем. П Гудзь визначає курортно-рекреаційний кластер як сконцентровану за географічною ознакою групу взаємопов'язаних виробників рекреаційних послуг, спеціалізованих фірм у суміжних галузях (постачальники товарів, послуг, інформації) та пов'язаних із їх діяльністю неприбуткових організацій - які хоч і конкурують між собою, але проводять узгоджену - в т.ч. з місцевою владою - спільну діяльність. В умовах ринкової економіки саме кластерна модель здатна забезпечити максимальну реалізацію конкурентних переваг окремих курортно-рекреаційних територій. Хоча досі відкритим залишається питання організаційно-методичного забезпечення діяльності курортно-рекреаційних кластерів, прообразом яких на нинішньому етапі можна вважати вільні економічні зони туристичної спрямованості та курортополіс "Трускавець".
Курорт має своїм базовим елементом санаторно-курортні заклади в системі охорони здоров'я, що забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.
Санаторно-курортні заклади України, як і інші об'єкти туристсько-рекреаційного комплексу підпорядковані різним міністерствам, відомствам, установам і навіть країнам, що ускладнює процес формування і управління рекреаційним господарством. Ці процеси відбуваються на фоні збільшення кількості приватних та акціонерних рекреаційних закладів. Слід зазначити, що приватизація тих санаторно-курортних закладів, які на момент прийняття Закону України "Про курорти" перебували в державній чи комунальній власності, забороняється.
Україна володіє досить розгалуженою і різноманітною системою санаторно-курортних закладів. Однак, структура санаторно-курортного фонду в останні роки зазнала суттєвих змін. При відносно сталій кількості таких закладів із незначною тенденцією до її зменшення (з 3,6 тис. у 1990 р. до 3,3 тис. у 2013) відбувається значне скорочення їх місткості (відповідно 626 тис. і 489 тис. ліжок). В Україні функціонує також близько 11 тис. дитячих оздоровчих таборів на 230 тисяч місць (Додаток 3).
Матеріальну базу рекреації в Україні складають санаторії і пансіонати з лікуванням (у т.ч. дитячі); санаторії-профілакторії; курортні поліклініки; бальнеологічні лікарні та грязелікарні; будинки і пансіонати відпочинку; бази і табори відпочинку; дитячі оздоровчі табори; туристичні бази, кемпінги, готелі та інші заклади короткострокового проживання. За кількістю санаторіїв і пансіонатів із лікуванням першість належить АР Крим (145 закладів), Львівській (71) та Одеській (33) областям, на які припадає 45,7% їх загального числа і 59,4% місткості в масштабі України. Натомість у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській областях і Севастополі їх кількість не перевищує 10, а загальна місткість становить менше 5% від загальноукраїнської.
48% кількості і 20% фонду розміщення в дитячих оздоровчих таборах припадає на Хмельницьку (1204), Полтавську (1030), Харківську (815), Черкаську (744), Сумську (723) та Луганську (715) області. Традиційно високою є їх кількість у Донецькій, Херсонській та Одеській і низькою - в Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській областях і Севастополі.
Географія санаторно-курортних закладів України значною мірою відповідає територіально-компонентній структурі рекреаційних ресурсів та рекреаційних потреб. При цьому слід акцентувати увагу на двох групах областей:
• лідери - АР Крим (16,7% санаторно-курортних закладів України), Донецька (14,6%), Одеська (11,6%), Дніпропетровська (7,1%), Миколаївська (5,6%), Запорізька (5,3%) області;
• аутсайдери - Кіровоградська, Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області та Севастополь (менше 1,0%).
Державне регулювання курортно-рекреаційної діяльності в Україні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курортна справа» автора Заваріка Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи планування санаторно-курортної діяльності в Україні“ на сторінці 5. Приємного читання.
