Розділ «1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРОСТОРОВОГО ТУРИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ ТА МОДЕЛЮВАННЯ В ГЕОГРАФІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ»

Результати аналізу можуть бути представлені як у вигляді цифрових навігаційних туристичних карт, так і у вигляді певних звітів, або їх симбіозом. Як показує досвід, цифрові навігаційні туристичні карти краще використати для відтворення просторових взаємозв'язків, а звіти краще підходять для представлення атрибутивних даних і документування будь-яких обчислювальних даних.

Картографічні технології при геоінформаційному аналізі класифікують за методами і результатами обробки на: якісний і кількісний; способами обробки на: автоматизований, статистичний та аналіз рядів (часових або статистичних); якісним рівнем аналізу даних на: системний, узагальнений (іноді структурний), семантичний (змістовний), параметричний (оціночний); за складністю на: простий (виконання простих однокрокових перетворень) і комплексний (виконання складною аналізу даних з використанням різних джерел інформації, складних перетворень і алгоритмів).

Розглянуті види картографічних технологій у роботі туристичної ГІС при аналізі можуть утворювати різні сукупності від впливу або значення аспекту вивчення туристичних даних.

1.4. Алгоритм картографічної технології проведення просторового аналізу в туризмі

Правильна постановка питання найчастіше допомагає визначити як краще підійти до аналізу, який метод ефективніше використати і як краще представити результати. Від характеру проблеми залежить також необхідна детальність виконання завдання, а це, у свою чергу, визначає витрати на отримання даних, придбання чи оренду програмних картографічних засобів та обчислювальних потужностей. Саме на цьому етапі формується відповідність між масштабом проблеми, що виникла, і засобами, необхідними для її розв'язання.

Інші фактори, що впливають на процес проведення картографічного аналізу в туризмі: як і хто буде використовувати його результати. Одна справа, коли в процесі досліджень зондуються дані, виявляючи особливості їх розподілу або поведінки. Зовсім інша справа – представлення результатів туристичними фірмами для публічної дискусії, наукового огляду або просування туристичного продукту. В останніх випадках методи повинні бути вибагливішими, а результати – обґрунтованішими.

Спеціаліст з геоінформаційних технологій (картограф) при роботі з картографічними технологіями повинен чітко усвідомлювати, якою інформацією він володіє, а яку потрібно ще отримати або створити. Тип даних і об'єктів, з якими прийдеться працювати, визначає специфіку методу, який найкраще використовувати. І навпаки, якщо вирішено використовувати конкретний метод для отримання інформації потрібної якості, слід забезпечити необхідний набір вихідних даних. Потрібно добре уявляти собі, яка інформація є і що ще необхідно отримати або видати. У процесі видання нових даних можуть з'являтися нові величини в таблиці даних або нові тематичні шари цифрових навігаційних туристичних карт.

Час, що витрачається на аналітичне дослідження та оцінку вихідних даних, зазвичай становить від 40% до 80 % бюджету аналітичного процесу. Недостатній аналіз вихідних даних спроможний завдати серйозних неприємностей досліднику, який не врахував їх. Саме тому оцінка вихідних даних є одним з найважливіших етапів аналітичного процесу.

Таким чином, тип даних і параметрів доступних для проведення певного дослідження значною мірою визначає як досяжну точність, так і специфіку методу, котрий буде використаний. З другого боку, потрібно забезпечити відповідний рівень вихідних даних.

Як показує досвід використання картографічних технологій у роботі туристичної ГІС, майже завжди є декілька альтернативних способів отримання необхідної інформації. Часто один метод є швидкіснішим, але дає більш „загрублену” (приблизну) інформацію. Інші методи вимагають детальніших даних, значних зусиль і часу на обробку, але забезпечують при цьому точніші результати. Компроміс полягає в тому, що варто обирати метод аналізу, виходячи з поставленої проблеми, витрат на неї і того, як будуть використовуватись у майбутньому результати аналізу. Наприклад, виконується оперативний аналіз (дослідження матеріалів аерокосмічної зйомки в місті) для виділення нових туристичних об'єктів. Можна просто оцінити ситуацію, відобразивши на туристичній карті окремі туристичні об'єкти, але якщо ж інформація готується як розробка нового картографічного продукту нового туристичного напрямку (маршруту), доведеться точніше обґрунтувати місця вже з виїздом на місцевість для зняття відповідних GPS-координат туристичних об'єктів.

Більша детальність вихідних даних, необхідних для такого картографічного аналізу, визначить збільшення витрат зусиль і часу на їх перевірку й обробку. Таким чином, завжди виникає дилема: оперативність або точність. Картографічна оперативність – це мінімум вихідних параметрів, максимальна доступність і простота використовуваних алгоритмів розрахунку (з перевагою власних функцій туристичних ГІС). Як наслідок – невисока точність результатів, можливість отримати тільки загальні характеристики досліджуваного процесу. Точність – це зазвичай істотні витрати часу і засобів на отримання достовірної та повної вихідної інформації; адаптацію спеціалізованих систем моделювання або їхніх блоків; навчання персоналу роботі зі спеціалізованими системами; спеціальні дослідження, спрямовані на перевірку адекватності створеної моделі.

Як тільки метод аналізу буде обраний, необхідно вибудувати ланцюжок його реалізації засобами картографічних технологій у роботі туристичної ГІС. По-перше, треба визначити модель даних, яку буде застосовано для зображення тих або інших шарів вихідної інформації, тобто прийняти рішення, які дані будуть використовуватись у векторній формі, а які – у растровій. Треба зазначити, що сучасні туристичні ГІС дозволяють інтегрувати в процесі аналізу обидва типи цих даних. При потребі перетворення можна конвертувати растрові дані у векторні й навпаки, за допомогою вбудованих у туристичні ГІС функцій переформатування. Наприклад, векторні дані зображують туристичні об'єкти у вигляді точкових, лінійних і полігональних об'єктів, для яких визначено місце розташування і межі. Векторні дані є найзручнішими, коли необхідно зберігати точне місце розташування вихідного об'єкта, моделювати лінійну мережу або працювати з такими відповідальними межами, як кордон між двома країнами (при туристичних маршрутах Закарпаття та Буковини).

Растрові дані зображують туристичні об'єкти за допомогою дискретних квадратів (комірок), у яких зберігаються значення вихідного об'єкта. Комірки утворюють сітку, котра в геоінформатиці має назву „грід” (від англ, grid – сітка). За суттю – це особливий тип растру, який має числове значення в таблиці даних для кожної клітини. Точне місце розташування кожної комірки визначається порядковим номером її рядка та стовпчика в сітці, розміром комірок і координатами початкової точки. Після обрання типу даних, необхідно вибрати засоби їх обробки. Іноді можна обмежитися власними засобами туристичної ГІС, а при їх нестачі – звернутися до зовнішніх проблемно-орієнтованих модулів картографічних систем Інтернету.

Функціональна схема роботи картографічних технологій для обробки даних просторового аналізу в туристичній ГІС представлена на рис. 3.

У процесі аналізу даних (оцінки результатів), можна визначити об'єктивність і необхідність отриманої інформації, прийняти рішення про повторення аналізу з іншими параметрами або застосування іншого методу. Туристична ГІС дозволяє порівняно легко виконувати необхідні зміни й отримувати новий результат. Можна також оперативно порівняти результати різних аналізів і відстежити, який метод відображає інформацію найточніше (рис. 3).

Рис. 3. Функціональна схема роботи ГІС-аналізу.

За ефективністю і розмаїтістю засобів відображення даних важко знайти серед інших картографічних інформаційних систем такі, . які могли б конкурувати з туристичною ГІС. Результати аналізу можуть бути представлені як у вигляді цифрової навігаційної туристичної карти, так і у вигляді значень або таблиці, або діаграми, тобто насправді представлені новою інформацією. Проте навіть найрозумніший інструмент картографічних технологій у роботі туристичної . ГІС має відповідно, використовуватись. Тому апріорі потрібно визначитись, яку саме інформацію необхідно нанести на туристичну карту, як. згрупувати значення для найкращого представлення даних, чи є намічені засоби відображення надто яскравими, що може завадити сприйняттю головного матеріалу і т. ін.

Набір просторових об'єктів, з якими виконується робота, у значному ступені визначає весь ланцюжок процесу аналізу. Наприклад, попередня типізація даних допомагає правильно організувати аналітичний процес тощо. Основою для візуального представлення даних за допомогою геоінформаційних технологій служить графічне середовище. Основу графічного середовища і відповідно візуалізації бази даних ГІС становлять векторні і растрові моделі. Технологія візуалізації включає як візуальний якісний, так і кількісний візуальний аналіз даних.

Наступний етап включає автоматизовану картографічну обробку, яка по суті, є етапом автоматизованого картографічного аналізу. Автоматизована картографічна обробка здійснює аналіз відомими алгоритмічними методами, що допустиме й ефективне при дослідженні і класифікації структур даних і класів даних. При всебічному аналізі виконується попередня статистична обробка даних, яка дає оцінку групам досліджуваних туристичних об'єкта або їх груповим характеристикам. Додатково досліджують індивідуальні характеристики туристичних об'єктів, якщо необхідне вивчення ЇХ індивідуальних властивостей. Якщо є набори часових даних (географо-картографічний моніторинг або дослідження просторової динаміки), проводять аналіз часових рядів. Ефективність аналізу істотно зростає при використанні бази даних, у якій зберігаються різноманітні дані, отримані на різних етапах аналізу. Результати візуального, автоматизованого і статистичного картографічних аналізів дозволяють дати геопросторову інтерпретацію даних. Інтерпретація служить основою представлення даних в електронній або паперовій формі. Існує два види інтерпретації даних: апріорна і апостеріорна.

Елементи туристичного середовища, представлені на цифрових моделях, є складними утвореннями з різноманітними ознаками, які залежать від багатьох факторів. У більшості випадків перед автоматичною картографічною обробкою просторових даних здійснюють візуальний якісний аналіз і апріорну інтерпретацію вихідних даних або інформаційних моделей даних. Апріорна картографічна інтерпретація є складовою частиною візуального фотограмметричного аналізу (за даними космічної зйомки- зондування). Вона має пояснювальну функцію і входить до складу технологічних картоукладацьких процесів, які деталізують вихідні дані.