Розділ «1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРОСТОРОВОГО ТУРИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ ТА МОДЕЛЮВАННЯ В ГЕОГРАФІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ»

Аналізуючи практику виконання завдань за допомогою картографічних технологій у ГІС, не можна не звернути увагу на неформальність постановки більшості завдань. Турист звертається до карт і схем, маючи найчастіше лише інтуїтивне уявлення про план наступних дій. Це обумовлено як нестачею вихідних даних, так і величезним розмаїттям реальних ситуацій, що можуть скластися. Наприклад, при прокладанні туристичного маршруту в гірській місцевості потрібно застосовувати цифрові та електронні карти GPS-навігатора, LBS і Wi-Fi-навігацію, але при цьому враховувати просторове розташування туристичних об'єктів, попередньої їх досліджуючи за допомогою картографічних сервісів геопорталів мережі інтернет. Досить часто виникає необхідність прогнозування тенденцій поточної зміни напрямку екскурсії чи туристичного маршруту, враховуючи різноманітні фактори – екологічні, геополітичні, ситуаційні. Тому в умовах важкої формалізації завдань, роль картографічних технологій у роботі туристичної ГІС зводиться не до видачі готових виконань, а наданні картографічного інструментарію для оптимальної прокладки туристичного маршруту. Інструменти повинні охоплювати дії від простого перегляду ділянок туристичної карти та виконання допоміжних картографічних побудов до видачі експертних картографічних рекомендацій.

Основна проблема картографічних технологій у роботі туристичної ГІС – пошук відповідно до запиту користувача зв'язку між інформацією, що зберігається в базі даних (у вигляді вхідних туристичних карт), і вихідними даними, що містять відповіді у вигляді туристичних карт, таблиць або цифр. Це функція перетворення інформації вхідної туристичної карти в інформацію вихідної туристичної карти.

У методці картографічних технологій у роботі туристичної ГІС як системи, котра дозволяє розв'язувати різноманітні проблеми в особливому „геоінформаційному” стилі, можна виділити такі характерні риси „геоінформаційного” стилю:

• вихідні дані для виконання будь-яких завдань і їх результати зазвичай є картографічними зображеннями, отриманими відбором, накладанням та рекласифікацією картографічних об'єктів;

• для виконання конкретного завдання будується робоча ділянка загально? туристичної карти, що зберігається в системі. Турист відбирає з усіє? множини картографічних матеріалів все те істотне, що з необхідною точністю відображає реальну дійсність. Тут виконуються всі етапи, притаманні картографічному аналізу, виконуються побудови, необхідні для просторового, статистичного, морфометричного та інших видів аналізу;

• в результат виконання завдання утворюється інтерпретацією вмісту робочої частини карти. Важливу роль у цьому випадку відіграє візуальний аналіз робочої частини карти, маніпулювання зображенням – зміною масштабу, ракурсу, точок зору, комбінацією активних шарів. Рішення турист отримує не з ГІС, а через осмислення образу, породженого картографічним зображенням. Можливі модифікації робочої ділянки карти відповідно до логіки розв'язуваної проблеми. Як свідчить досвід, „геоінформаційний” стиль притаманний процедурам більшості виконуваних завдань. Причина полягає в складності туристичних карт, схем і планів, котрі відображають реальні об'єкти геопростору. Співвідношення „частина" і „ціле” є таким, що не дозволяє зберегти причинно-наслідкові зв'язки інакше, ніж через метапредставлення, котрим і є електронна туристична карта.

Об'єктивно складність обумовлена такими чинниками:

• зазвичай, існуюча геопросторова мережа туристичних об'єктів і супутня інфраструктура являють собою складні з просторового боку об'єкти, котрі описуються досить складними електронними туристичними картами у векторному форматі з величезною кількістю атрибутивних даних;

• інформаційне середовище, наприклад транспортної мережі (автомобільної, залізничної, повітряної, морської), утворюється мережею, котра включає тисячі комп'ютерів і охоплює величезну територію. ГІС, що працює в цьому середовищі, неминуче буде зіштовхуватись із різнорідними інформаційними джерелами різної точності, форматом представлення, змістом і якістю;

• геоінформація в ГІС будь-якої тематичної спрямованості безперервно накопичується. Динаміка зміни просторових об'єктів також є достатньо істотною, а це потребує безперервної актуалізації ГІС просторовими та атрибутивними даними.

1.2. Аналіз інструментальних можливостей картографічних технологій у роботі туристичної ГІС

Унаслідок конкурентної боротьби між комерційними ГІС нині сформувався певний перелік функцій, наявність яких є обов'язковою для таких систем. Сучасні програмні оболонки, орієнтовані на „геоінформаційний" стиль, включають програмні інструменти виконання оптимізаційних завдань на „топологіях” – спеціальних структурах даних.

Аналітичні можливості картографічних технологій у сучасних інструментальних ГІС досить різноманітні. Вони можуть бути порівняно простими, наприклад накладання тематичних шарів туристичних карт для створення нових, розрахунок площ маршрутів, периметрів і пошуку найближчих туристичних об'єктів, так і досить складними, наприклад, імітування туристичних об'єктів і систем реального світу через упровадження картографічних технологій у роботі туристичної ГІС з об'єднання різних тематичних шарів у багатомірні моделі/

До склада блока аналізу пакетів з так званими розвинутими аналітичними можливостями, до яких належать пакети ARC/ІNFO, IDRiSI, MGE, PCRaster, ГІС-Карта-2013 та деякі інші, входить декілька десятків різноманітних аналітичних процедур, які в сукупності становлять потужний арсенал просторово-часового аналізу і моделювання.

Одночасно варто зазначити, що набір аналітичних процедур, реалізованих у різних картографічних технологій у роботі геоінформаційних пакетів, досить близький за складом. Це надає змогу розглядати методи картографічних технологій геоінформаційного аналізу, не прив'язуючись до особливостей конкретних геоінформаційних пакетів.

Картографічі технологій геоінформаційного (просторового) аналізу – багатоаспектне поняття, яке являє собою аналіз взаємного просторового розташування різноманітних туристичних об'єктів на векторних або растрових зображеннях та аналіз атрибутивної інформації про них. Будь-яка процедура аналізу даних починається з пошуку і відбору даних відповідно до запиту користувача.

У картографічних технологіях у роботі із туристичною ГІС підтримується можливість аналізу даних у різних режимах: модельному, експертному, довідковому та статистичному (рис. 1).

Рис. 1. Режими даних роботи картографічних технологій у роботі туристичної ГІС

При потребі необхідності виконується статистичний аналіз (кореляційний, регресивний, факторний, дисперсійний), що дає змогу робити висновки про однорідність вибірки, виконувати завдання класифікації і районування. Вірогідність результатів моделювання також перевіряються за допомогою статистичних критеріїв.

Сукупність аналітичних процедур, котрі зазвичай входять до складу блоків картографічних технологій геоінформаційних пакетів з розвинутими аналітичними можливостями, можна поділити на такі групи (рис. 2): візуалізація, картометричні операції, операції вибору, декласифікація, картографічна алгебра, статистичний аналіз, просторовий аналіз, оверлейний аналіз, аналіз мереж, аналіз за допомогою штучних нейронних мереж.