Розділ 4. Туристичні ресурси та їх оцінка

За наявністю історико-культурного потенціалу в сільській місцевості, як підтверджує здійснена оцінка в Карпатському регіоні, переважають райони середньої привабливості. У Закарпатській області їх налічується вісім із тринадцяти районів; в Івано-Франківській - п'ять; у Чернівецькій - два, у Львівській - жодного (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Туристична атрактивність території Карпатського регіону України

В історико-культурному сенсі малопривабливих районів небагато у Карпатському регіоні: у Закарпатській області - Перечинський, Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський; Івано-Франківській -Долинський, Рожнятівський; Чернівецькій області - Вижницький і Путильський. Це гірські райони, що вирізняються передусім унікальними природними туристичними ресурсами, які вже використовують або будуть використовувати для розвитку переважно гірських видів туризму.

Отже, запропонована методика оцінки пам'яток, що належить до історико-культурної спадщини українського народу, дасть змогу якнайповніше визначити туристично-пізнавальний потенціал окремого поселення, місцевості, району і сприятиме ефективному функціонуванню та прибутковості туризму.

4.5. Інфраструктура туризму

Термін "туристична інфраструктура" - латинське словосполучення, що складається з понять "іпfrа" (під) та "sturtura " (будова, розташування), пройшов тривалий шлях розвитку. На початку XX ст. під інфраструктурою розуміли комплекс споруд, які забезпечували дії збройних сил, - склади, військові бази, полігони та ін. У 40-х роках поняття "інфраструктура" почали використовувати для групи галузей, котрі забезпечували функціонування промислового та сільськогосподарського виробництва. С. Юрченко зазначає, що цей термін з 50-х років широко застосовують в економічній літературі. Під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують і виробничу, і невиробничу сфери економіки. На думку ж С. Синько та М. Скринько, інфраструктура як складова економіки, являє собою сукупність суб'єктів господарювання і специфічних акумульованих на певній території об'єктів загальноекономічного призначення, що задовольняють матеріальні, духовні й соціальні потреби людини через надання комплексу послуг з метою створення загальних умов для ефективного функціонування процесу суспільного відтворення та нормальної життєдіяльності людини45.

У подальшому розвитку поняття "інфраструктура" все більше уваги вчені приділяють його поділу за сферами діяльності людини: на виробничу інфраструктуру, необхідну самому процесові виробництва, і на соціальну інфраструктуру (охорона здоров'я, освіта, культура, побутове обслуговування і под.), що забезпечують повноцінне життя населення на локальному чи регіональному рівнях. Причому інфраструктуру розглядають як комплекс галузей і сфер діяльності, що створюють загальні умови для функціонування інших галузей.

Туристична інфраструктура у нашому розумінні - це сукупність підприємств, установ і закладів, діяльність яких спрямована на задоволення потреб людей, котрі беруть участь в оздоровленні або відпочинку, а також шляхів сполучення і транспорту та об'єктів розміщення туристів, що забезпечують умови стабільного функціонування. Ми розглядаємо її цілісною системою, що складається з двох підсистем: соціальної та виробничої, які взаємопов'язані та взаємообумовлені відносно обслуговуючого суб'єкта. У свою чергу інфраструктура певною мірою формує туристичні регіони, сприяє туристичній спеціалізації та профілю господарювання, адже завдяки наявності інфраструктурних зв'язків між окремими об'єктами визначають якість обслуговування на тій чи іншій території.

Інфраструктуру окремого територіально-туристичного поєднання дослідники М. Рутинський і О. Стецюк розглядають у такому поєднанні послуг46:

- з переміщення туристів (і в межах регіону відвідування, і транзитним проїздом його територією) різними видами транспорту;

- гастрономічні (забезпечення туристів харчуванням);

- екскурсійні (послуги екскурсоводів, перекладачів, супровідників груп);

- рекламно-інформаційні й збутові (послуги закладів із бронювання місць на транспорті, у засобах розміщення, інформаційно-туристичних центрах, рекламних агентствах, медіа, видавництвах та ін.);

- зі задоволення пізнавальних, розважальних і побутових інтересів;

- торговельних підприємств;

- юридичних, банківських і страхових установ;

- контрольно-адміністративних органів (прикордонних, митних, міліцейських служб, овіри та ін.).

Розвиток соціальної інфраструктури повинен відповідати високим стандартам обслуговування, адже турист, віддалений від постійного місця проживання і максимально звільнений від повсякденних турбот, вимагає ефективного обслуговування у вільному часопроведенні. Тут вагоме місце належить закладам розміщення туристів, громадському харчуванню, побутовому обслуговуванню. Саме вони можуть створювати якісні параметри особистого споживання людини, яка відпочиває.

Система громадського харчування утворюється за рахунок ресторанів різного класу, барів, кафе та їдалень, пунктів швидкого приготування їжі та самообслуговування. До структури харчування входять; сніданок, напівпансіон, повний пансіон. Якщо пансіон охоплює триразове харчування, то напівпансіон - це дворазове харчування впродовж туро-дня.

їжу туристи розглядають не лише як фізіологічну потребу, а як задоволення, спосіб пізнання культури, традицій народу в країні перебування. Адже національна кухня - своєрідна візитівка народу. Наприклад, угорська кухня, характерна дуже гострими стравами, чимось нагадує запальний характер цього народу.