Розділ 4. Туристичні ресурси та їх оцінка

Нині у світі налічується понад 1300 авіакомпаній. У середньому щорічно на авіарейсах перевозять 1,5 млрд осіб. В обслуговуванні міжнародних повітряних сполучень бере участь понад 1 тис. аеропортів58. Найпопулярнішими авіакомпаніями серед міжнародних пасажирів-туристів вважають американські "Delta Airlines", "Pan American", "United", французьку "Air France", німецьку "Lufthansa", британську "British Airways" та ін.

Мережа міжнародних перевезень покриває всі туристичні макрорегіони та субрегіони світу і понад 150 держав світу.

Регулюють авіаперевезення Міжнародні авіаційні організації. Найавторитетніша з-поміж світових структур авіатранспорту Міжнародна організація цивільної авіації (/CAO), яка об'єднує 183 держави. Відома також Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Туристичні агентства беруть участь у міжнародних авіаційних організаціях через спеціальне відділення Міжнародної організації агентів авіакомпаній, а також через міжнародну організацію цивільних аеропортів.

Форми взаємодії туристичних фірм з авіакомпаніями відбуваються за допомогою59:

- бронювання місць і викупу авіаквитків через агентства авіакомпаній;

- бронювання місць та викупу авіаквитків через системи бронювання;

- договорів з авіакомпаніями на квоту місць на регулярних авіалініях;

- укладання агентських угод і роботи агентства з продажу авіаквитків для своїх туристів;

- організації чартерних рейсів для туристичних перевезень.

Здійснивши всі стадії контракту з авіакомпаніями, тур-агент повинен вибрати найвигідніший контракт на туристичні перевезення.

Попит на авіатранспорт особливо зріс після впровадження реактивних двигунів у 50-х роках XX ст. Завдяки цьому європейці, американці мають змогу відпочивати у найвіддаленіших регіонах світу, зокрема в туристичних центрах Карибського басейну, Середземномор'я, на островах Тихого, Індійського океанів, у Південно-Східній Азії, Австралії й інших регіонах.

В авіаційному транспорті високими темпами зростає використання широкофюзеляжних літаків, які спеціалізуються на міжнародних чартерних рейсах і вважаються технологічною основою сучасного туризму. В останні роки у зв'язку з необхідністю економії палива й охорони навколишнього середовища зростає популярність літаків скороченого та вертикального злетів, завдяки чому можна буде успішно перевозити туристів на короткі (навіть на одноденних маршрутах і внутрішньоміських рейсах) та середні дистанції, що посилить конкуренцію між авіацією й автотранспортом.

Серед інших інфраструктурних галузей туризму чільне місце посідає сувенірне виробництво, яке ґрунтується на створенні й популяризації мистецьких зразків і враховує національні особливості території, де прокладені насамперед міжнародні туристичні маршрути.

4.6. Людські ресурси

Вивчення людських ресурсів - важлива складова географії туризму. Адже завдяки їм вирішується два важливих завдання. З одного боку, населення - є носій людських ресурсів - це споживач туристичних послуг, а з іншого - формує трудоресурсний потенціал трудомісткої галузі економіки, якою є туризм.

Трудові ресурси - працездатна частина населення країни, що володіє фізичними й інтелектуальними можливостями для виробництва матеріальних благ і послуг. До населення у працездатному віці належать жінки від 14 до 54 років і чоловіки 16-59 років. До складу трудових ресурсів входять особи пенсійного віку та підлітки (14-15 років), котрі працюють. Пенсіонери, які не працюють, не належать до трудових ресурсів. Основні категорії населення трудових ресурсів України показані у табл. 4.560.

Таблиця 4.5. Чисельність населення України, млн осіб

Основою кадрового потенціалу будь-якого підприємства є економічно активне населення, тобто частина населення, яка забезпечує виробництво товарів і надає різноманітні послуги, в тому числі й туристичні.

До економічно неактивного населення (поза робочою силою) належать люди, що не зайняті: учні й студенти; пенсіонери; інваліди; особи, зайняті у домашньому господарстві, доглядають дітей, хворих; безробітні й особи, які припинили пошук роботи, але можуть працювати, та ті, котрим немає необхідності працювати.

Економічно активне населення розподіляють на зайнятих і безробітних. До категорії зайнятих входять особи у віці 15-70 років, а також особи, які виконували роботу за наймом, тимчасово відсутні на роботі через хворобу або травми, догляду за хворими та ін.