Розділ 4. Туристичні ресурси та їх оцінка

- визначити показники диференційованої ренти рекреаційного центру та питомої диференціальної ренти від рекреаційного оздоровлення людини19.

Критерієм економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів у період доринкової економіки був питомий показник сукупного народногосподарського ефекту від рекреаційного

оздоровлення. Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Л. Гринів запропонувала методику визначення питомого економічного ефекту від рекреаційного (курортного) оздоровлення за формулою20

де Еі - питомий економічний ефект від курортного оздоровлення, і-го профілю по ;-му курорту, грн/люд./рік; Е - усереднений питомий народногосподарський ефект від курортного оздоровлення загалом у країні, грн/люд./рік; Уц- медична ефективність курортного оздоровлення і-го медичного профілю в ;-му курорту, % тих, які безуспішно лікувалися; V - медична ефективність курортного оздоровлення загалом у країні, % тих, котрі безуспішно лікувалися.

У свою чергу для визначення диференційованої ренти Л. Гринів пропонує таку математичну модель21:

Я,=тах£я".(ігу-Ду),

1 = 1

де Л. - рента від експлуатації природних рекреаційних ресурсів у-го курорту, грн/рік; Нц - кількість обслужених рекреантів у рекреаційних закладах і-го профілю на /-му курорті; Еу - питомий сукупний економічний ефект від рекреаційного оздоровлення у рекреацій

них закладах г-го профілю на /-му курорті, грн/люд./рік; Ец - питомий сукупний економічний ефект від рекреаційного оздоровлення у рекреаційних закладах і-го профілю на /-му курорті, грн/люд./рік; п - кількість профілів рекреаційно-курортних закладів в /-му курортному центрі.

Як підтвердили розрахунки диференційованої ренти бальнеологічних курортів України, проведені ще на початку 90-х років XX ст., щорічна вигода суспільства від їх функціонування чимала (табл. 4.2)22.

Залежно від галузі природокористування в основу визначення ренти покладено сукупні затрати, наприклад, пов'язані з геологорозвідкою під час визначення запасів мінеральних вод, чи результатів функціонування якоїсь галузі, пов'язаної з природокористуванням.

З-поміж науковців, котрі обґрунтовували рентну концепцію економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів,

вирізняють праці Л. Гринів, яка успішно поєднала результативну і затратну концепції23.

У туризмі виокремлюють дві форми диференційної ренти: територіальну (різниця цінності ресурсів території" задіяної у туристичний процес) і часову (різниця у тривалості туристичного сезону).

Економічну оцінку природних рекреаційно-туристичних ресурсів розглядають також А. Живицький24, П. Жук та ін. Скажімо, останній автор пропонує методику оцінки природного рекреаційного потенціалу окремих субгалузей рекреації, в тому числі й туризму, та визначення інтегрального рекреаційного потенціалу регіону за формулою25:

т

(-1

де Р - оцінка природно-рекреаційного потенціалу в і-й субгалузі у вартісному вираженні; Рл - оцінка природно-рекреаційного потенціалу і-ї субгалузі у натуральному вираженні (осіб на рік); Е1 - грошове вираження питомого соціально-економічного ефекту послуг, що надається і-й субгалузі рекреації (грн/ осіб на рік); т - кількість родовищ або об'єктів рекреації з ресурсами і-ї галузевої групи.

Запропонована методика оцінки дає змогу виявити природно-рекреаційний потенціал не лише окремої галузі, а й певних територіальних поєднань регіону, підсистем, навіть окремих закладів туристично-рекреаційної спеціалізації.

Професор В. Руденко пропонує визначати потенціал природних рекреаційних територій через грошову оцінку вільного часу. Вартість вільного часу, за його рекомендацією, вимірюють величиною валового національного продукту, створеного зайнятим населенням за одиницю часу і розрахованого на чисельність усього населення України, яке використовувало туристичні ресурси26.