– при розрахунковій швидкості звідки
звідси слідує
(3.61)
Таким чином, коефіцієнти а і Ь можна виразити через параметри ,
і
.
У роботі вітроустановки можна виділити два граничні режими:
• режим з постійним коефіцієнтом швидкохідності Z і, отже, з постійним коефіцієнтом використання енергії вітру ;
• режим з постійною частотою обертання вітроколеса і, отже, зі змінним коефіцієнтом .
Регламентовані швидкості вітру.
При виборі і розрахунку вітроагрегату потрібно в якості початкових даних обгрунтування ряду значень швидкості вітру:
• мінімальна швидкість вітру – найменша швидкість, при якій можлива робота агрегату і при якій він запускається в роботу. Для великих агрегатів призначається в межах 4-6 м/с;
• розрахункова швидкість вітру найменша швидкість, при якій вітроагрегат здатний видавати номінальну потужність. Заниження
веде до невиправданих втрат вироблення енергії, оскільки при швидкостях
потужність ВЕУ або залишається рівною номінальною або (при неповоротних лопатях) знижується;
• максимальна швидкість вітру – це швидкість, при перевищенні якої ВЕУ виводиться з роботи. Зазвичай
не перевершує 25-30 м/с, оскільки тривалість більш високих швидкостей зазвичай невелика і зупинка ВЕУ не призводить до помітних втрат у виробленні електроенергії;
• гранично допустима швидкість , яку установка в неробочому положенні повинна витримати без ушкоджень. Залежно від регіону розміщення вона повинна прийматися в межах 50-70 м/с.
Завищення призводить до невиправданого дорожчання агрегату, оскільки зі збільшенням
зростає розрахункове навантаження на лопаті і збільшується вага всіх конструкції ВЕУ. Вибір
повинен робитися на підставі техніко-економічного розрахунку. Для різних розрахункових швидкостей вітру, на основі інтегральних кривих розподілу вітру для цієї місцевості, визначається втрачене вироблення електроенергії за рахунок обмеження потужності генератора, а також вартість втраченої електроенергії. При збільшенні швидкості вітру вище за значення
обмеження потужності горизонтально-осьового ротора здійснюється розворотом лопатей або частковим виведенням осі ротора з-під вітру.
Для перетворення енергії вітрового потоку принципово можлива експлуатація ВЕУ в наступних основних режимах роботи вітродвигуна: фіксованої кутової частоти обертання і змінюваної кутової частоти обертання. Перший характеризується тим, що вал вітродвигуна повинен обертатися з фіксованою або близькою до неї швидкістю в широкому діапазоні зміни робочих швидкостей вітрового потоку. Швидкісна характеристика такого режиму представлена на рис. 3.16, а.
Інтервал швидкостей вітрового потоку (початковою фіксованою і максимальною фіксованою
) є робочим діапазоном ВЕУ. При цьому швидкість
є тією мінімальною швидкістю потоку, при якій можлива фіксація необхідної розрахункової кутової частоти обертання валу вітродвигуна.
При постійній частоті обертання вітродвигуна коефіцієнт швидкохідності Z змінюється обернено пропорційно до швидкості вітрового потоку. При цьому його коливання призводять до зміни коефіцієнта використання енергії вітру. В результаті його максимум забезпечується тільки в двох точках швидкісної характеристики, причому одна з них лежить поза робочою її частиною. Тому робота ВЕУ в режимі фіксованої частоти обертання вітродвигуна протікає в основному при
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи вітроенергетики» автора Ливняк Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ефективність використання вітроколесом енергії вітру“ на сторінці 2. Приємного читання.
