Розділ «1.5. ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ ТЕПЛОТИ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»

Джерелами теплоти служать звичайні енергоносії навколишнього середовища, при цьому нижні границі застосування визначаються для води з температурою замерзання, а для повітря - температурою утворення інею на поверхні повітроохолоджувача.

1.5.1. Об'єкти, розташовані на добре доступних ґрунтових водах

1.5.2. Об'єкти, розташовані поблизу поверхневих водойм

1.5.3. Об'єкти із забором тепла з ґрунту

1.5.4. Об'єкти, розташовані поблизу геотермальних енергоносіїв

Геотермальна енергія — теплота, що виникає, насамперед, у результаті розпаду радіоактивних елементів у земній корі, що передається до поверхні землі у вигляді теплового потоку. Цей тепловий потік є причиною виникнення геотермічного розподілу, якому відповідає збільшенню температури на 1 градус при зануренні в землю на глибину в середньому 30...50 м. Однак у певних місцях земної кулі, а саме у районах вулканічної діяльності й у молодих геосинклінальних областях, у порушення закону геотермічного розподілу вже на глибині 1 - 2 км відзначаються корисні температури, рівні 250 °С.

Геотермічним енергоносієм служить глибинна або термальна вода, що, як правило, виходить із низькими температурами й може використатися в ТН. Застосування геотермальних пластових вод для опалення представляє перспективний варіант широкого використання схованої в землі теплоти як альтернативне джерело енергії. Його економічне застосування можливо й у місцевостях з нормальними або трохи збільшеними температурними різностями, що становлять 30...35 К/км. Внаслідок низьких температур на глибині більше 2 км і високих витрат на буравлення, експлуатація ТН із метою максимального використання термальних вод здобуває особливе значення з економічної точки зору. Якщо термальна вода, що добувається, витрачається для опалення без ТН, то використання її ентальпії в низькотемпературних системах опалення становить лише 30...50 %.

Як приклад можна навести теплоелектроцентраль паризького басейну, що працює на термальних водах, які добувають із глибин із відкладень середньоюрського періоду.

Доцільно повертати охолоджену воду ( з високим змістом солей) у той же самий водоносний обрій. При цьому досягається наступне:

• відсутнє забруднення навколишнього середовища мінеральною водою;

• виключається опускання земної поверхні;

- завдяки поверненню холодної води з'являється можливість додаткового використання ентальпії теплих гірських порід, внаслідок чого більш ніж подвояться використання теплової енергії;

• кількість отриманої води при однаковому нахилі горизонту в системі із двома свердловинами, коли одна свердловина призначена для підйому води, а друга для її повернення в обрій, збільшується в 1,5 рази в порівнянні із системою тільки водопідйомних свердловин.

Краща техніко-економічна область застосування охоплює об'єкти з потужністю від 2 до 20 МВт.

1.5.5. Об'єкти з використанням зовнішнього повітря як джерела тепла