Інноваційна та інвестиційна діяльність

Регіональна економіка

Інноваційна та інвестиційна діяльність

Інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність спрямована на використання результатів наукових досліджень та розробок, забезпечує випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Під інновацією розуміють: новостворені, застосовані або вдосконалені конкурентноспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного чи комерційного характеру, що істотно поліпшують структуру, якість виробництва і соціальної сфери.

Інноваційну діяльність можуть здійснювати фізичні і юридичні особи України, іноземних держав, які залучають у сферу цієї діяльності майнові та інтелектуальні цінності, вкладають кошти в реалізацію інноваційних проектів. До об'єктів інноваційної діяльності відноситься розробка інноваційних програм і проектів, створення нових інтелектуальних продуктів, вдосконалення видобутку, переробки та використання сировинних ресурсів, вдосконалення виробничого обладнання, обгрунтування виробничих, адміністративних та комерційних рішень, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва, позитивно впливають на соціальні процеси. В процесі інноваційної діяльності здійснюється формування ринку збуту товарної продукції.

Інноваційний механізм соціально-економічного розвитку являє собою систему заходів, спрямованих на всебічний розвиток людського потенціалу, підтримку науково-технічної діяльності, організацію інформаційного менеджменту, модернізацію промисловості та орієнтацію її потужностей на нововведення, формування у суспільстві інноваційних потреб споживчого характеру.

Для оцінки стану інноваційної діяльності застосовують такі основні показники: обсяги виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (грн.), в т.ч. в складі державних науково-технічних програмах та регіональних науково-технічних програмах; кількість нових науково-містких технологій, що впроваджені на підприємствах і в організаціях регіону; освоєно нових видів продукції; заключено ліцензійних угод; отримано патентів на винаходи; кількість технополісів (технопарків).

В 2005 р. Верховною Радою України затверджено склад якісних (відносних) показників, які рекомендовано використовувати для оцінки стану інноваційної діяльності:

• частка витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

• частка витрат на виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у загальному обсязі витрат на інноваційну діяльність;

• частка інноваційних капітальних вкладень у загальному обсязі капітальних вкладень на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

• частка капітальних вкладень на виконання завдань програм з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та державного замовлення у загальному обсязі інноваційних капітальних вкладень;

• частка освоєних у процесі виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і поставлених на ринок найменувань інноваційної продукції у загальній кількості найменувань інноваційної продукції;

• частка інноваційної продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг);

• частка принципово нової продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції (робіт, послуг). Сучасний розвиток суспільства неможливий без інтелектуальної складової, без трансформації результатів творчої діяльності у конкретні результати праці. У економічно розвинених державах понад 80% приросту валового внутрішнього продукту припадає на долю патентів, реалізованих у конкретних проектах і технологіях. Інвестування у науково-дослідну діяльність стало головним фактором підвищення продуктивності виробництва в усіх розвинених країнах світу. Термін окупності інвестицій у науково-дослідні роботи складає 1,25÷3 роки, що характеризує високий рівень їх економічної ефективності, значно перевищує загальний рівень економічної ефективності капітальних вкладень. У таких державах процес нововведень охопив практично всі сторони суспільного життя, створюючи передумови для формування так званих інноваційних суспільств. Водночас розвиток таких соціальних сфер, як освіта, культура, зростання заробітної плати, прожиткового рівня, споживчих можливостей населення тощо, створюють передумови для активізації розвитку економіки.

На Україні впродовж тривалого часу визначилась тенденція до втрати передових позицій в галузі науки та інновацій. Започаткована модель соціально-економічного розвитку, побудована на екстенсивній основі, виявилася нездатною забезпечити істотне зростання обсягів ВВП на душу населення. Все це негативно позначається на соціальній сфері, на життєвому рівні людей.

Недосконалими залишаються економічні методи впливу на розвиток інноваційної діяльності, фінансування наукової діяльності. Наукові установи позбавлені державної підтримки, в результаті чого значна кількість учених, досвідчених інженерів виїхали в інші країни, що привело до значних втрат. У вітчизняній інноваційній сфері відсутня ефективна інфраструктура сприяння трансформації науково-технічних розробок у конкурентноспроможні інноваційні продукти. Промислові підприємства економічно не зацікавлені у використанні результатів наукових досліджень. Придбанням та використанням інновацій займається лише 14-15% усіх промислових підприємств.

Про стан недостатнього впровадження інноваційних розробок з використанням новітніх наукових результатів свідчать такі дані. Із загальної кількості підприємств, що впроваджували інновації тільки 12-14% зайняті впровадженням комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, тобто таких, які визначають високий рівень продуктивності праці при мінімальних затратах, 23-25 % загальної кількості підприємств зайняті впровадженням нової техніки. Решта підприємств тільки освоювали виробництво нових видів продукції. Відповідним чином використовуються фінансові ресурси, що спрямовуються у інноваційні процеси. На придбання нових технологій витрачається тільки 3-5% загального обсягу інноваційних витрат у промисловості. В основному (60-65% загального обсягу інноваційних витрат) кошти спрямовуються на придбання машин, обладнання, установок, на виконання інших робіт, пов'язаних з впровадженням нової техніки та технології виробництва, такий стан інноваційної діяльності не забезпечує збільшенню випуску вітчизняної продукції, що відповідає сучасному ринку. Залишається високою собівартість цієї продукції. Винаходи та ноу-хау українських науковців продовжують реалізовуватися головним чином на регіональному рівні.

Фінансування діяльності, що пов'язана із науковими розробками, є недостатньою і характеризується такими показниками. За період з 1999 р. по 2003 р. бюджетні асигнування зменшились з 2,3% ВВП до 0,39% ВВП. Тоді як Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1998 р.) передбачено виділення бюджетних асигнувань на науку в розмірі 1,7% ВВП. Особливо у важкому стані опинилося фінансування наукових розробок у вищих навчальних закладах та галузевих науково-дослідних інститутах.

Порівнюючи розвиток науки та інноваційної діяльності в Україні з тенденціями, що мають місце у США, Росії, країнах ЄС, Далекого

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інноваційна та інвестиційна діяльність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПЕРША. СУТНІСТЬ ТА СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Предмет і завдання науки

  • Методологічні основи і методи науки

  • Системний метод

  • Сутність державної регіональної політики

  • Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

  • Трудові ресурси регіону, зайнятість населення

  • Міграція населення як складний соціальний процес

  • Розділ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

  • Водні ресурси: стан та використання

  • Використання водних ресурсів

  • Водний транспорт

  • Лісові ресурси: стан та використання

  • Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

  • Охорона земельних ресурсів

  • Охорона водних ресурсів

  • Охорона лісових ресурсів

  • Охорона атмосферного повітря

  • Чорнобильська катастрофа та її наслідки

  • Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів

  • Розділ 4. ВИРОБНИЧА СФЕРА

  • Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери

  • Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

  • Паливно-енергетичний комплекс

  • Нафтогазова промисловість

  • Електроенергетика

  • Альтернативні види палива та електроенергії

  • Енергозбереження

  • Гірничо-металургійний комплекс

  • Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі економіки

  • Стан та розвиток агропромислового комплексу

  • Рослинництво

  • Тваринництво

  • Стан та розвиток транспорту та зв'язку

  • Залізничний транспорт

  • Промисловий залізничний транспорт

  • Водний транспорт

  • Транспорт міст

  • Інноваційна та інвестиційна діяльність
  • Інвестиційна діяльність

  • Послуги. Мале підприємництво

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 5. СОЦІАЛЬНА СФЕРА

  • Стан та розвиток освіти

  • Стан освіти

  • Охорона здоров'я

  • Оцінка стану закладів охорони здоров'я

  • Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

  • Оплата праці як соціальна гарантія для забезпечення необхідних умов для життя, як фактор економічної стабільності

  • Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

  • Соціальний захист дітей війни

  • Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та одиноким особам

  • Соціальний захист дитинства та заходи щодо запобігання безпритульності

  • Культура і мистецтво

  • Музеї

  • Кіномистецтво

  • Охорона культурної спадщини

  • Туризм

  • Готельне господарство

  • Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

  • Характеристика стану житлового фонду та його використання

  • Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Характеристика спеціальних економічних зон

  • Оцінка виробничої діяльності в умовах спеціальних економічних зон

  • Розділ 7. МАЛІ МІСТА ЯК ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст

  • ДРУГА. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

  • Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

  • Повноваження обласних та районних рад

  • Повноваження виконавчих органів влади

  • Повноваження щодо управління комунальною власністю

  • Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту

  • Підготовка кадрів для органів регіонального управління

  • Функція планування

  • Функція організаційна

  • Функція мотиваційна

  • Функція контрольна

  • Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

  • Розділ 9. ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ – ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів

  • Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону

  • Розділ 10. ФІНАНСОВА ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Принципи формування місцевих бюджетів

  • Видатки місцевого бюджету

  • Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти

  • Список літератури

  • Стислий термінологічний словник