Інноваційна та інвестиційна діяльність

Регіональна економіка

Сходу, Південно-Східної Азії, слід відзначити, що Україна наблизилась до групи відсталих держав. Затягується процес інституційних перетворень системи науково-технічного і кадрового забезпечення економіки України відповідно до умов світового ринку. Критичної межі досягла зношеність парку наукового обладнання та матеріально-технічної бази науки, внаслідок чого наукова складова національної конкурентоспроможності неухильно знижується.

У той час, коли у всіх розвинених державах спостерігається виразна переорієнтація державної політики на використання наукових знань як головного ресурсу економічного зростання, науково-технічний потенціал України доведений сьогодні до критичного стану. Ліквідовано Державний інноваційний фонд незначні кошти виділяються для Державного фонду фундаментальних досліджень, відсутні фонди підтримки наукових ініціатив, фінансово-кредитні компанії та венчурні фонди.

Вимагає перегляду практика законодавчої підтримки у вигляді податкових пільг окремих територій і цілих галузей виробництва. Такі пільги мають надаватися інноваційним програмам і проектам, а також спеціальним зонам, бізнес-інкубаторам та інноваційним структурам. Існуюча податкова система в державі не стимулює залучення коштів комерційних банків і бізнесових структур на підтримку інноваційної діяльності. Залишається низьким престиж наукової праці та соціальний статус науковців. Не виконуються норми закону щодо встановлення відповідною рівня заробітної плати наукових працівників: базовий середній рівень заробітної плати науковця має бути на рівні подвійної заробітної плати працівників промисловості.

Інноваційні процеси мають спрямовуватися на докорінну модернізацію вітчизняної промисловості. її потенціал високий, проте країна займає тільки 53 місце у світовому списку конкурентоспроможності. Більш як 60% основних виробничих фондів фізично зношені, і на такому обладнанні неможливо освоювати і випускати принципово нову продукцію, застосовувати будь-які нововведення. Інноваційній моделі розвитку суспільства нема альтернативи, щоб забезпечити науково-технічний, економічний та соціальний прогрес України, ввести в дію невикористані творчі ресурси народу, надати перевагу освіті та культурі, звузити сферу діяльності тіньової економіки, сприяти підвищенню рівня соціальної захищеності населення.

Верховною Радою України прийнято низку законів та постанов, що визначають принципи, завдання та механізми реалізації державної політики в галузі науково-технічної ті інноваційної політики. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності, правові, економічні та організаційні засади її реалізації визначені в Законі України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" (2003 р.). Створена правова база для концентрації ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного оновлення виробництва та сфери послуг, забезпечення внутрішнього ринку наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності складаються із стратегічних та середньострокових напрямів. Стратегічні напрями діяльності розраховані на тривалу перспективу (не менше десяти років) передбачають здійснення діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу. До стратегічних напрямів діяльності входять:

• модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;

• машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;

• вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій;

• високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості;

• охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища;

• розвиток інноваційної культури суспільства. Середньострокові напрями діяльності розраховані на реалізацію

протягом найближчих трьох-п'яти років інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому на зовнішньому ринках. Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. За своїми масштабами, направленістю та специфікою реалізації середньострокові напрями діяльності можуть бути пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого або регіонального рівнів.

Нині в Україні розроблено низку програм підтримки фундаментальних і прикладних досліджень. Передбачається створення системи наукових закладів, що розроблятимуть перспективні нововведення; розширення сфери міжгалузевої та міждержавної наукової кооперації; комерційне використання результатів наукових досліджень, вдосконалення механізмів зв'язку наукових центрів з виробництвом.

Для покрашення ситуації, що склалася, намічено здійснити модернізацію перспективних для української економіки підприємств, істотно розширити науково-дослідний сектор виробничої сфери, створити дійову систему управління потоками науково-технічної інформації. Часто науковці не мають ні досвіду, ні можливостей для самостійного просування свого інтелектуального продукту на ринок. Але здійснення цього процесу неможливо без використання сучасних маркетингових технологій, що вимагає залучення до маркетингової діяльності досвідчених фахівців. Вони мають кваліфіковано оцінити комерційну привабливість нових розробок, визначити орієнтовану вартість прав інтелектуальної власності, надавати проектам реальну маркетингову та фінансову підтримку.

Необхідно концентрувати сили на вдосконалення освітнього процесу, враховуючи, що протягом останніх 10 років зруйнований науково-технічний потенціал. Загальна кількість працівників наукових організацій, за офіційною статистикою, скоротилася у 2,3 рази, зокрема докторів і кандидатів наук — у 2,5 рази, продовжують згортати наукові розробки з багатьох напрямів. Поступово знижується професійний рівень задіяних в інноваційному процесі вчених та науково-технічних працівників. Разом із тим, інноваційний розвиток економіки потребує постійного підвищення рівня освіти та кваліфікації. Потрібно оптимі-зувати діючу в нашій державі систему перепідготовки та підвищення кваліфікації, сприяти демократизації навчально-виховного процесу.

Запровадження системи інноваційної освіти має створити умови, коли не тільки відомі вчені, дослідники, провідні конструктори та технологи, а й рядові співробітники будуть займатися раціоналізаторською та винахідницькою діяльністю в інтересах свого підприємства, працювати над підвищенням якості продукції, зниженням її собівартості.

Позитивним має стати впровадження позитивного досвіду західних держав, де впроваджуються новітні комп'ютерні технології, котрі забезпечують створення єдиного інформаційного середовища. їх застосування в декілька разів скорочує терміни розробки та реалізації наукоємної продукції, на третину підвищує ефективність виробництва, радикально розв'язує проблему якості та конкурентоспроможності продукції.

На часі модернізація системи освіти, наближення її якості до потреб внутрішнього розвитку країни, зокрема цивілізованої ринкової економіки. Стає необхідним сформування таке середовище, в якому суспільний статус кожної людини визначатиметься рівнем її освіти, набутими знаннями та вмінням застосовувати їх на практиці. Культура праці, необхідні для професійної діяльності знання, практичні навички та творчі здібності — необхідні умови для визначення місця кожної особи у суспільстві. На жаль мало робиться для пошуку та всебічної підтримки талановитої молоді. Залучення молоді до інноваційних процесів, створення умов для здобуття вищої освіти, для реалізації своїх прагнень вчитися послужать надійною основою для майбутнього економічного зростання України. Враховуючи фінансову складність в роботі вищих навчальних закладів, що примушує молодь сплачувати певні кошти за навчання — з одного боку, з іншого — значна вартість навчання в умовах недостатньої матеріальної забезпеченості людей, обмежує поступлення молоді у вищі навчальні заклади, особливо молоді із сільської місцевості. Необхідно запровадити пільгове кредитування студентів на період навчання у вищій школі, на період здобуття ними вищої освіти.

Інноваційна модель розвитку економіки потребує подальшого розповсюдження досвіду організації роботи спеціальних творчих колективів. Такі колективи утворюються у вигляді бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів тощо. В кожному із них концентруються наукові сили певного спрямування; створюють підприємницькі структури та необхідну матеріальну базу; відбирають на конкурсній основі проекти нової техніки і технологій; проводять прикладні дослідження; готують кадри, зорієнтовані на інноваційну підприємницьку діяльність тощо. Однією з організаційних особливостей спеціальних структур є залучення до їх складу вищих навчальних закладів. Навколо них формується специфічне науково-практичне та науково-педагогічне середовище.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інноваційна та інвестиційна діяльність“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПЕРША. СУТНІСТЬ ТА СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Предмет і завдання науки

  • Методологічні основи і методи науки

  • Системний метод

  • Сутність державної регіональної політики

  • Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

  • Трудові ресурси регіону, зайнятість населення

  • Міграція населення як складний соціальний процес

  • Розділ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

  • Водні ресурси: стан та використання

  • Використання водних ресурсів

  • Водний транспорт

  • Лісові ресурси: стан та використання

  • Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

  • Охорона земельних ресурсів

  • Охорона водних ресурсів

  • Охорона лісових ресурсів

  • Охорона атмосферного повітря

  • Чорнобильська катастрофа та її наслідки

  • Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів

  • Розділ 4. ВИРОБНИЧА СФЕРА

  • Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери

  • Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

  • Паливно-енергетичний комплекс

  • Нафтогазова промисловість

  • Електроенергетика

  • Альтернативні види палива та електроенергії

  • Енергозбереження

  • Гірничо-металургійний комплекс

  • Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі економіки

  • Стан та розвиток агропромислового комплексу

  • Рослинництво

  • Тваринництво

  • Стан та розвиток транспорту та зв'язку

  • Залізничний транспорт

  • Промисловий залізничний транспорт

  • Водний транспорт

  • Транспорт міст

  • Інноваційна та інвестиційна діяльність
  • Інвестиційна діяльність

  • Послуги. Мале підприємництво

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 5. СОЦІАЛЬНА СФЕРА

  • Стан та розвиток освіти

  • Стан освіти

  • Охорона здоров'я

  • Оцінка стану закладів охорони здоров'я

  • Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

  • Оплата праці як соціальна гарантія для забезпечення необхідних умов для життя, як фактор економічної стабільності

  • Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

  • Соціальний захист дітей війни

  • Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та одиноким особам

  • Соціальний захист дитинства та заходи щодо запобігання безпритульності

  • Культура і мистецтво

  • Музеї

  • Кіномистецтво

  • Охорона культурної спадщини

  • Туризм

  • Готельне господарство

  • Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

  • Характеристика стану житлового фонду та його використання

  • Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Характеристика спеціальних економічних зон

  • Оцінка виробничої діяльності в умовах спеціальних економічних зон

  • Розділ 7. МАЛІ МІСТА ЯК ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст

  • ДРУГА. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

  • Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

  • Повноваження обласних та районних рад

  • Повноваження виконавчих органів влади

  • Повноваження щодо управління комунальною власністю

  • Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту

  • Підготовка кадрів для органів регіонального управління

  • Функція планування

  • Функція організаційна

  • Функція мотиваційна

  • Функція контрольна

  • Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

  • Розділ 9. ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ – ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів

  • Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону

  • Розділ 10. ФІНАНСОВА ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Принципи формування місцевих бюджетів

  • Видатки місцевого бюджету

  • Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти

  • Список літератури

  • Стислий термінологічний словник