Охорона культурної спадщини

Регіональна економіка

Охорона культурної спадщини

Важливе значення має забезпечення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. До об'єктів культурної спадщини відносять визначне місце, споруду, комплекс, їхні частини, водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні об'єкти, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, історичного, архітектурного, мистецького, культурного погляду і зберегли свою автентичність.

В результаті охорони культурної спадщини впроваджуються організаційно-правові, матеріально-технічні, інформаційні та інші заходи з виявленням, наукового вивчення, класифікації таких об'єктів; запобігання їх руйнування, забезпечення, збереження, консервації, використання, пристосування та музеєфікації.

В Україні сформовані органи управління у сфері охорони культурної спадщини, до функціональних обов'язків яких входить вирішення визначених завдань. Державне управління у сфери охорони культурної спадщини здійснюється Кабінетом Міністрів України та спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини. До складу таких органів входять: центральний орган виконавчої влади та органи охорони культурної спадщини, органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласних, районних державних адміністрацій, місцевого самоврядування.

Важливе значення має вивчення та збереження археологічних пам'яток — решток життєдіяльності людей, городищ, курганів, залишок стародавніх поселень, військових таборів, іригаційних споруд, культових місць тощо. Об'єктами вивчення та зберігання є будинки, споруди, окремі поховання, місця масових поховань загиблих військовослужбовців, визначні місця пов'язані з важливими історичними подіями тощо. Важливе значення має збереження об'єктів архітектури та містобудування — архітектурні споруди та пов'язані з ними твори монументального, декоративного, образотворчого мистецтва, які характеризують певну епоху, культуру, традиції. Особливого захисту потребують об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтно-природні території, які мають історичну цінність, об'єкти науки і техніки — унікальні науково-виробничі, промислові, інженерні, транспортні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи.

Незважаючи на наявність певних досягнень сучасний стан розвитку української культури характеризується розмиванням та руйнуванням культурних і духовних цінностей у суспільному житті, руйнуванням цілісної мережі закладів, підприємств, організацій та установ культури, неефективним використанням наявних культурних і творчих ресурсів.

Протягом останнього десятиліття культура в Україні втратила відповідне місце серед пріоритетів державної політики, опинилася на периферії державних інтересів. Як наслідок, утворився й дедалі збільшується розрив між так званою офіційною культурою, що фінансується з бюджету, і незалежною та орієнтованою на сучасні потреби суспільства. Хронічно не забезпечується достатнє фінансування галузі культури, включаючи фінансування із місцевих бюджетів, розрізнені культурні заклали не склалися в єдину систему культури, не спрямовують свою діяльність на забезпечення послідовного культурного розвитку суспільства.

В Україні впроваджується Концепція державної політики в галузі культури, що розроблена на основі аналізу сучасного стану культури, визначає цілі, пріоритетні завдання та принципи державної політики в галузі культури, а також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати. Реалізація "Концепції" визначає довгострокову програму культурною розвитку України, яка мас тісно пов'язуватися із світовим розумінням ролі і призначення культури в XXI столітті. Довгострокова програма базується на таких принципах: сталий соціально-економічний розвиток і розвиток культури є взаємопов'язаними процесами; головною метою розвитку людства є суспільна і культурна самореалізація особистості; доступ до культурних цінностей та участь у культурному житті є фундаментальним правом людини.

Для подолання негативних тенденцій в розвитку культури передбачено здійснити такі основні пріоритетні завдання виходячи з того, що культурний розвиток України та окремих регіонів належить до пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування:

• забезпечити розробку та реалізацію середньострокових та довгострокових регіональних програм культурного розвитку;

• здійснити заміну методів управління у галузі культури, переорієнтувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування з виконання певних функцій на досягнення поставлених цілей, залучення громадськості до процесів управління та контролю в галузі культури;

• створити ефективну модель фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку;

• забезпечити реалізацію комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів для дітей та молоді;

• сформувати цілісний інформаційно-культурний простір України шляхом інвентаризації культурних ресурсів України, створення відповідних аналітичних баз даних, видання інформаційних буклетів тощо;

• приймати активну участь у міжнародних культурних проектах, здійснити комплекс інформаційно-культурних заходів для ознайомлення світової громадськості з культурними цінностями України;

• забезпечити соціальну захищеність працівників культури.

Наступний розділ:

Туризм


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Зінь Е.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Охорона культурної спадщини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПЕРША. СУТНІСТЬ ТА СТАН РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Предмет і завдання науки

  • Методологічні основи і методи науки

  • Системний метод

  • Сутність державної регіональної політики

  • Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

  • Трудові ресурси регіону, зайнятість населення

  • Міграція населення як складний соціальний процес

  • Розділ 3. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

  • Водні ресурси: стан та використання

  • Використання водних ресурсів

  • Водний транспорт

  • Лісові ресурси: стан та використання

  • Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

  • Охорона земельних ресурсів

  • Охорона водних ресурсів

  • Охорона лісових ресурсів

  • Охорона атмосферного повітря

  • Чорнобильська катастрофа та її наслідки

  • Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів

  • Розділ 4. ВИРОБНИЧА СФЕРА

  • Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери

  • Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

  • Паливно-енергетичний комплекс

  • Нафтогазова промисловість

  • Електроенергетика

  • Альтернативні види палива та електроенергії

  • Енергозбереження

  • Гірничо-металургійний комплекс

  • Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі економіки

  • Стан та розвиток агропромислового комплексу

  • Рослинництво

  • Тваринництво

  • Стан та розвиток транспорту та зв'язку

  • Залізничний транспорт

  • Промисловий залізничний транспорт

  • Водний транспорт

  • Транспорт міст

  • Інноваційна та інвестиційна діяльність

  • Інвестиційна діяльність

  • Послуги. Мале підприємництво

  • Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

  • Розділ 5. СОЦІАЛЬНА СФЕРА

  • Стан та розвиток освіти

  • Стан освіти

  • Охорона здоров'я

  • Оцінка стану закладів охорони здоров'я

  • Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

  • Оплата праці як соціальна гарантія для забезпечення необхідних умов для життя, як фактор економічної стабільності

  • Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

  • Соціальний захист дітей війни

  • Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та одиноким особам

  • Соціальний захист дитинства та заходи щодо запобігання безпритульності

  • Культура і мистецтво

  • Музеї

  • Кіномистецтво

  • Охорона культурної спадщини
  • Туризм

  • Готельне господарство

  • Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування

  • Характеристика стану житлового фонду та його використання

  • Розділ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ: СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Характеристика спеціальних економічних зон

  • Оцінка виробничої діяльності в умовах спеціальних економічних зон

  • Розділ 7. МАЛІ МІСТА ЯК ОБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст

  • ДРУГА. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

  • Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

  • Повноваження обласних та районних рад

  • Повноваження виконавчих органів влади

  • Повноваження щодо управління комунальною власністю

  • Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту

  • Підготовка кадрів для органів регіонального управління

  • Функція планування

  • Функція організаційна

  • Функція мотиваційна

  • Функція контрольна

  • Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

  • Розділ 9. ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ – ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів

  • Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону

  • Розділ 10. ФІНАНСОВА ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Принципи формування місцевих бюджетів

  • Видатки місцевого бюджету

  • Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти

  • Список літератури

  • Стислий термінологічний словник