Розділ «Тема 1 РИТОРИКА: НАУКА І МИСТЕЦТВО СЛОВА»

... Мета оратора - говорити переконливо... для всякого роду промови предметом служить або питання не визначене, без визначення осіб і часу, або ж одиничний випадок з відомими особами і у певний час. В обох випадках предмет спірний неодмінно міститься в одному з питань: чи відбулася дана подія? Якщо відбулася, то яка вона? І нарешті: під яке вона підходить визначення? До цього дехто додає: чи законна вона? Спірні пункти виникають також із тлумаченням письмового документа; тут можливі або двозначність, або протиріччя, або невідповідність між буквою і смислом; для кожного з цих випадків визначено особливий спосіб доказу.

Для кожного ролу є певні джерела доказів: для судових промов - такі, де йдеться про справедливість; для дорадчих - такі, в яких головне - користь тих, кому ми подаємо пораду; для похвальних - такі, в яких все зводиться до оцінки даної особи. Усі сили й здібності

повинен підшукати зміст для своєї промови; по-друге, розташувати знайдене по порядку, зваживши і оцінивши кожен доказ; по-третє. одягти й прикрасити усе цс словами; по-четверте, зміцнити промову у пам'яті; по-п'яте, виголосити її достойно і приємно. Далі, я дізнався і зрозумів, що перш ніж розпочинати справу, слід на початку промови схилити слухачів на свою користь, далі пояснити справу, після цього з'ясувати предмет суперечки, потім довести тс, на чому ми наполягаємо, потім відкинути заперечення; а у кінці промови все тс, що говорить на нашу користь, розгорнути й звеличити, а тс, що за супротивника, похитнути й позбавити значення. Далі, вчився я також правил прикрашання стилю: вони повідомляють, що висловлюватися ми повинні, по-перше, чисто й правильною латинню, по-друге, ясно й виразно, по-третє, гарно, по-четверте, доречно, тобто відповідно до достоїнства змісту...

Не красномовство, отже, винило з науки, а наука - з красномовства.

... Краща у світі мета - стати хорошою людиною...

... Оратор це просто людина, яка вміє користуватися у справах судових і громадських словами, приємними для слуху, і судженнями, переконливими для розуму.

... Ораторське мистецтво не повинно бути жалюгідним і блідим, а повинно бути приємним і розцвіченим найрізноманітнішими предметами, тому гарному ораторові слід багато про що почути, багато чого побачити, багато чого осмислити і засвоїти, а також багато чого перечитати, але не привласнювати це собі, а тільки користуватися з чужих запасів. Тобто я визнаю, що оратор повинен бути людиною бувалою, не новачком і не невігласом ні в якому предметі, не чужим і не стороннім у своїй галузі.

... Ніхто ніколи не міг ні пишності, ні переваги у красномовстві здобути без науки про промови і, що ще важливіше, без всебічної освіти.

... Красномовство, тобто мистецтво говорити доладно, складно й гарно, не має ніякої певної галузі, межі якої його б сковували.

... Нічого немає прекраснішого за досконалого оратора. Не кажучи вже про те красномовство, якому належить влада у всякій миролюбній та вільній державі, у самій здатності до слова, настільки привабливого, що нічого не може бути приємнішого для людського слуху чи розуму. Справді, які співи солодші, ніж помірна розмова?

Які вірші докладніші за художнім розташуванням слів? Який актор, що наслідує правді, зрівняється з оратором, який захищає її? а що витонченіше, ніж маса гострих думок? що чарівніше, ніж пишність слів, яка освітлює справу? що є багатшим за промову, насичену змістом усякого роду? Немає такого предмета, який був би виражений гарно й достойно і не став би надбанням оратора!

Коли вирішуються найважливіші справи, оратор висловлює свою думку докладно й з достоїнством; в'ялий народ пожвавлює, нестримний - приборкує. Оратор здатний і злочинця привести до загибелі, і безвинного - до спасіння. Хто на шлях істини настановить полум'яніше, хто рішучіше відхилить від хиб, хто негідників викриє нещадніше, хто прекрасніше уславить благородних? Хто може з такою силою викривати й нищити пристрасті? Хто ніжніше потішить у скорботі?

А сама історія — свідок часів, світло істини, життя пам'яті, учителька життя, провісниця старовини? Чий голос, крім голосу оратора, здатний її збезсмертити?

Наші співвітчизники займаються красномовством тільки для того, щоб сяяти на форумі і в суді, тоді як у греків найкрасномовніші люди, відійшовши від судових виступів, присвятили себе іншим достойним справам, а особливо творенню історії..

У кожному мистецтві досить навчити найскладнішого — і тоді вчити іншого немає потреби, бо інше буде легшим або, в усякому разі, не складнішим.

... У судових дебатах це (ораторське слово - Г. С.) воістину велика й чи не найвеличніша з усіх людських праць. Там єдиною мірою ораторського достоїнства в очах нетямущих є кінцева перемога; там перед тобою озброєний супротивник, якого слід побивати й відбивати; там частенько той, кому належить вирішувати справу, є неприхильним і гнівним або навіть другом твоєму супротивникові і ворогом тобі; і ось тоді ти повинен своїм словом переконати його, заспокоїти чи схвилювати і взагалі усіма способами настроїти відповідно до обставин, перетворюючи в ньому ненависть у дружбу: ти повинен начебто за допомогою якоїсь механіки то напружити його душу аж до суворості, то розслабити до поблажливості, то збудити у ньому сум, то радість; повинен пускати у справу всю силу думок, всю вагомість слів. До цього має приєднатися виконання, що різноманітністю не припускає утоми, повне природності.

... Всю науку про слово вони (греки - Г. С.) поділяють на дві частини - на справи і на питання. Справою вони називають предмет дебатів і тяганини між сторонами, а питанням - предмет невизначений і абстрактний... красномовство вони розчленовують на п'ять розділів: знайти" що сказати, знайдене розташувати, потім прикрасити словами, потім закріпити у пам'яті і, нарешті, виконати й виголосити.

... У вступі вони вимагають допомогтися прихильності слухача, вдумливості й уважності; виклад слід будувати так, щоб він був правдоподібним, ясним і коротким; потім зробити розподіл чи постановку питання; потім підтвердити свою точку зору доказами й доведеннями, а докази супротивника відкинути. Після цього вони розміщують кінцівку і начебто висновок промови, інші ж вимагають перед цим зробити відступ чи прикрашання або посилення промови, а потім уже переходити до висновку й кінцівки.

Обдаровання оратора ... Щоб виховати оратора, я насамперед постараюсь дізнатися точно, на що він здатний. Нехай у ньому відчувається наліт наукової освіти, нехай він буде в міру наслуханий і начитаний, нехай засвоїть навіть ці правила риторів; тоді-то й я спробую, наскільки він підходить до своєї справи, тоді випробую, на що здатний його голос, сила, дихання, язик. І якщо я знайду, що він здатний досягти довершеності, і якщо я побачу, що людина він достойна, тоді я не лише переконувати стану, але навіть благати, щоб він працював і далі; настільки велику окрасу усьому суспільству я вбачаю у видатному ораторові, якщо він одночасно і достойна людина.

... Слід вказати на взірець для наслідування, і нехай початкуючий усіма силами прагне вловити усе краще, що є у цьому взірці. За цим нехай ідуть вправи...