Розділ «Модуль 1. ПРЕДМЕТ ТА ІСТОРІЯ ЕРИСТИКИ»

Сам термін "формальна діалектика" запропонував Ч. Хемблін у праці "Помилки" ("Fallacies") ще в 1970 р. При цьому під словом "формальна" він розумів строго регламентовану форму гри-діалогу, або діалогічної гри. Відомі представники цього напряму - Ніко-лас Решер (Nicholas Rescher), Е. M. Барт (E. M. Barth), Ерік С. В. Краббе (E. C. W. Krabbe) та ін.

У 1977 р. виходить друком книга Ніколаса Решера "Діалектика" ("Dialectics"), де він пропонує модель формального диспуту. Формальний диспут - це дискусія, в якій беруть участь три людини: пропонент, опонент та арбітр. Пропонент формулює тезу та захищає її, будуючи систему досить серйозних доведень; опонент атакує тезу та наведене обґрунтування, висловлюючи свої зауваження, наводить контраргументи, на які повинен дати відповідь пропонент; арбітр є суддею, він наглядає за проведенням суперечки. Такий диспут Н. Решер називає асиметричним. Поряд з ним він розглядає також симетричну суперечку, під час якої опонент повинен обґрунтовувати свою тезу, яка суперечить тезі пропонента.

Е. M. Барт (Barth E. M.) і Е. С. В. Краббе (E. C. W. Krabbe) у книзі "Від аксіоми до діалогу" ("From Axiom to Dialogue",1982) розробили "формально-діалектичну" процедуру, спрямовану на визначення прийнятності тієї чи іншої точки зору у світлі деяких загальних положень. Це певний набір правил проведення критичних діалогів, спрямованих на розв'язання конфліктів між пропонентом та опонентом відносно якоїсь думки.

Прагмадіалектика. Амстердамська школа пропонує теорію аргументації, яка отримала назву прагмадіалектики {pragma-dialectics). Представники цього напряму - Франс X. ван Єємерен

(Frans H. van Eemeren), Роберт Гроотендорст (Robert Grootendorst), Евелін Т. Фетеріс (Eveline T. Feteris), Пітер Хоутлоссер (Peter Houtlosser), А. Франциска Снук Хенкемас (A. Francisca Snoeck Henkemans) та ін.

Прагматичні компоненти, які пов'язані з теорією мовленнєвих актів і дискурсного аналізу, були введені в прагмадіалектику під впливом поглядів представників філософії звичайної мови. Діалектичні компоненти - під впливом праць представників критичного раціоналізму, таких як Карл Поппер.

Аргументацію тут розглядають як діалектичний процес, який орієнтований на іншого, на сумісну діяльність. Такий комунікативний процес у прагмадіалектиці отримав назву "критична дискусія".

Критичну дискусію визначають як критичний обмін мовленнєвими актами між співрозмовниками. За такого підходу аргументативний процес набуває дві характерні ознаки: телеологічну та діалектичну. З телеологічної точки зору аргументацію розглядають як процес раціонального переконання співрозмовника, підпорядкований певним цілям, якими керується пропонент. З діалектичної точки зору аргументацію розглядають як процес критичного обміну думками між співрозмовниками, який відбувається в певному контексті.

Критична дискусія є ідеалом аргументативного дискурсу. Звичайно така модель не відповідає дійсності, і все ж таки, на думку представників амстердамської школи аргументації, реальні аргументативні процеси дуже часто наближаються саме до неї. У зв'язку з цим вони вважають, що дуже важливо під час аналізу аргументації вміти реконструювати її до моделі критичної дискусії.

Крім ідеальної моделі використання мовленнєвих актів пропонентом та опонентом на різних стадіях раціональної критичної дискусії, прагмадіалектична процедура проведення суперечок ґрунтується на правилах, які становлять кодекс раціональної поведінки учасників дискусії. Порушення будь-якого з правил веде до неправильного кроку в дискусії, шкодить раціональному вирішенню розбіжностей.

Неправильні аргументативні дії, які мають місце в суперечках, як правило, нагадують ту чи іншу широко відому аргументативну помилку або є іншим порушенням принципу раціональності.

1.8. Конференції, симпозіуми, наукові співтовариства, періодичні видання

Аргументативна проблематика, проблематика теорії та практики суперечки з кінця XX ст. стала предметом обговорення на міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах. Серед них найвідоміші Міжнародний симпозіум з неформальної логіки {International Symposium on Informal Logic), що періодично проводять у Вінздорі {Канада), та Міжнародна конференції з аргументації {International Conference on Argumentation), яку один раз на чотири роки проводять в Амстердамі {Нідерланди).

Внаслідок проведення різноманітних форумів було створено численні наукові співтовариства. Розглянемо найвідоміші з них.

o International Society for the Study of Argumentation (ISSA)

Міжнародне товариство з вивчення аргументації;

o Association for Informal Logic and Critical Thinking (AILACT)

Асоціація неформальної логіки та критичного мислення;

o Ontario Society for the Study of Argumentation (OSSA)

Онтаріо товариство з вивчення аргументації;