Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: 2 «Устань та й іди в хату до ганчаря: там я дам тобі почути мої слова.» 3 І пішов я у хату до ганчаря, і застав його при праці на кружалі. 4 І як посудина, що її він ліпив із глини, не виходила, як то трапляється з глиною в руці ганчаря, то він робив з неї знов іншу посудину, яка йому була довподоби. 5 Тоді надійшло до мене таке слово Господнє: 6 «Чи я ж не можу вчинити з вами, доме Ізраїлів, так, як оцей ганчар? – слово Господнє. Ось те, що глина в руці ганчаря, те й ви в руці у мене, доме Ізраїля. 7 Часом постановлю я викорінити, знищити й вигубити якийсь народ або якесь царство. 8 Як же той народ, проти якого я говорив, відвернеться від свого ледарства, то я відвертаю те лихо, яке задумав йому заподіяти. 9 Часом же я постановлю збудувати й насадити якийсь народ або якесь царство, 10 а вони ж запопадуться коїти зло перед очима в мене й не слухають голосу мого; тож тоді я й скасую те добро, яке вирішив був йому сподіяти. 11 Оце ж скажи мужам юдейським і мешканцям єрусалимським: Так говорить Господь: Ось я готую на вас лихо й замислюю проти вас задуми. Тож наверніться кожен від своєї злої дороги, вчиніть добрими ваші путі й ваші вчинки. 12 Вони ж кажуть: Шкода й говорити! Ми таки ходитимемо своїм робом і кожен з нас чинитиме за впертістю свого лихого серця. 13 Тим же то так говорить Господь: Спитайте між народами, чи хто чував колинебудь таке? Жахливу мерзоту діва Ізраїлева вчинила. 14 Чи покидає сніг високу ливанську скелю? Чи висихають води по горах, які течуть холодні? 15 Мій же народ мене забув! Кадить марноті! Спотикнулись на своїх дорогах, на путях древніх, щоб блукати жахливими стежками, бездоріжжям, 16 щоб зробити свою землю запустінням, сміховищем відвічним. Кожен, хто переходитиме нею, жахнеться й похитає головою. 17 Неначе східній вітер, я розвію їх перед їхніми ворогами. Плечима, не обличчям, до них обернуся за лихої для них години.» 18 Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Нумо лишень, побиймо його власною його мовою, присікаймося до кожного його слова!» 19 Зглянься, Господи, надо мною! Послухай, що мої противники говорять. 20 Чи личить злом за добро платити? Вони ж мені копають яму. Згадай, як я стояв перед тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів твій. 21 Віддай же за те синів їхніх на голоднечу, під меч видай самих їх. Жінки їхні нехай стануть бездітними й удовами! Мужі їхні нехай помруть мором, а юнаки їхні хай від меча в бою поляжуть. 22 З хат їхніх хай лемент лунає, коли ти зненацька наведеш на них ватагу; вони бо копають яму, щоб мене впіймати, і розставляють потай сіті на мої ноги. 23 Ти ж, Господи, знаєш усі їхні смертельні задуми проти мене. Не прости їхньої несправедливости і не змивай з-перед твого обличчя гріха їхнього. Нехай вони поваляться перед тобою, а й знищ їх у час гніву твого.

19. Єремія у Бен-Гінном-долині: притча з розбитим глечиком

1 Так сказав Господь Єремії: «Іди, купи собі глиняний глечик у ганчаря; і візьми з собою старших з народу й зо священиків. 2 І вийди в Бен-Гінном-долину, що за Череп’яною брамою, та й промов там слова, що скажу тобі. 3 Скажи: Слухайте слово Господнє, ви царі юдейські, і ви, мешканці єрусалимські! Так говорить Господь сил, Бог Ізраїлів: Ось я наведу на це місце таке лихо, що хто про нього почує, у того задзвенить у вухах, – 4 за те, що вони покинули це місце й учинили його чужим, кадять бо на ньому богам іншим, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські, й за те, що сповнили це місце безвинною кров’ю. 5 Вони спорудили узвишшя на честь Ваала, щоб палити вогнем своїх синів як всепалення Ваалові; а того не заповідав я й не встановлював, ба й на думку воно мені не спадало. 6 Тим то й настане час, – слово Господнє, – коли це місце не зватимуть більш Тофетом і Бен-Гінном-долиною, лише долиною Різанини. 7 Я позбавлю розуму Юду та Єрусалим на цім місці і допущу, щоб вони впали від меча на очах ворогів їхніх і від руки тих, що чигають на їхню душу; трупи ж їхні віддам на поживу птаству небесному й дряпіжному звіреві. 8 Учиню це місто запустінням та сміховищем; хто б тільки проходив ним, дивуватиметься й посвистуватиме над його ранами. 9 Зроблю так, що вони їстимуть тіло власних синів і власних дочок, і кожен їстиме тіло свого ближнього, опинившись в облозі та в нужді, коли притиснуть їх вороги й ті, що чигають на душу їхню. 10 І розіб’єш глечик перед очима тих мужів, що йтимуть із тобою, 11 і скажеш до них: Так каже Господь сил: – Отак розіб’ю народ цей й це місто, як розбивають глечик, який не можна більше зліпити докупи. І ховатимуть на Тофеті, бо не буде де ховати. 12 Отак вчиню з цим місцем, – слово Господнє, – і з його мешканцями. Я вчиню місто це таким, як Тофет. 13 Будинки єрусалимські й доми царів юдейських будуть нечисті, як оце місце Тофет, – усі доми, що на їхніх покрівлях кадили вони усьому війську небесному й возливали ливні жертви чужим богам.» 14 Повернувшися ж Єремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, став на подвір’ї дому Господнього та й промовив до всього народу: 15 «Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ось я наведу на це місто і на всі сусідні міста все те лихо, що ним погрожував йому, вони бо виявили себе тугошиїми й не слухали слів моїх.»

20. Пророк Єремія та священик Пашхур 1-6; страждання Єремії 7-18

1 Як же Пашхур, син Іммера, священик, старший наглядач у Господнім домі, зачув, що Єремія оті речі пророкує, 2 то звелів він бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім. 3 Але другого дня випустив Пашхур Єремію з колодок. Єремія ж до нього й мовив: «Не Пашхур» дає тобі Господь ім’я, а «Звідусіль Жах.» 4 Так бо говорить Господь: «Ось, я поставлю тебе на пострах тобі самому й усім твоїм приятелям. Вони поляжуть від ворожого меча на очу в тебе. Та й усього Юду видам на поталу вавилонському цареві, і він забере їх у полон до Вавилону й мечем їх поб’є. 5 І дам усі багатства цього міста й усе його майно та й усі його дорогоцінності, всі клейноди царів юдейських у руки ворогам їхнім, а вони їх розграбують, заберуть та й повезуть у Вавилон. 6 А й ти, Пашхуре, й усі, що в тебе у хаті живуть, підете у неволю. До Вавилону прийдеш і там помреш, і там тебе й поховають, тебе та й усіх твоїх приятелів, яким пророкував єси неправду.» 7 Ти ввів мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в оману. Схопив єси мене, подужав. Я став посміховищем щоденним, кожний глузує з мене. 8 Щоразу бо, як почну я говорити, мушу кричати та голосити: «Насильство! Утиск!» Слово бо Господнє щодня стало для мене приводом до ганьби та наруги. 9 Я собі думав: Не споминатиму про нього, і його ім’ям не промовлятиму більше! Та в серці у мене вогонь палючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся. 10 Я чув, як багато обмовляло мене: «Звідусіль Жах! Донесіте! Донесемо на нього!» Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: «Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому.» 11 Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним. 12 Господи сил! Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро й серце! Дай мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю справою. 13 Співайте Господеві, хваліте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходіїв. 14 Проклят той день, коли я на світ родився! Нехай не буде благословен той день, коли породила мене моя мати! 15 Проклят той чоловік, що приніс батькові моєму вістку: «Вродився в тебе хлопчик», та й звеселив його вельми. 16 Хай тому чоловікові станеться, як тим містам, що Господь їх зруйнував безпощадно, щоб він чув тривожні крики вранці, гомін війни опівдні, – 17 за те, що він не вбив мене у материнському лоні так, щоб мати моя стала мені гробом, а утроба її була завжди вагітна. 18 Чи то ж на те я вийшов з материнської утроби, щоб дізнавати муки та печалі й коротати вік свій у зневазі?

21. Седекія звертається до пророка Єремії 1-10; відповідь пророка 11-14

1 Слово, що надійшло від Господа до Єремії, коли прислав цар Седекія до нього Пашхура, сина Малахії, і священика Софонію, сина Маасії, аби мовили: 2 «Спитай Господа про нас, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас; чи не сподіяв би Господь для нас чого такого, як усі його чудеса, щоб той від нас відступив?» 3 Єремія ж їм на те: Ось що скажіте Седекії: 4 Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Ось я оберну назад воєнне знаряддя, яке в руках ваших, яким ви воюєте проти царя вавилонського та халдеїв, що вас облягають поза мурами, і зберу його докупи серед цього міста. 5 Сам я воюватиму проти вас простягнутою рукою і кріпким раменом у гніві, пересерді й великім обуренні. 6 Поб’ю мешканців цього міста – людину й скотину – великою пошестю: вони погинуть. 7 А потім, – слово Господнє, – віддам Седекію, царя юдейського, з його слугами та людьми, і з тими, що зостались у цьому місті після пошести, меча й голоду – у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, в руки ворогам їхнім та в руки тих, що чигають на їхнє життя; і він їх повбиває вістрям меча без жалю, без пощади й без милосердя. 8 А до народу цього промов: Ось як говорить Господь: Оце даю вам або дорогу життя, або дорогу смерти: 9 хто зостанеться в цім місті, поляже від меча, голоду й пошести; хто ж вийде й видасть себе халдеям, які вас облягають, залишиться живим, і життя його буде йому замість здобичі. 10 Я бо оберну обличчя моє проти цього міста йому на лихо, а не на добро, – слово Господнє. У руки вавилонському цареві віддам його, і він спалить його вогнем. 11 Домові юдейського царя скажеш: Слухайте слово Господнє! 12 Доме Давидів! Ось як говорить Господь: Розсуджуйте суд уже зранку, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, а то, немов вогонь, вибухне гнів мій і палитиме, і нікому буде гасити з-за поганих ваших учинків. 13 Оце я проти тебе, мешканко в долині, скеле на рівнині, – слово Господнє. Проти вас, що мовляєте: Хто на нас устане? Хто вламається в доми наші? 14 Я вас покараю за плодами ваших вчинків, – слово Господнє, – і розкладу вогонь в її лісі, і пожере він усе навкруги неї!»

22. Пророк погрожує царському домові карою

1 Так говорить Господь: «Іди в палату юдейського царя та й промов там оце слово 2 й проречи: Слухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на Давидовому престолі, ти й твої слуги, й народ твій, і всі, що входять через ці ворота. 3 Так говорить Господь: Чиніте суд і справедливість, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, не утискайте, не чиніте кривди чужинцеві, сироті й удовиці та не проливайте безвинної крови на цьому місці. 4 Бо тільки тоді, як ви справді виконаєте це веління, увіходитимуть дверми цього палацу царі, що сидять на Давидовому престолі, згори на колісницях і верхи на конях – самі вони й слуги їхні й народ їхній. 5 Коли ж не слухатимете цих слів, то я клянуся самим собою, – слово Господнє, – що цей палац руїною обернеться. 6 Бо так говорить Господь про палац юдейського царя: Ти у мене немов Гілеад, немов вершина Ливану. Проте, вчиню тебе пустинею, містом безлюдним. 7 Я напоготовлю проти тебе руїнників, кожного з своїм знаряддям, і повирубують вони найкращі твої кедри й у вогонь повкидають. 8 Багато народів пройдуть через це місто й говоритимуть один до одного: За віщо то Господь учинив отак із цим великим містом? 9 І відказуватимуть їм: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, і поклонялись іншим богам та служили їм.» 10 Не плачте за мертвим і не побивайтеся за ним. Плачте гірко за тим, хто відходить, бо він не повернеться вже більше й не побачить рідної землі своєї. 11 Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, юдейського царя, що царював на місці батька свого Йосії: «Він вийшов з цього місця й не повернеться сюди більше, 12 а вмре на тому місці, куди взято його в неволю; цієї ж землі не побачить ніколи.» 13 Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку; 14 хто говорить: «Збудую собі пишні палати, широкії світлиці»; хто прорубує собі вікна викладає кедриною й малює на червоно. 15 Гадаєш, що ти цар на те, щоб перевищити кедринею інших? Батько твій їв і пив так само, але зате творив суд і справедливість; от чому й велось йому добре. 16 Він розсуджував справу бідного й сіромахи, тому й велось йому добре. Хіба ж якраз це й не означає знати мене? – слово Господнє. 17 Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про наживу, а ще про те, як би кров безвинну пролити та як би утиск і насильство чинити. 18 Тим то так говорить Господь про Йоакима, сина Йосії, царя юдейського: «Не голоситимуть по ньому: Леле, брате мій! Леле, сестро! Не голоситимуть по ньому: Леле, володарю, леле величносте! 19 Неначе осла, його поховають: витягнуть і викинуть геть за браму єрусалимську.» 20 Вийди на Ливан та й кричи, і на Башані здійми твій голос. Кричи з гір аваримських,бо всі твої коханці загинули. 21 Я говорив до тебе, як ти був щасливий. Та ти відказав: Не буду слухати! Така вже була твоя вдача змалку, що ти не слухаєш голосу мого. 22 Усіх пастирів твоїх порозносить хуртовина, коханці ж твої підуть у полон. От тоді й наберешся сорому й стиду за все твоє ледарство. 23 О ти, що живеш на Ливані, що гніздишся на кедрах! Як ти стогнатимеш, коли вхоплять тебе муки, болі, неначе в породіллі! 24 «Так певно, як живу, – слово Господнє, – навіть як би Конія, син Йоакима, царя юдейського, був перснем на моїй правиці, то я й тоді б зірвав його. 25 Віддам тебе в руки тим, що чигають на твоє життя, і в руки тим, кого боїшся, – у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, та й у руки халдеям. 26 І викину тебе вкупі з матір’ю твоєю, що тебе породила, в чужу землю, де ви не народились, – там ви й помрете. 27 У землю ж, куди бажатиме душа їхня повернутись, – туди вони не повернуться!» 28 Хіба ж він якийсь посуд нікчемний, пощерблений, отой чоловік Конія, або начиння, що ніхто його не потребує? Завіщо ж прогнано його й родину його викинуто в землю, якої не знають? 29. Ой земле, земле, земле! Слухай слово Господнє! 30 Так говорить Господь: «Запишіть цього чоловіка: Бездітний чоловік, нещасний протягом усього свого віку, – бо нікому з його роду не пощастить сидіти на Давидовім престолі, ані володіти в Юдеї.»

23. Пророцтва проти лихих пастирів

1 Горе пастухам, що занапащують і розганяють овець моєї отари, – слово Господнє. 2 Тим то так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть народ мій: «Ви порозганяли моїх овець, ви їх розполохали, а не наглядали за ними. Оце ж я скараю вас за ваші лихі вчинки, – слово Господнє! 3 Я позбираю останок моєї отари з усіх земель, куди повиганяв їх на їхні пасовиська, і будуть вони плодитись та множитись. 4 І поставлю над ними вівчарів, що їх пастимуть; і вже не будуть страхатись, ані боятись, і ні одна з них не загубиться, – слово Господнє. 5 Ось настане час, – слово Господнє, – і я пробуджу для Давида праведний пагін, що владарюватиме як цар і буде мудрим, буде чинити на землі суд і справедливість. 6 За його днів спасеться Юда, й Ізраїль житиме безпечно. Ось ім’я його, яким його будуть звати: Господь – наша справедливість. 7 Тим то настане час, – слово Господнє, – що не будуть казати більше: Жив Господь, що вивів синів Ізраїля з Єгипту, 8 лише: Жив Господь, що вивів і привів потомків дому Ізраїля з північної землі й з усіх земель, куди їх був вигнав; і вони житимуть у рідній країні.» 9 Про пророків: Серце моє розбите в мене в грудях, трясуться усі мої кості. Я – немов п’яний, немов чоловік, якого подолало вино, з-за Господа й з-за його святих слів. 10 Земля бо перелюбників повна, від прокляття плаче земля, повисихали у степу пасовиська. Вони до зла змагаються, і сила їхня – у кривді. 11 «Навіть пророк і священик – і ті безбожні, ба й у домі моїм знайшов я їхнє ледарство, – слово Господнє. 12 Тим то дорога їхня стане їм, мов слизька стежка; потраплять вони у темряву й упадуть у ній, зішлю бо на них лихо у час їхньої кари, – слово Господнє. 13 Та й у пророків самарійських бачив я недоумкувате: пророкували вони ім’ям Ваала й збивали з дороги Ізраїля, народ мій. 14 А й у пророків єрусалимських бачив я жахливе: перелюби, життя нечестиве; там підтримують руки злочинців, не відвертаються від своєї злоби. Вони для мене всі, немов Содом, а мешканці його, немов Гомора.» 15 Тим же то так говорить Господь сил про тих пророків: «Ось я їх нагодую полином і напою отруйною водою. Бо від пророків єрусалимських розійшлась безбожність по всій країні.» 16 Так говорить Господь сил: «Не слухайте слів тих пророків, що вам пророкують: вони нісенітниці вам верзуть. Оповідають марення серця свого, а не з уст Господніх. 17 Вони кажуть тим, що зневажають моє слово: Мир вам буде! І всім тим, що ходять за своїм упертим серцем: Лихо не спіткає вас! 18 Чи стояв же хтось у Господній раді? Хто бачив і чув його слово? Хто сприймав його слово, прислухавсь до нього? 19 Ось Господня хуртовина, гніву вибух; розбушувалась буря й ударила на голову безбожних. 20 І не відвернеться гнів Господній, покіль не довершить він і не виконає задумів серця свого. При кінці днів ви зрозумієте це достотно. 21 Не посилав я тих пророків: самі вони позбігались! Не говорив я їм, – самі пророкували! 22 Коли ж вони стояли в моїй раді, нехай оповістять мої глаголи людові моєму, нехай відвернуть його від його злої дороги й від ледачих його вчинків. 23 Чи то ж я Бог лише зблизька, – слово Господнє, – а не Бог і здалека? 24 Чи може хтось денебудь у потайне місце сховатись, де б я його не побачив? – слово Господнє. Чи я ж не сповнюю небо й землю? – слово Господнє. 25 Я чув, що говорять пророки, як вони моїм ім’ям неправду пророкують, мовивши: Я бачив сон! Я бачив сон! 26 Чи довго ж іще так буде в серці пророків, які неправду пророкують і які віщують оману з свого серця? 27 Невже ж вони мають на думці своїми снами, що їх оповідають кожен ближньому своєму, довести люд мій до того, щоб вони забули моє ім’я так, як батьки їхні забули моє ім’я заради Ваала? 28 Пророк, що бачив сон, нехай його як сон оповідає! А той, хто має моє слово, нехай говорить моє слово вірно! Що ж полові до чистого зерна? 29. Чи ж моє слово не схоже на вогонь, – слово Господнє, – на молот, що розбиває скелю? 30 Тому я проти пророків, – слово Господнє, – які один в одного викрадають мої глаголи. 31 Ось я проти пророків, – слово Господнє, – що розпускають свій язик, щоб проректи віщування. 32 Ось я проти тих, які пророкують брехливі сни, – слово Господнє, – які оповідають їх і пантеличать народ мій своїми брехнями й своїм зухвальством. Я не посилав їх і не велів їм, і нема з них ніякої користи для цього народу, – слово Господнє. 33 Коли ж цей народ – чи то пророк, чи то священик – тебе спитає: Яка, мовляв, вагота від Господа? – то ти їм скажеш: Ви – вагота для Господа, і я вас викину геть, – слово Господнє! 34 Коли пророк або священик, або хтось з народу скаже: Вагота від Господа! – то я скараю того чоловіка з його домом. 35 Ось як маєте один одному і брат братові казати: Що відповів Господь? – або: Що сказав Господь? 36 А того слова „Вагота Господня не згадуйте вже більше, бо інакше такому чоловікові його власне слово стане ваготою Господньою; ви бо перекручуєте слова живого Бога, Господа сил, нашого Бога. 37 Так треба говорити пророкові: Що відповів тобі Господь? – або: Що сказав тобі Господь? 38 Коли ви й далі говоритимете ,,Вагота Господня, то ось як говорить Господь: Що ви ввесь час говорите це слово, а саме: „Вагота Господня, хоч я й наказав вам не говорити „Вагота Господня, 39 то ось власне тому я вас, як річ ваготливу, підніму й відкину геть від обличчя мого; вас і місто те, що дав був вам і батькам вашим. 40 Я покладу на вас ваготу вічної наруги й вічного, невигладного сорому.»

24. Два кошики з смоквами

1 Показав мені Господь два кошики зо смоквами, поставлені перед храмом Господнім. Було це після того, як Навуходоносор, цар вавилонський, зайняв у полон і повів з Єрусалиму в Вавилон Єхонію, сина Йоакима, царя юдейського, і князів юдейських з ковалями й слюсарями. 2 Один кошик був з вельми добрими смоквами, як то бувають ранні смокви, а другий з вельми кепськими смоквами, такими препоганими, що й їсти не можна. 3 І сказав мені Господь: «Що ти бачиш, Єреміє?» Я ж відказав: «Смокви; добрі смокви, вельми добрі й негодящі, дуже негодящі, такі погані, що й їсти не можна.» 4 І надійшло до мене таке слово Господнє: 5 «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Як над оцими добрими смоквами, так я зглянусь над юдейськими поневоленими, що їх я вислав був із цього місця в Халдейську землю, щоб їм добре було. 6 Я спогляну на них ласкавим оком і поверну їх у цю країну; відбудую їх і не буду руйнувати більше, насаджу їх і не викорінюватиму більше. 7 І дам їм серце, щоб мене взнали, що я – Господь, і вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом, якщо вони обернуться до мене усім серцем. 8 І як воно буває з негодящими смоквами, що їх і їсти не можна, такі погані, – говорить Господь, – так учиню з Седекією, царем юдейським, його князями й з останком мешканців єрусалимських, що залишились у цім краю, і з тими, що живуть в Єгипті. 9 Я зроблю їх страховиськом для всіх царств на землі, наругою і приповідкою, сміховищем і прокляттям по всіх містах, куди їх повиганяю. 10 І пошлю на них меч, голод і чуму, аж покіль їх не вигублю з землі, що дав був їм і батькам їхнім.»

25. Суд Божий: над Юдою 1-14; над поганськими народами 15-29; над усією землею 30-38

1 Слово, яке надійшло до Єремії про ввесь народ юдейський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, царя юдейського, тобто на першому році Навуходоносора, царя вавилонського, 2 і яке пророк Єремія проголосив до всього народу юдейського і до всіх мешканців єрусалимських, сказавши: 3 «З тринадцятого року юдейського царя Йосії, сина Амона, та й по цей день – ось уже 23 роки, надійшло до мене таке слово Господнє, і я, не вгаваючи, говорив його вам, ви ж не слухали. 4 Посилав також Господь до вас раз-по-раз невтомно всіх слуг своїх, пророків, та ви не слухали й не докладали старань, щоб слухати. 5 Вам казано: Відверніться лишень кожний від своєї лихої дороги й лихих своїх учинків, і житимете на землі, що Господь дав вам і батькам вашим від віків та до віків. 6 Не гонітеся за іншими богами, щоб їм служити й поклонятись їм, і не гнівіть мене ділами рук ваших, то й не нашлю на вас ніякого лиха. 7 Ви ж не слухали мене, – слово Господнє, – приводили мене до гніву ділами рук ваших, собі на лихо. 8 Тим то так говорить Господь сил: За те, що ви не слухали моїх слів, 9 пошлю й зберу всі племена північні, – слово Господнє, – навколо Навуходоносора, царя вавилонського, мого раба, і приведу їх на цю землю й на її мешканців та на всі сусідні народи, і вигублю їх дощенту, а й зроблю їх страхом, сміховищем та вічною наругою. 10 Я знищу в них голос радощів і голос веселощів, спів молодого та спів молодої. Втихнуть жорна, погасне на каганцях світло. 11 Уся ця земля стане пустинею й руїною, і служитимуть ці народи вавилонському цареві 70 років. 12 А як упливе 70 років, я покараю вавилонського царя і той народ, – слово Господнє, – за їх несправедливість, а й Халдейську землю, ще й зроблю її вічною пустинею. 13 Я наведу на цю землю усе те, що проти неї проголосив був, усе написане у цій книзі, що пророкував Єремія про всі народи. 14 Але й їх поневолять могутні народи й великі царі, і я відплачу їм за їхніми вчинками й за ділами рук їхніх.» 15 Так бо сказав мені Господь, Бог Ізраїля: «Візьми цей келех з вином гніву з моєї руки й напій з нього всі народи, до яких я тебе посилаю. 16 Нехай п’ють і заточуються, і туманіють перед мечем, що я зішлю на них.» 17 І взяв я келех з руки Господньої й напоїв всі народи, до яких послав мене Господь: 18 Єрусалим і міста юдейські, царів їхніх і князів їхніх, щоб з них зробити пустку, сміховисько й прокляття, як воно тепер уже сталось; 19 фараона, єгипетського царя, з його слугами, з його князями й усім його народом; 20 і ввесь мішаний народ, і всіх царів Уц-землі, і всіх царів Філістимлянської землі, і Аскалон, і Газу, і Екрон, і останки Ашдоду; 21 Едома й Моава, і потомство Аммона; 22 і всіх царів тирських, і всіх царів сидонських, і царів над островами по тім боці моря; 23 Дедана й Тему, і Буза, і всіх, що голять собі скроні; 24 і всіх царів арабських, і всіх царів мішаних народів, що живуть у пустині; 25 і всіх царів зімрійських, і всіх царів еламських, і всіх царів мідянських; 26 і всіх царів північних чи близьких, чи далеких один від одного, – і всі царства, що на землі. А цар шешахський вип’є після них. 27 Ти скажеш їм: «Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Пийте й упивайтесь, щоб аж нудило вас, та падайте, щоб більше вже не встати від меча, який я зішлю на вас. 28 Коли ж відмовлятимуться брати келех із твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил: Мусите пити! 29. Ось бо я починаю насилати лихо на це місто, що носить моє ім’я, а ви б то зостались не покарані? Ні, кара не мине й вас, бо я сам прикличу меч на всіх мешканців землі, – слово Господа сил! 30 Ти ж проречеш їм усі ці слова і скажеш їм: Господь гримить з висоти, з святого житла свого дає свій голос. Він рикає страхітливо проти своєї пастви, він вигукує, мов ті, що грона топчуть, – до всіх живучих на землі. 31 Луна до кінців землі несеться, бо Господь над народами розправу вчиняє й творить суд над усяким тілом, і під меч віддає безбожних» – слово Господнє. 32 Так говорить Господь сил: «Лихо розійдеться від народу до народу, і здійметься велика буря з найдальших околиць землі. 33 Побитих від Господа буде того часу від краю землі й до краю; не плакатимуть за ними, не підбиратимуть їх, ані ховатимуть, – погноєм будуть вони лежати на обличчі землі.» 34 Гукайте, пастирі, кричіте, качайтесь у поросі, проводирі отари, бо ваші дні виповнилися для вистинання, поляжете бо, як барани добірні. 35 І пастирям прибіжища не буде, ані рятунку проводирям отари. 36 Ось голос пастирів лине, жалібний плач проводирів отари, бо Господь спустошив їхнє пасовисько. 37 Зруйновано затишні луки палким гнівом Господнім. 38 Лев покидає барліг свій, і земля обертається на пустиню від згубного меча й від Господнього гніву палкого.

26. Єремія у смертельній небезпеці

1 На початку царювання юдейського царя Йоакима, сина Йосії, надійшло таке слово від Господа: 2 «Так говорить Господь: Стань на подвір’ї Господнього дому й промов до збору людей з міст юдейських, що приходять поклонитись у Господньому домі, усі слова, що повелю тобі сказати їм; не пропусти ні слова. 3 Може, послухають та й зверне кожен від своєї лихої дороги, і тоді я відведу те лихо, що задумав був наслати на них за лихі їхні вчинки. 4 Говори до них: Так каже Господь: Якщо ви не послухаєте мене, щоб ходити в моїм законі, що я поставив був перед вами, 5 щоб слухати слів слуг моїх пророків, що я раз-у-раз до вас невпинно посилаю, дарма, що ви їх не слухаєте, – 6 то я з домом цим учиню, як із Шіло, а місто це віддам на прокляття усім народам землі.» 7 Священики, пророки й увесь народ чули, як Єремія говорив ці слова в Господньому домі. 8 Коли ж Єремія закінчив говорити все те, що Господь звелів йому сказати до всього народу, ухопили його священики, пророки й увесь народ, кричавши: «Кінець тобі! 9 Навіщо пророкуєш ім’ям Господнім, мовляв, із домом цим станеться те, що з Шіло, а місто це спустіє, збезлюдніє?» І зібрався весь народ у домі Господнім на Єремію. 10 Довідавшись князі юдейські про те, поприходили до Господнього дому та й посідали коло входу в новій брамі Господнього дому. 11 Тоді священики й пророки промовили так до князів і до всього народу: «Смертельний вирок належиться цьому чоловікові, він бо пророкує проти цього міста, як те самі ви чули на власні вуха.» 12 Єремія ж так відповів до всіх князів і до всього народу: «Господь послав мене пророкувати проти цього дому й проти цього міста всі ті слова, що ви чули. 13 Тим то направте ваші путі й ваші вчинки, слухайте голос Господа, Бога нашого, і Господь відведе те лихо, що виповів був на вас. 14 Щождо мене, то ось я – в руках ваших. Чиніте зо мною, що на погляд ваш добре й праве. 15 Тільки затямте собі гаразд, що коли вб’єте мене, то безвинну кров накличете на себе й на це місто та й на його мешканців, бо Господь справді послав мене до вас проректи всі ці слова до вух ваших.» 16 Тоді князі й увесь народ промовили до священиків та пророків: «Цей чоловік не заслужив на смертний вирок, бо він промовляв до вас ім’ям Господа, Бога нашого.» 17 Та й деякі з старших людей у країні виступили й сказали до всього зібраного народу: 18 «Міхей з Морешету пророкував за юдейського царя Єзекії та й промовив був до всього юдейського народу: Так каже Господь сил: Сіон буде розораний, як поле, Єрусалим стане румовищем, а гора, де храм, стане залісненою! 19 Хіба ж убив його за те Єзекія, цар юдейський, та ввесь Юда? Чи не мали вони страху перед Господом і не вблагали обличчя Господнє так, що він відвів те лихо, яким загрозив був їм? А ми мали б накликати лихо велике на наші душі?» 20 Пророкував ще й другий во ім’я Господнє, Урія, син Шемаї, з Кіріят-Єаріму. Пророкував віч проти цього міста й проти цієї країни якраз тими словами, що й Єремія. 21 Почув його слова цар Йоаким з усіма своїми вельможами й князами, і намагався цар його вбити, але Урія довідався про те й, сполоханий, утік та й прибув у Єгипет. 22 Та цар Йоаким послав людей у Єгипет: Елнатана, сина Ахбора, та інших з ним. 23 Узяли вони Урію з Єгипту та й привели до царя Йоакима, а той звелів стяти його мечем та й кинути труп його на кладовищі для простих людей. 24 Однак, Ахікам, син Шафана, заступився за Єремію, тож не видано його народові на смерть.

27. Символічне ярмо, послання до сусідніх царів

1 На початку царювання юдейського царя Седекії, сина Йосії, надійшло таке слово до Єремії від Господа. 2 Так говорить до мене Господь: «Зроби собі поворозку й ярмо та й наклади собі на шию. 3 І пошли цареві едомському і цареві моавському, й амонському, й цареві тирському, та й цареві сидонському через послів, що поприходили в Єрусалим до Седекії, царя юдейського, 4 і накажи їм промовити володарям їхнім наступне: Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ось як скажіть володарям вашим: 5 Я створив моєю великою силою і простягнутою рукою землю, чоловіка й звірину по всій землі, і віддаю її, кому хочу. 6 Нині ж я даю усі ці країни в руки слузі моєму Навуходоносорові, цареві вавилонському, ба й звірів польових даю йому на послугу. 7 Та й усі народи будуть служити йому й синові його та й синові його сина, докіль прийде час і на його землю, і тоді могутні народи й великі царі його поневолять. 8 А коли якийсь народ або царство не схоче служити йому, тобто Навуходоносорові, вавилонському цареві, і не підхилить свою шию під ярмо вавилонського царя, то я скараю той народ мечем, голодом та чумою, – слово Господнє, – аж поки його не видам в його руки. 9 Тим то не слухайте ваших пророків і ваших віщунів ні ваших сновидців, ні ваших знахурів, ні ваших ворожбитів, що запевняють вас, кажучи: Не будете служити вавилонському цареві. 10 Бо вони пророкують вам неправду, щоб вигнати вас із вашої землі; та й я повикидаю вас, і ви загинете. 11 Народові ж, який підхилить свою шию в ярмо вавилонському цареві і який йому служитиме, я дам спокій на його землі, – слово Господнє, – він буде її плекати й на ній жити.» 12 Та й Седекії, юдейському цареві, я говорив усі ті слова: «Дайте ваші шиї в ярмо вавилонському цареві й служіть йому та його народові, і тоді будете жити. 13 Навіщо гинути тобі самому й твоєму народові від меча, голоду й чуми, як це загрозив Господь тим народам, які не схочуть служити вавилонському цареві? 14 Не зважайте на слова тих пророків, що вам кажуть: Не будете служити вавилонському цареві; вони бо вам неправду пророкують. 15 Не посилав бо я їх, – слово Господнє, – і вони пророкують моїм ім’ям неправду, щоб я вас попроганяв і щоб ви загинули, – ви з вашими пророками, що вам пророкують.» 16 Та й до священиків і до всього цього народу промовляв я: «Так говорить Господь: Не слухайте слів ваших пророків, що пророкують вам і кажуть: Ось незабаром повернеться посуд Господнього дому з Вавилону! Вони бо неправду вам пророкують. 17 Не слухайте їх, а служіть вавилонському цареві, то й зостанетесь живими. Навіщо ж доводити це місто до руїни? 18 Коли ж вони пророки і коли є в них слово Господнє, то нехай ублагають Господа сил, щоб той посуд, що зостався в домі Господньому і в палатах юдейського царя та в Єрусалимі, не перевезено в Вавилон. 19 Так бо говорить Господь сил про стовпи і про мідяне море, і про підніжки та й про решту начиння, яке лишилося ще в цьому місті, 20 яке не позабирав Навуходоносор, вавилонський цар, коли відводив юдейського царя Єхонію, сина Йоакима, з Єрусалиму в Вавилон з усіма вельможними Юдеї та Єрусалиму. 21 Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля, про посуд, що зостався в Господнім домі і в палаці юдейського царя і в Єрусалимі: 22 – У Вавилон вивезуть його і там він буде до того часу, поки я навідаюся до них, – слово Господнє, – і виведу їх та й знову приведу їх на це місце.»

28. Змагання Єремії з Ананією