Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову. 2 Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе. 3 Свідчу знову кожному, хто обрізується: Він мусить увесь закон чинити. 4 Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті ви відпали. 5 Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання, 6 бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але – віра, чинна любов’ю. 7 Ви бігли добре. Хто ж то вам став на перешкоді, що ви правді не повинуєтеся? 8 Це переконання не від того, хто вас кличе. 9 Трохи закваски квасить усе тісто. 10 Я певний в Господі, що ви не матимете інших думок; а хто заколочує вас, буде засуджений, хто б він не був. 11 Я ж, брати, коли ще проповідую обрізання, то чого мене ще гонять? Отже, кінець отій соблазні, що від хреста! 12 Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють! 13 Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности; але любов’ю служіть один одному. 14 Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” 15 Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили! 16 Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; 17 бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18 А коли дух вас водить, то ви не під законом. 19 Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20 ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують. 22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23 тихість, здержливість. На тих то нема закону. 24 Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. 25 І коли ми живемо духом, то духом і ходімо. 26 Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним.

6. Різні вказівки взаємного співжиття 1-10; заключення 11-18

1 Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. 2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. 3 Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого. 4 Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5 кожний бо власний тягар понесе. 6 Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7 Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8 Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9 Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10 Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі. 11 Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12 Ті, що хочуть показатися гарними тілом, – вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13 Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14 Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові; 15 бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише – нове створіння. 16 На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. 17 На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.

Послання Апостола Павла до Ефесян

1. Вступ 1-2; Бог від віків вирішив спасти людей 3-14; Христос – голова Церкви 15-23

1 Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі: 2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. 4 Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. 5 Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, 6 на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині. 7 У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8 що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9 Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10 щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. 11 У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, 12 щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13 У ньому й ви, – почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. 15 Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16 не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; 18 щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, 19 і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, 20 яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе, 21 вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22 І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23 яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

2. Спасіння поган – дар Божий 1-10; ізраїльтяни і погани – одне в Бозі 11-18; рівноправні в Церкві 19-22

1 І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2 в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3 Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. 4 Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, 5 мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасені! – 6 І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; 7 щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8 Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. 9 Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10 Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили. 11 Тож пам’ятайте, ви, колись погани тілом, – яких звуть “необрізанням” ті, що звуться “обрізанням”, довершеним рукою на тілі, – 12 що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства й чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13 Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. 14 Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15 скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16 і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17 Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18 бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19 Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20 побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21 На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22 на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

3. Павло об’являє тайну спасіння поган 1-13; апостол молиться за народи 14-21

1 Ось чому я, Павло, – в’язень Христа Ісуса за вас, поган. 2 Думаю, що ви чули про ту спасенну ухвалу Божої ласки, яку він дав мені для вас, 3 тобто, що він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. 4 Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. 5 Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, 6 а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. 7 Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. 8 Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа 9 і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе; 10 щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа, 11 згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12 в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13 Тому благаю вас не падати духом з приводу мого горя, що його терплю за вас, бо воно – ваша слава. 14 Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, 15 від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі; 16 щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, 17 і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові – 18 спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19 і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою. 20 А тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21 – йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь.

4. Заклик до єдности 1-16; нове життя у Христі 17-24; різні вказівки християнам 25-32

1 Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2 в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3 стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4 Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5 Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6 Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. 7 Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8 Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” 9 А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11 І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, 12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. 14 Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15 Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. 16 Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17 Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18 бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19 Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. 20 Та ви не так Христа вивчили, 21 як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі. 22 А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23 а відновитись духом вашого ума 24 й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. 25 Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. 26 Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; 27 і не давайте місця дияволові. 28. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. 29. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. 30 І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. 31 Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. 32 Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

5. Головні чесноти християнина 1-20; співжиття християнської родини 21-33

1 Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, 2 і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху. 3 Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. 4 Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо непристойне; а радше – дякуйте Богові. 5 Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві. 6 Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. 7 Не майте, отже, нічого спільного з ними! 8 Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. 9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14 Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” 15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, 16 використовуючи час, бо дні лихі. 17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. 18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. 19 Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа 20 і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 21 Коріться один одному у Христовім острасі. 22 Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, 23 бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. 24 А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам. 25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, 26 щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27 щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30 бо ми – члени тіла його. 31 Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32 Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. 33 Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.

6. Обов’язки християнської сім’ї 1-9; духовна боротьба 10-17; молитва 18-20; закінчення 21-24

1 Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2 Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: 3 щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4 А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому. 5 Раби, слухайтеся панів сьогосвітних із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6 працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу. 7 Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8 свідомі того, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи то раб, чи вільний. 9 І ви, пани, чиніть їм те саме: облиште погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не зважає на особи. 10 Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12 Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14 Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. 16 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17 Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже. 18 Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих 19 і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, 20 якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить. 21 А щоб ви також знали, як зо мною, що я роблю – про те все повідомить вас Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22 якого я саме вислав до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші. 23 Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24 Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь.

Послання Апостола Павла до Филип’ян

1. Привіт 1-2; подяка 3-11; ув’язнення Павла корисне для Євангелії 12-20; особисті почування апостола 21-26; напоумлення вірним 27-30

1 Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами: 2 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа 3 Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4 завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, 5 за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі; 6 я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса. 7 Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті. 8 Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса. 9 Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, 10 щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа, 11 повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 12 Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії. 13 Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим; 14 і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже. 15 Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі. 16 Ці – з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії; 17 а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам. 18 Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти. 19 Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа, 20 за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. 21 Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток. 22 Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; – та що вибрати, не знаю. 23 Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24 та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі. 25 І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі, 26 щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас. 27 Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, – чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, – довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, 28. ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас – спасіння, і то від Бога, 29. бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати. 30 Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.

2. Взаємна любов 1-4; зразок Христа 5-11; завжди треба дбати про спасіння 12-18; Тимотей і Епафродит 19-30