Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 А потім вивів мене на зовнішній двір, на північ, і привів мене до кімнати, що проти закритого простору, проти будівлі, зверненої на північ. 2 Спереду вона була 100 ліктів завдовжки, на північ, і 50 ліктів завширшки. 3 Проти брами внутрішнього двору й проти кам’яного помосту зовнішнього двору був хідник перед потрійним хідником, 4 а перед кімнатами сутки – 10 ліктів завширшки, всередині, й 100 ліктів завдовжки; двері їхні – лицем на північ. 5 Верхні кімнати були вужчі, бо хідники забрали в них дещо місця, як і в кімнат нижніх та середніх; 6 бо вони були на 3 поверхи, і таких колон, як на дворах, не було в них; тим і були вони вужчі, ніж нижчі й середні кімнати, починаючи від землі. 7 І зовнішній мур; рівнобіжний з кімнатами, у напрямі зовнішнього двору проти кімнат – 50 ліктів завдовжки. 8 Бо довжина кімнат зовнішнього двору була 50 ліктів, і перед храмом 100 ліктів. 9 Під цими кімнатами був вхід зо східнього боку, для того, хто б увіходив туди з зовнішнього двору. 10 По ширині дворового муру, на схід, проти закритого простору й проти будівлі були кімнати. 11 Перед ними був прохід, і мали вони такий самий вигляд, як кімнати, що були з північного боку, таку ж довжину, таку ж ширину, усі їхні виходи, їхній розклад і їхні двері – такі ж самі, як і в тих. 12 Вони були схожі на входи до південних кімнат: вхід на краю кожного проходу, проти муру на схід, при вході. 13 І сказав він мені: «Кімнати на північ і кімнати на південь, що перед закритим простором, це святі кімнати, де священики, що приступають до Господа, споживатимуть пресвяті жертви. Там вони покладатимуть пресвяті жертви, офіри, жертви за гріх і жертви за переступ, бо то святе місце. 14 Увійшовши у святиню, священики не вийдуть звідти на зовнішній двір, докіль не зоставлять там своєї одежі, що в ній служили, бо вона свята. Вони надягнуть іншу одіж, і тоді можна їм буде наблизитись до місця для народу.» 15 Скінчивши ж міряти храм ізсередини, вивів мене брамою, зверненою на схід, та й став міряти її ззовні. 16 І зміряв тичкою до міряння східній бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги. 17 Потім зміряв північний бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги. 18 Далі зміряв південний бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги. 19 Нарешті зміряв західній бік – 500 ліктів, тичкою до міряння. 20 З чотирьох боків зміряв мур, – 500 ліктів завдовжки й 500 ліктів завширшки – щоб відділити святе від несвятого.

43. Господь оселюється у новому храмі

1 І привів мене до брами, до тієї, що звернена лицем до сходу. 2 І ось слава Бога Ізраїля йшла від сходу. Голос його був, немов шум вод великих, і земля засяяла від його слави. 3 Це видіння було таке, яке я бачив, коли він прийшов був, щоб зруйнувати місто, таке, яке я бачив при Кевар-річці; і я впав лицем до землі. 4 Слава Господня ввійшла в храм брамою, що звернена лицем до сходу. 5 І підняв мене дух і ввів мене у внутрішній двір, і ось слава Господня сповнила храм. 6 Я почув когось, хто говорив до мене з храму, й муж стояв коло мене. 7 Він сказав мені: «Сину чоловічий! Це місце мого престолу й місце для стіп моїх ніг, де житиму серед синів Ізраїля повіки. Дім Ізраїля не буде більше поганити мого святого імени, – ні люди, ні їхні царі, – своїми блудодійствами та трупами своїх царів, 8 ставивши свій поріг коло мого порога, свої одвірки коло моїх одвірків, так що тільки стіна була між мною та ними. Вони поганили моє святе ім’я своїми гидотами, за те ж я і вигубив їх у моїм святім гніві. 9 Тепер же вони відкинуть від мене свої блудодійства й трупи своїх царів, і я житиму серед них повіки. 10 Ти ж, сину чоловічий, звісти домові Ізраїля про цей храм, щоб вони соромилися своїх беззаконств. Нехай зміряють його розташування; 11 і коли будуть соромитись усього того, що накоїли, то покажи їм вид храму й його розклад, його виходи і входи, всі правила його й усі його установи та всі його закони. Напиши це в них перед очима, щоб вони пильнували усі ці правила й усі ці установи та виконували їх.» 12 Це закон про храм. На верху гори ввесь простір, що навкруги нього, – пресвяте місце. Такий закон про храм. 13 А ось розміри жертовника в ліктях – лікоть же був, як звичайний лікоть і долоня: підстава – лікоть, ширина – лікоть, а краї навкруги по всіх краях його – п’ядь. Ось висота жертовника: 14 від підвалини, що в землі, до нижнього виступу – 2 лікті, а завширшки – 1 лікоть; від малого виступу до великого виступу – 4 лікті, а завширшки – лікоть. 15 Вогнище – 4 лікті, а над вогнищем угорі було 4 роги. 16 Вогнище було 12 ліктів завдовжки й 12 ліктів завшир, чотирикутне, на всі чотири боки рівне. 17 Виступ був 14 ліктів завдовжки й 14 ліктів завширшки, на всі чотири боки рівний; і кантик навкруги – пів ліктя, і підвалина навкруги – лікоть; сходи ж до нього зо сходу сонця. 18 І сказав мені: «Сину чоловічий! Так говорить Господь Бог: Ось установи про жертовник на той день, як його зроблять, щоб приносити на ньому всепалення й розливати на ньому кров. 19 Ти даси священикам-левітам, з роду Цадока, що приступають до мене, щоб мені служити, – слово Владики Господа, – молодого бичка на жертву за гріх. 20 Візьмеш його крови й помажеш чотири роги й чотири кути виступу й кантик навкруги, і тим робом очистиш його й зробиш покуту. 21 Потім візьмеш бичка на жертву за гріх, і спалять його в призначеному місці храму за святинею. 22 А другого дня принесеш у жертву за гріх козла без вади, й очистять жертовник так, як його очистили бичком. 23 Як же скінчиш очищення, принесеш у жертву молодого бичка без вади й козла з отари без вади. 24 Ти принесеш їх перед Господом, а священики кинуть на них соли й пожертвують їх на всепалення Господеві. 25 Сім день будеш приносити у жертву за гріх по козлу на день; так само нехай буде приношувано по молодому бичку без вади й по барану з отари без вади. 26 Сім день будуть робити покуту та очищати жертовник, і так освятять його. 27 А як мине цей час, на восьмий день, і далі, священики будуть приносити на жертовнику ваші всепалення й ваші мирні жертви, і я буду до вас прихильним» – слово Владики Господа.

44. Нова служба – нові служителі

1 Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід; вона була зачинена. 2 Господь сказав до мене: «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена. 3 Лише князь – як князь – у ній сяде, щоб їсти хліб перед Господом; він увійде сіньми тієї брами і нею ж вийде.» 4 Потім привів мене північною брамою навпроти храму. Глянув я – аж ось слава Господня сповнила Господній храм, і я упав лицем до землі. 5 Господь сказав до мене: «Сину чоловічий! Вважай пильно, дивись добре й слухай твоїми вухами усе, що я тобі говорю про установи Господнього храму й про його закони. Вважай добре на тих, що входять у храм усіма виходами святині. 6 Ти скажеш бунтарям – домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Досить з вас усіх ваших гидот, доме Ізраїля, 7 що ви робили, вводивши чужинців, необрізаних серцем і необрізаних тілом, щоб вони пробували у моїй святині та сквернили храм мій та приносивши мій хліб, сить і кров, і ламавши мій союз усіма вашими гидотами. 8 Ви не відбували служби при моїй святині; ви поставили інших замість себе, щоб відбувати службу при моїй святині. 9 Так говорить Господь Бог: Ніякий чужинець, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не ввійде в мою святиню, ніякий чужинець, що перебуває серед синів Ізраїля. 10 Левіти ж, що покинули мене тоді, як Ізраїль блукав далеко від мене, ходивши за своїми бовванами, понесуть кару за свій злочин. 11 Вони служитимуть у моїй святині вартовиками при храмових воротях і прислужниками при храмі. Вони будуть заколювати людям всепалення та інші жертви й стояти перед ними, щоб їм служити. 12 За те, що були їм до послуг перед їхніми бовванами та що були для дому Ізраїля спокусою до гріха, я підняв проти них мою руку, – слово Господа Бога, – і вони понесуть кару за свій злочин. 13 Не будуть вони приступати більш до мене, щоб служити мені та щоб дотикатись до моїх святих і пресвятих речей: вони понесуть ганьбу за ті гидоти, що чинили. 14 Я призначу їх до служби при храмі, до всякої роботи й до всього, що треба буде там чинити. 15 Священики ж левіти, сини Цадока, що служили службу в моїй святині тоді, як сини Ізраїля блукали далеко від мене, ті приступатимуть до мене, щоб служити мені, й стоятимуть передо мною, щоб приносити мені сить і кров – слово Господнє. 16 Вони входитимуть у мою святиню й приступатимуть до мого стола, щоб мені служити; вони будуть у мене на службі. 17 Як увійдуть брамою внутрішнього двору, вдягнуться у льняну одежу; не носитимуть вовни, як служитимуть у брамі внутрішнього двору й у храмі. 18 Завивала на головах у них будуть льняні й ногавиці на бедрах – льняні; не надягатимуть нічого такого, що викликає піт. 19 А як виходитимуть на зовнішній двір до народу, то скидатимуть одежу, що в ній служили, і, поклавши її у кімнатах святині, надягатимуть іншу одежу, щоб не освячувати людей своєю одежею. 20 Голови собі не будуть голити, і волосся не будуть запускати; чепурненько стригтимуть вони собі голови. 21 Ніхто зо священиків не питиме вина, як увіходитиме у внутрішній двір. 22 Ні вдови, ні розведеної не братимуть за себе, а лише дівицю з потомства дому Ізраїля або вдовицю, що овдовіла по священикові. 23 Вони навчатимуть мій народ розбирати, що святе й що несвяте, та вияснювати йому, що чисте й що нечисте. 24 У спірних справах будуть суддями. Судитимуть за моїм правом; мої закони та мої установи будуть пильнувати на всі мої свята; свято дотримуватимуть мої суботи. 25 До мерця не можна їм приступати, щоб не осквернились; тільки з-за батька й матері, з-за сина й дочки, з-за брата й незаміжньої сестри можна їм осквернитися. 26 По очищенні треба порахувати 7 день, 27 і того дня, як увіходитиме знову в святиню, у внутрішній двір, щоб служити в святині, принесе жертву за свій гріх – слово Господа Бога. 28 Вони не матимуть насліддя: я – їхнє насліддя. Ніякої посілости не дасте їм в Ізраїлі: я їхня посілість. 29. Вони споживатимуть офіри, жертви за гріх і жертви за переступ. Все, що в Ізраїлі присвячено на знищення, нехай буде для них. 30 Найліпше з усіх первоплодів, усі приноси, хоч які б були ті приноси ваші, будуть для священиків; найліпше з вашого тіста дасте священикові, щоб звести на ваш дім благословення. 31 Нічого здохлого, ані розірваного, будь то птиця чи якась інша тварина, священики їсти не будуть.»

45. Новий розподіл землі 1-12; десятина 13 – 17; свята 18-25

1 «Як ділитимете по жеребку землю в насліддя, то відділите святий наділ країни Господеві, 20 000 ліктів завдовжки, і 25 000 ліктів завширшки. Цей наділ буде святий на всьому своєму просторі навкруги. 2 З цього наділу відпаде на святиню чотирикутник, 500 ліктів на 500 ліктів навколо, і вільний простір на 50 ліктів навколо нього. 3 З цього відміряного простору відміряєш 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки, де стоятиме святиня, пресвяте. 4 Це буде святий наділ краю для священиків, що служать у святині, що приступають до служби Господеві. Це буде місце для їхніх будинків і святе місце для святині. 5 Буде 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки для левітів, що служать при храмі; їхня власність на доми в містах, де будуть жити. 6 Ви дасте у власність місту 5 000 ліктів завширшки на 25 000 ліктів завдовжки, коло наділу святині; це належатиме всьому домові Ізраїля. 7 Князеві ж призначите пай по однім і по другім боці святого наділу й власности міста, на захід із західнього боку й на схід зо східнього боку, довжиною, рівною одному з паїв, від західньої до східньої границі землі. 8 Це буде його власність в Ізраїлі, і мої князі не утискатимуть більш мій народ; вони лишать землю домові Ізраїля за його колінами.» 9 Так говорить Господь Бог: «Годі вам, князі Ізраїля! Перестаньте чинити насильство й грабувати,чиніть суд і правду, припиніть ваші здирства над моїм народом – слово Господа Бога. 10 Тримайтеся справедливої ваги, справедливої ефи й справедливого бату. 11 Ефа й бат нехай будуть однакової міри: бат нехай буде десятина хомера, й ефа нехай буде десятина хомера; міра їхня нехай взорується на хомер. 12 У шеклі 20 гер; 5 шеклів будуть 5 шеклів і 10 шеклів будуть 10 шеклів. Міна матиме в собі 50 шеклів. 13 Ось принос, що маєте робити: шосту частину ефи від хомера пшениці й шосту частину ефи від хомера ячменю. 14 Установа ж для олії: 1 бат олії на 10 батів, тобто на кор, що має в собі 10 батів, або на 1 хомер, бо 10 батів – то 1 хомер. 15 Одну вівцю від отари, що має 200 овець, від родин Ізраїля, на офіру, на всепалення й на мирні жертви. Це буде на покуту за вас – слово Господа Бога. 16 Увесь народ краю має давати цей принос князеві в Ізраїлі. 17 А князь має приносити всепалення, офіри й возливання на свята, кожного нового місяця й у суботи – на всі празники дому Ізраїля. Він має приносити жертву за гріх, офіру, всепалення й мирні жертви, щоб скласти покуту за дім Ізраїля.» 18 Так говорить Господь Бог: «У першому місяці, на перший день місяця, візьми собі молодого бичка без вади й очисть від гріха святиню. 19 Священик візьме крови з жертви за гріх і покропить її на одвірки храму й на чотири роги жертовника й на одвірки брами внутрішнього двору. 20 Так само зробиш сьомого дня місяця за тих, що завинили ненароком або з простоти. Так зробите покуту за храм. 21 У першому місяці, на чотирнадцятий день місяця, має бути в вас Пасха; сім день їстимете опрісноки. 22 Того дня князь принесе за себе й за ввесь народ країни бичка в жертву за гріх. 23 Протягом сімох днів свята приноситиме всепалення Господові, щодня по 7 бичків і по 7 баранів без вади, і щодня по козлу в жертву за гріх; 24 а як офіру – принесе по ефі за бичка й по ефі за барана, та по гіну олії на ефу. 25 Сьомого місяця, на п’ятнадцятий день місяця, на свято, принесе протягом сімох днів таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, таку саму офіру й стільки ж олії.»

46. Субота й новомісяччя 1-11; права та обов’язки князів 12-18; кухня 19-24

1 Так говорить Господь Бог: «Брама внутрішнього двора, що звернена на схід, буде замкнена шість робітних днів; а в суботній день і в день нового місяця буде відімкнена. 2 Князь увійде знадвору через сіни коло брами й стане в одвірках її. Тоді священики принесуть його всепалення та його мирні жертви, і він поклониться лицем до землі на порозі воріт та й вийде, а ворота зостануться незамкненими аж до вечора. 3 А народ країни поклониться перед Господом при вході в цю браму щосуботи й що нового місяця. 4 Всепалення, що принесе князь Господеві суботнього дня, буде з шістьох ягнят без вади та з барана без вади; 5 із офіри – ефа на барана, а на ягнята – офіра за спромогою; олії ж один гін на ефу. 6 Новомісячного дня то буде молодий бичок без вади й шестеро ягнят і баран без вади. 7 Офіру ж до них дасть – ефу на бичка й ефу на барана, а офіру на ягнята за спромогою; олії ж по гіну на ефу. 8 Коли ж увіходитиме князь, то входитиме через сіни коло брами; тією ж самою дорогою й виходитиме. 9 А як увіходитимуть люди країни перед лице Господнє в свята, то той, хто ввійде північною брамою, щоб поклонитися, вийде південною брамою, а той, хто ввійде південою брамою, вийде північною брамою; ніхто не повернеться тією самою дорогою, якою ввійшов; він вийде протилежною. 10 Князь буде серед них: він увіходитиме, як вони входитимуть, і виходитиме, як вони виходитимуть. 11 У свята і в урочисті дні офіра буде: ефа на бичка й ефа на барана, на ягнята ж за спромогою; олії ж по гіну на ефу. 12 Коли князь схоче принести добровільне всепалення або добровільну мирну жертву Господеві, то йому відчинять браму, звернену на схід; він принесе своє всепалення й свої мирні жертви так само, як приносить у суботній день, і вийде; а як вийде, замкнуть за ним браму. 13 Він принесе щодня у всепалення Господеві ягня – однолітка без вади; щоранку принесе його 14 А як офіру – щоранку принесе до нього шосту частину ефи й олії третю частину гіна, щоб замісити муку. Це офіра для Господа, віковічна установа, назавжди. 15 І будуть приносити ягня, офіру й олію щоранку, як повсякчасне всепалення.» 16 Так говорить Господь Бог: «Коли князь дасть комусь із своїх синів дар зо своєї спадщини, то цей дар належатиме його синам, він буде їхньою спадковою власністю. 17 Коли ж він дасть зо своєї спадщини дар якомусь із своїх слуг, то той дар належатиме йому до року визволу, а потім повернеться до князя. Тільки спадщина, що він дасть своїм синам, зостанеться за ними. 18 Заборонено князеві брати спадщину в людей, позбавляючи тим їхньої власности. Він зо своєї власности наділить своїх синів спадщиною, щоб нікого в мого народу не було вивласнено.» 19 Він привів мене тим входом, що збоку в брамі, до святих кімнат для священиків, звернених на північ, і ось там одне місце в глибині на захід, 20 і сказав мені: «Це те місце, де священики варитимуть жертву за гріх і жертву за переступ, де пектимуть офіру, не виносивши їх на зовнішній двір, щоб освячувати людей.» 21 Потім вивів мене на зовнішній двір і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось у кожному куті двору було подвір’я. 22 У чотирьох кутах двору було чотири малих подвір’їв, 40 ліктів завдовжки й 30 ліктів завширшки; усі чотири однієї міри. 23 Навкруги всіх чотирьох їх була огорожа, а внизу під огорожею були зроблені навколо печі. 24 І сказав мені: «Це приміщення для кухарів, де слуги храму варитимуть жертви народу.»

47. Джерело з-під святині 1-12; границі держави 13-23

1 Потім привів мене назад до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника. 2 І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку. 3 Пішов той чоловік на схід, і державши в руці шнурок, відміряв 1 000 ліктів, і перевів мене через воду; води було по кісточки. 4 Відміряв ще 1 000 й перевів мене через воду; води було по коліна. І ще відміряв 1 000 й перевів мене; води було по крижі. 5 І ще відміряв 1 000, та потік уже був такий, що я не міг перейти, бо вода була так високо, що треба було плисти, не можна було перейти потоку. 6 І сказав мені: «Бачиш, сину чоловічий?» І повів мене й привів назад на берег потоку. 7 Як я повернувсь назад, аж ось на берегах потоку дуже багато дерев по цім і по тім боці. 8 І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою. 9 Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити. 10 На берегах його стоятимуть рибалки; від Енгеді до Енеглаїму будуть розіп’яті неводи; риба в ньому буде така сама, як риба у великім морі, і буде її дуже багато. 11 Його болота й його затони не стануть здоровими, їх полишать на сіль. 12 Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, ростимуть усякі овочеві дерева; листя на них не буде в’янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зо святині. Плоди їхні будуть на харч, а листя – на ліки.» 13 Так говорить Господь Бог: «Ось вам границі землі, що ви розділите в насліддя дванадцятьом колінам Ізраїля, давши Йосифові дві частки. 14 Ви унаслідуєте всі рівно, так як то я був поклявся, піднявши мою руку, дати її вашим батькам. Ця земля випаде вам у насліддя. 15 Ось границя країни з північного боку: починаючи від Великого моря через Хетлон – до входу Хамат, до (місцевостей) Цедад, 16 Берот, Сівраїм, що між дамаським та хаматським краєм, Хацер Енон, що на границі Хаврану. 17 Границя, отже, буде йти від моря до Хацер-Енону, до дамаської границі на півночі й до хаматської границі. Це з північного боку. 18 А зо східнього боку, між Хавраном та Дамаском, між Гілеадом та Ізраїльською землею, Йордан буде границя аж до східнього моря, до Тамару. Це зо східнього боку. 19 Південний бік, на південь, від Тамару до вод Меріви коло Кадешу попри потік до Великого моря – це з південного боку, з півдня. 20 Західній бік: Велике море від границі аж перед вхід у Хамат. Це з західнього боку. 21 Ви поділите собі цю землю за колінами Ізраїля. 22 Ви поділите її за жеребом у насліддя собі й чужинцям, що перебуватимуть у вас, що породили дітей у вас. Ви обходитиметеся з ними як із тубільцями між синами Ізраїля: вони з вами розділять по жеребку насліддя серед колін Ізраїля. 23 В якому коліні перебуває чужинець, у тому й дасте йому насліддя» – слово Господа Бога.

48. Поділ Св. Землі 1-14; місто Боже 15-35

1 «Ось імена колін: на крайній півночі по дорозі до Хетлону коло входу Хамат, Хацер-Енон, дамаська границя на півночі здовж Хамату, від східньої до західньої границі – Дан, одну частку. 2 Попри границю Дана зо сходу на захід – Ашер, одну частку. 3 Попри границю Ашера зо сходу на захід – Нафталі, одну частку. 4 Попри границю Нафталі зо сходу на захід – Манассія, одну частку. 5 Попри границю Манассії зо сходу на захід – Ефраїм, одну частку. 6 Попри границю Ефраїма зо сходу на захід – Рувим, одну частку. 7 Попри границю Рувима зо сходу на захід – Юда, одну частку. 8 Попри границю Юди зо сходу на захід буде частка, що ви виділите, 25 000 ліктів завширшки, а завдовжки нарівні з іншими частками, зо сходу на захід; серед неї буде святиня. 9 Частка, що виділите Господеві, буде 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 завширшки. 10 Це їм – священикам – належатиме свята частка: на північ 25 000, на захід 10 000 завширшки, на схід 10000 завширшки, на південь 25 000 завдовжки; серед неї буде святиня. 11 Висвяченим священикам із синів Цадока, що відбували мою службу, що за часу відступництва синів Ізраїля, не відступили як левіти, 12 їм належатиме частка, виділена з частки країни як пресвята річ, коло землі Леві. 13 Щодо левітів, то їхня земля так само, як земля священиків, буде 25000 ліктів завдовжки й 10000 – завширшки; вся довжина 25 000 ліктів, а ширина – 10 000 ліктів. 14 З цієї частки не можна їм нічого продати, ні виміняти; не можна буде відчужити цієї найліпшої частини краю, бо вона посвячена Господеві. 15 Щодо останку 5 000 завширшки на 25 000, то він буде для несвященного вжитку міста, для мешкань і для замістя. Місто буде всередині. 16 Ось його розмір: північний бік – 4500 ліктів, південний бік – 4500 ліктів, східний бік – 4500 ліктів і західний бік – 4500 ліктів. 17 Місто матиме замістя, на північ 250 ліктів, на південь 250 ліктів, на схід 250 ліктів і на захід 250 ліктів. 18 А що зостанеться з довжини попри святу частку – 10 000 на схід і 10 000 на захід – попри святу частку, то прибуток з неї буде на харчування робітників у місті. 19 Робітників, що будуть працювати в місті, братимуть з усіх колін Ізраїля. 20 Вся виділена частка буде 25 000 ліктів на 25 000. Ви виділите четвертину святої частки у власність міста. 21 Останок буде князеві з одного й з другого боку святої частки й власности міста попри 25 000 ліктів виділеної частки на схід до східньої границі, а на захід попри 25 000 ліктів до західньої границі, розмірно до частин. Це належатиме князеві. Свята частка й святиня храму будуть посередині. 22 Починаючи від власности левітів і від власности міста, що перебувають по середині того, що належить князеві, усе між границею Юди та границею Веніямина, належатиме князеві. 23 Решта колін від сходу на захід: Веніямин, одну частку. 24 Попри границю Веніямина зо сходу на захід – Симеон, одну частку. 25 Попри границю Симеона зо сходу на захід – Іссахар, одну частку. 26 Попри границю Іссахара зо сходу на захід – Завулон, одну частку. 27 Попри границю Завулона зо сходу на захід – Гад, одну частку. 28 Попри границю Гада, з південної сторони на південь, границя йтиме від Тамару до вод Меріви, Кадешу, здовж потоку аж до Великого моря. 29. Це земля, що ви поділите по жеребку в насліддя колінам Ізраїля, це їхні частини, – слово Господа Бога. 30 А ось виходи міста: з південного боку 4500 ліктів. 31 Брами міста будуть зватись іменами колін Ізраїля. Три брами на північ: брама Рувима – одна, брама Юди – одна, брама Леві – одна. 32 Зо східнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Йосифа – одна, брама Веніямина – одна, брама Дана – одна. 33 З південного боку 4500 ліктів і три брами: брама Симеона – одна, брама Іссахара – одна, брама Завулона – одна. 34 З західнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Гада – одна, брама Ашера – одна, брама Нафталі – одна. 35 Усього навкруги – 18 000 ліктів. Ім’я ж міста з того дня буде: «Господь там».

Книга Пророка Даниїла

1. Даниїл при вавилонському дворі

1 Третього року царювання Йоакима, юдейського царя, вирушив Навуходоносор, вавилонський цар, проти Єрусалиму й обліг його. 2 Господь видав в його руки Йоакима, юдейського царя, й частину посуду дому Божого, і він забрав його в Шінеар-край, у дім свого бога, і склав посуд у скарбницю свого бога. 3 Цар повелів Ашпеназові, старшому над своїми скопцями, щоб привів із синів Ізраїля, з царського роду та зо шляхти, 4 хлопців без ніякої хиби, гарних на вигляд, вивчених у всякій мудрості, бистрих до науки, розумних у знанні й здатних до служби в царськім палаці, та щоб навчив їх письма й халдейської мови. 5 Цар призначив для них щоденний харч із царського столу й вино, що сам пив, і звелів виховувати їх три роки, а потім вони мали б ставати до послуг цареві. 6 Між ними були з синів юдейських Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. 7 Старший над скопцями надав їм імена: Даниїлові Валтасар, Ананії Седрах, Мисаїлові Мисах, Азарії ж – Авденаго. 8 Даниїл постановив у своєму серці не сквернитись царськими харчами з царського столу й вином, що пив цар, тим і просив старшого над скопцями, щоб дозволено йому було не сквернитись. 9 Бог зіслав Даниїлові ласкавість та прихильність з боку старшого над скопцями, 10 але старший над скопцями сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, що сам призначив для вас їжу й пиття, щоб він не побачив, що ваші обличчя схудли більше, ніж у хлопців вашого віку, і щоб ви не вчинили мене винним перед царем.» 11 Тоді Даниїл сказав наглядачеві, якого старший над скопцями настановив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією: 12 «Зроби з твоїми слугами пробу протягом десятьох днів: нехай дадуть нам городину на харч і воду до пиття, 13 і нехай потім з’являться перед тобою наші обличчя та обличчя хлопців, що їдять царський харч, і тоді роби з твоїми слугами, як забажаєш.» 14 Він послухав їх у тому й випробував їх десять день; 15 при кінці ж десятьох днів обличчя в них покращали та й тілом вони поповнішали супроти всіх тих хлопців, що їли царський харч. 16 Отак наглядач брав їхній харч і вино, що вони мали пити, і давав їм городину. 17 Щождо цих чотирьох хлопців, то Бог дав їм знання й розуміння всякого письма та мудрости; а Даниїл мав до того ще й дар розуміти всякі видіння і сни. 18 Як минув той час, що цар призначив був, аби їх привели до нього, старший над скопцями появив їх Навуходоносорові. 19 Цар розмовляв з ними, і з-поміж усіх не знайшовсь ані один такий, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія, і вони почали служити перед царем. 20 У кожній справі, де треба було розуму й розсуду, і про яку питав їх цар, він бачив, що вони вдесятеро розумніші за всіх віщунів та чародіїв, які були в цілому його царстві. 21 І Даниїл лишився так до першого року царя Кира.

2. Сон Навуходоносора 1-13; Даниїл пояснює сон 14-49

1 Другого року царювання Навуходоносора приснились Навуходоносорові сни, і стривожився дух його, і сон утік від нього. 2 Тоді цар звелів скликати віщунів, чародіїв, ворожбитів і халдеїв, щоб вони відгадали цареві сни. Прийшли вони й поставали перед царем. 3 І промовив до них цар: «Сон мені снився й стривожився дух мій; бажаю знати сон той.» 4 Халдеї ж цареві по-арамійському: «О царю, жий навіки! Скажи сон твоїм слугам, і ми звістимо тобі, що він означає.» 5 Цар у відповідь халдеям: «Ось що постановив я: Коли ви не скажете мені про сон і те, що він означає, на кусні будете пошматовані, й доми ваші будуть обернені в руїни. 6 А як розповісте про сон і те, що він означає, дістанете від мене дарунки, нагороду й великі почесті; скажіть же мені про сон і його значення.» 7 Ті відповіли вдруге й сказали: «Нехай цар скаже сон своїм слугам, і ми його витлумачимо.» 8 Тоді цар у відповідь: «Напевно знаю, що ви хочете виграти час, власне тому, що бачите, як я постановив. 9 Коли ви не скажете мені про сон, один лише вирок буде проти вас. Ви задумуєте виректи мені неправду й оману, поки мине час. Тому скажіть мені про сон, і тоді я знатиму, що ви здібні витлумачити мені й його значення.» 10 Халдеї у відповідь цареві сказали: «Нема на світі людини, котра могла б сказати те, чого цар вимагає, тим то ні один цар, хоч який би він був великий та потужний, не вимагав такого в жадного віщуна, чародія або халдея. 11 Річ, якої цар вимагає, трудна, й ніхто інший не може її цареві об’явити, крім богів, які не живуть між людьми.» 12 Тоді розлютився й розгнівався цар вельми й повелів вигубити всіх вавилонських мудреців. 13 Був оголошений наказ вигубити мудреців, тож і шукали Даниїла та його товаришів, щоб і їх убити. 14 Тоді Даниїл звернувся розважливо й мудро до Аріоха, начальника над царською сторожею, що вийшов був убивати вавилонських мудреців. 15 Він заговорив до Аріоха, царського уповноваженого, й мовив: «Чого то такий суворий наказ від царя?» Тоді Аріох з’ясував Даниїлові справу, 16 і Даниїл увійшов й упросив царя дати йому час, щоб він міг пояснити йому значення сну. 17 Прийшовши до себе додому Даниїл оповів Ананії, Мисаїлові та Азарії, товаришам своїм, про справу, 18 аби вони просили в небесного Бога ласки в цій тайні, щоб Даниїлові та його товаришам не загинути з іншими вавилонськими мудрецями. 19 Тоді тайна була відкрита Даниїлові в нічному видінні, й Даниїл возславив небесного Бога. 20 Даниїл заговорив і мовив: «Хай ім’я Боже буде благословенне від віку й до віку, бо в нього мудрість і сила. 21 Він змінює час і пори року, царів скидає, царів настановлює, дає мудрість мудрим і розум розумним. 22 Він відкриває, що глибоке й скрите, знає, що в темряві, і світло з ним перебуває. 23 Тебе, Боже батьків моїх, я славлю й хвалю, бо дав єси мені мудрість і силу, і відкрив єси мені те, про що ми тебе благали – бо ти відкрив нам справу царську.» 24 Після того Даниїл пішов до Аріоха, якому цар наказав повбивати вавилонських мудреців, і мовив до нього так: «Не вбивай вавилонських мудреців; уведи мене до царя, і я витлумачу йому значення сну.» 25 Тож Аріох привів негайно Даниїла перед царя й так сказав йому: «Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, що зможе розповісти цареві значення сну.» 26 Заговорив цар і мовив до Даниїла, що мав ім’я Валтасар: «Чи справді можеш та сказати мені про сон, що снився мені, і про його значення?» 27 Даниїл у відповідь цареві: «Тайни, про яку цар питає, не можуть ні мудреці, ні чародії, ні віщуни, ні звіздознавці виявити цареві. 28 Але є на небесах Бог, який відкриває тайни й який показав цареві Навуходоносорові, що має статись наприкінці днів. Сон твій і видіння твоєї голови на твоєму ложі ось які були: 29. Думки в тобі, царю, стриміли на твоєму ложі до того, що буде потім, і той, хто відкриває тайни, показав тобі, що станеться. 30 А мені ця тайна відкрита не тому, що наче б я був мудріший від усіх живих, але на те, щоб цареві стало ясним значення, та й щоб спізнав ти думки твого серця. 31 Ти, царю, дивився – аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. 32 Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки – з срібла; живіт у нього й стегна – з міді; 33 голінки у нього – з заліза, а ноги – частково з заліза, частково з глини. 34 Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. 35 Тоді все вмить потрощилось – залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю. 36 Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає. 37 Ти, о царю, цар над царями, котрому Бог небесний дав царство, потугу, силу й славу, 38 котрому в руки він віддав, де б вони не жили, – людей, земних звірів і небесне птаство й котрого він настановив володарем над ними; ти – золота голова. 39 Після тебе настане друге царство, менше від твого, а за тим ще третє царство, мідне, що заволодіє всією землею. 40 А четверте царство буде міцне, мов залізо, бо залізо розбиває й трощить усе; і як залізо, що розбиває, так і воно розіб’є й розтрощить усі інші. 41 А що ти бачив ноги й пальці на ногах частково з ганчарської глини, а частково з заліза, то царство буде розділене, але в ньому все ж таки буде щось із міцности заліза, згідно з тим, що ти бачив на залізі, змішанім з болотяною глиною. 42 І як пальці на ногах були частково з заліза, а частково з глини, так і те царство буде частково міцне, а частково крихке. 43 А що ти бачив залізо, змішане з болотяною глиною, то це значить, що вони змішаються через людське насіння, але не зіллються одне з одним, так, як залізо не змішується з глиною. 44 За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, 45 так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний.» 46 Тоді цар Навуходоносор упав лицем до землі, вклонився Даниїлові й звелів принести йому жертви й кадило. 47 Далі заговорив цар до Даниїла й мовив: «Справді Бог ваш – Бог над богами, Володар над володарями й відкривач тайн, якщо ти ото спромігся виявити цю тайну.» 48 Тож цар вивищив Даниїла, дав йому силу великих подарунків, вручив йому власть над усім вавилонським краєм і настановив його верховним начальником над усіма вавилонськими мудрецями. 49 На прохання Даниїла цар настановив Седраха, Мисаха й Авденаго над справами Вавилонського краю, сам Даниїл же зостався при царському дворі.

3. Історія з трьома товаришами Даниїла 1-24; хвальна пісня Азарії у розпаленій печі 25-50; пісня трьох юнаків 51-90; цар визнає чудо 91-100

1 Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області. 2 І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор. 3 І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор. 4 Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено: 5 Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор. 6 А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.» 7 Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор. 8 Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв. 9 Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки! 10 Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові; 11 а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем. 12 Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю – Седрах, Мисах та Авденаго, – ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.» 13 Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя. 14 Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись? 15 Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити – гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?» 16 Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. 17 Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки, 18 а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.» 19 Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано, 20 і наказав найдужчим мужам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем. 21 І зараз же їх зв’язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем. 22 Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум’я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго. 23 Ці ж троє мужів – Седрах, Мисах та Авденаго – впали в піч, розпалену вогнем, зв’язані. 24 І ходили вони серед полум’я, хваливши Бога й благословивши Господа. 25 Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив: 26 «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім’я твоє преславне на всі віки; 27 бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі – правдиві. 28 Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради. 29. Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали. 30 Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було. 31 І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, – ти присудом учинив правдивим. 32 Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві. 33 І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують. 34 Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого. 35 Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого, 36 яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському. 37 О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради. 38 Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя. 39 Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят, 40 так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають. 41 І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо – не сороми ж нас! 42 Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою. 43 Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму! 44 Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб’ється їхня сила! 45 Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!» 46 Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом, 47 так що полум’я піднялось на 49 ліктів поверх печі, 48 і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі. 49 Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі 50 і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди. 51 Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи: 52 «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім’я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки. 53 Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки. 54 Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки. 55 Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах. 56 Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки. 57 Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 58 Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки. 59 Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки. 60 Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки. 61 Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки. 62 Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки. 63 Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки. 64 Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки. 65 Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки. 66 Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки. 67 Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки. 68 Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки. 69 Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки. 70 Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки. 71 Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки. 72 Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки. 73 Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки. 74 Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки. 75 Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки. 76 Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки. 77 Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки. 78 Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки. 79 Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки. 80 Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки. 81 Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки. 82 Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки. 83 Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки. 84 Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 85 Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки. 86 Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки. 87 Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки. 88 Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас. 89 Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя. 90 Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.» 91 (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв’язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!» 92 (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.» 93 (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню. 94 (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся. 95 (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога! 96 (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.» 97 (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю. 98 (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий! 99 (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог. 100 (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його – царство вічне, і влада його – від роду й до роду!»