Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Він сказав мені: «Сину чоловічий! Стань на ноги: я говоритиму з тобою.» 2 Як він це казав мені, увійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, і я почув того, хто говорив до мене. 3 Він сказав до мене: «Сину чоловічий! Я посилаю тебе до синів Ізраїля, до народу бунтівничого, що збунтувався проти мене, – вони і їхні батьки відступили від мене аж по цей день. 4 До синів із безсоромним лицем і запеклим серцем, – до них я тебе посилаю. Ти скажеш їм: Так говорить Господь Бог: 5 Чи слухатимуть вони,чи не слухатимуть – це бо дім бунтівників, – та нехай знають, що був пророк між ними. 6 Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх, і не лякайсь їхніх слів; навіть, як вони будяками й терниною тебе оточать, і тобі доведеться жити між скорпіонами. Не лякайсь їхніх слів, і виду їхнього не бійся; вони бо дім бунтарів. 7 Ти скажеш їм мої слова, чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть, бо це дім бунтарів. 8 Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я говоритиму до тебе; не будь бунтівником, як дім бунтівників. Відчини рота й спожий, що я даю тобі.» 9 Глянув я – аж ось рука простягнута до мене, а в ній сувій. 10 Розгорнув він його передо мною, аж він записаний з обидвох сторін, і виписані були на ньому: жалощі, стогін і скарги.

3. Завдання пророка 1-15; він вартий Ізраїля 16-21; пророк онімів 22-27

1 Сказав він до мене: «Сину чоловічий! Спожий те, що тут перед тобою; спожий оцей сувій, та й іди, говори до дому Ізраїля.» 2 Я відкрив уста, і він дав мені спожити той сувій 3 і сказав до мене: «Сину чоловічий! Нагодуй твої нутрощі й наповни твою утробу цим сувоєм, що передаю тобі.» Я спожив його, і був він устам моїм солодкий, як мед. 4 Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Іди до дому Ізраїля і говори до них моїми словами. 5 Посилаю бо тебе не до народу з темною Мовою й незрозумілим язиком, а до Дому Ізраїля. 6 І не до різних народів з темною мовою й незрозумілим язиком, що їх слів ти не збагнув би, – якби я послав тебе до них, вони тебе послухали б, 7 – дім же Ізраїля не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть мене слухати, тим, що ввесь дім Ізраїля твердолобий і запеклого серця. 8 Ось я зроблю твоє лице твердим, як їхні лиця, і лоб твій твердим, як їхні лоби. 9 Як алмаз, що твердіший від каменя, зроблю я твій лоб. Не бійся їх і не страхайся їхніх облич, бо вони дім бунтарів.» 10 Далі мовив до мене: «Сину чоловічий! Усі мої слова, що говоритиму до тебе, прийми собі до серця і вислухай твоїми вухами. 11 Оце ж іди – простуй до вигнанців, до синів твого народу. Говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! – Чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть.» 12 І підняв мене дух угору, і я почув позад себе луну величезного гомону: «Благословенна слава Господня на притаманнім місці!» 13 То був шум крил звірів, що били одне об одне, і гуркіт коліс коло них, і гук величезного гомону. 14 Отже підняв мене дух й узяв мене, і я йшов, сумний і стривожений серцем, і рука Господня тяжіла на мені важко. 15 Прибув я так у Тел-Авів, до вигнанців, що жили над Кевар-річкою, туди, де вони пробували, і провів між ними сім днів у безтямі. 16 А по сімох днях надійшло до мене слово Господнє: 17 «Сину чоловічий! Я поставив тебе на варті дому Ізраїля: як почуєш з моїх уст якесь слово, то попередиш їх від мене. 18 Як я скажу безбожникові: Ти помреш! – і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожника від лихої його дороги, щоб він жив, – то безбожник той умре в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крови. 19 Коли ж ти попередиш безбожника, і він не навернеться від своєї безбожности й від лихої дороги, то він умре в своїм грісі, а ти врятуєш твою душу. 20 І коли праведник відступить від своєї праведности й учинить зло, і як я поставлю перед ним щось, об що він спотикнеться, і він умре – тому, що ти його не попередив, – він помре в своїм грісі, і не згадаються більше справедливі вчинки, що він учинив, але я домагатимусь від тебе його крови. 21 Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу. 22 Рука Господня була там на мені, і він сказав мені: «Встань, вийди на рівнину, і я там говоритиму з тобою.» 23 Встав я і вийшов на рівнину, і ось – постала там слава Господня, така слава, яку я бачив коло Кевар-річки, і я впав лицем до землі. 24 Тоді увійшов у мене дух і поставив мене на ноги; і став він говорити до мене й сказав мені: «Іди та зачинися у твоїй домівці. 25 Сину чоловічий, ось накладуть на тебе мотуззя, і зв’яжуть тебе ним, і ти не з’явишся посеред них більше. 26 Я приліплю тобі язик до піднебіння, ти занімієш і не будеш їм дорікати, бо це дім бунтарів. 27 А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати – слухай, а хто не хоче слухати – нехай не слухає, бо це дім бунтарів.»

4. Єзекиїл віщує руїну Єрусалиму 1-3; покутує за народ 4-17

1 «Сину чоловічий! Візьми собі цеглину, поклади перед собою й накресли на ній місто – Єрусалим. 2 Споруди проти нього облогу: збудуй проти нього рухомі башти, насип навкруги нього вали, порозставляй табори проти нього й постав навкруги тарани проти нього. 3 Далі візьми собі залізну пательню й постав її, наче залізну стіну, між тобою та містом, і оберни твоє лице проти нього. Воно буде в облозі, ти його обляжеш. Це буде знаком для дому Ізраїля. 4 Ляж на лівий бік і візьми на себе беззаконство дому Ізраїля. Скільки днів лежатимеш, стільки нестимеш їхні гріхи. 5 Я вчиню тобі так, що роки їх беззаконства відповідатимуть дням – сто дев’ятдесят днів нестимеш гріхи дому Ізраїля. 6 А як завершиш їх, то ляжеш знову – на правий бік, – і нестимеш гріхи Юди, сорок днів. Я вчиню тобі так, що день відповідатиме рокові. 7 Ти обернеш своє лице до облоги Єрусалиму, а й твоє оголене плече, і пророкуватимеш проти нього. 8 Ось я кладу на тебе мотуззя, щоб ти не міг обернутись з боку на бік, аж докіль не скінчаться дні твоєї облоги. 9 Візьми собі пшениці, ячменю, бобу, сочевиці, проса й вики та й усип до однієї посудини, і зроби собі хліб з того. Ти їстимеш його стільки днів, скільки лежатимеш на боці, тобто сто дев’ятдесят днів. 10 Ти їстимеш твій харч на вагу – щодня по двадцять шеклів. Від пори до пори його їстимеш. 11 Воду теж питимеш ощадно – щодня шосту частину гіна. 12 Ти їстимеш його (той харч) ячмінними ладками, а спечеш його на людськім посліді, у них перед очима.» 13 Господь сказав: «Отак сини Ізраїля їстимуть хліб свій нечистий між народами, куди я їх порозганяю.» 14 І я сказав: «Ой Господи Боже! Та я ж ніколи не поганив душі моєї. Ні падла, ні того, що роздер звір, не їв я змолоду й досі: ніколи в уста мої не входило нечисте м’ясо.» 15 Тоді він сказав до мене: «Гаразд! Дозволяю тобі товарячий гній замість людського посліду: на нім спечеш хліб твій.» 16 Далі сказав до мене: «Сину чоловічий! Ось я понищу в Єрусалимі запаси хліба, і вони їстимуть хліб на вагу й у смутку, і питимуть воду виміряну ощадно й у страсі, 17 бо в них забракне хліба й води, і вони дивитимуться один на одного з жахом і знидіють у своїх гріхах.»

5. Доля жителів Єрусалиму 1-4; пояснення символів 5-17

1 «Сину чоловічий! Візьми собі гострого меча, як голярську бритву; візьми його й проведи ним по голові й по підборідді твоїм. Потім візьми вагу й поділи волосся. 2 Третину спалиш на вогні посеред міста, як сповняться дні облоги; другу третину візьмеш і покришиш її мечем навкруги міста; останню ж третину розвієш вітром, і я добуду меча з піхви позад нього. 3 Візьмеш з того волосся трохи й зав’яжеш його в полу твоєї одежі., 4 А з цього ще візьмеш (трохи) і вкинеш у вогонь і спалиш його у вогні. З нього спалахне вогонь на ввесь дім Ізраїля. Ти скажеш до всього дому Ізраїля: 5 Так говорить Господь Бог: Ось Єрусалим! Я поставив його посеред народів і навкруги нього країни. 6 Він же збунтувався проти моїх законів з більшою безбожністю, ніж погани, та проти моїх установ гірш, ніж країни навкруги нього, бо вони відкинули мої закони й за моїми установами не ходили. 7 Тим же то так говорить Господь Бог: Тому, що ви бунтуєтесь більш від поган, що навкруги вас, за установами моїми не ходите, законів моїх не виконуєте, ба й законів поган, що навкруги вас, не виконуєте, 8 тому ось що говорить Господь Бог: Ось я так само проти тебе: я виконаю проти тебе мій суд перед очима народів. 9 Учиню з тобою таке, чого не чинив іще ніколи й чого ніколи не чинитиму більше, – за всі твої мерзоти. 10 Тому батьки посеред тебе їстимуть власних дітей, а діти їстимуть своїх батьків. Я вчиню над тобою суд, я пущу ввесь останок твій на всі вітри. 11 Тому – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога: За те, що ти осквернив мою святиню всіма гидотами твоїми й усіма мерзотами твоїми, я теж відкину тебе, і моє око не пожалує, і я не матиму милосердя. 12 Третина в тебе вимре від чуми й загине з голоду посеред тебе; третина поляже від меча навколо тебе, останню ж третину я пущу на всі вітри й добуду меча з піхви позад них. 13 Так довершиться гнів мій і вгамується моя на них досада, і я помщуся. Тоді зрозуміють, що то я, Господь, говорив у моїй горливості, як довершиться над ними моя досада. 14 Я вчиню з тебе пустку й наругу між народами, що навкруги тебе, і перед очима всіх перехожих. 15 Ти будеш наругою й посміховищем, пересторогою й жахом для народів, що навколо тебе, як я вчиню над тобою суд у гніві й досаді й у лютих карах, – це я, Господь, виповів це; 16 як пошлю згубні стріли голоднечі вам на погибель, бо я їх пошлю, щоб вас погубити, накину на вас голод і понищу в вас запаси хліба. 17 Пошлю на вас голоднечу й лютого звіря, що позбавить тебе дітей. Чума й кров завітають до тебе, і я наведу меч на тебе. Я, Господь, сказав це.»

6. Пророцтво щодо гір Ізраїльських 1-10; ідолопоклонство призвело до руїни 11-14

1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Сину чоловічий! Оберни твоє лице до гір ізраїльських і пророкуй проти них. 3 І скажи: Гори ізраїльські! Слухайте слово Владики Господа: Так говорить Владика Господь до гір, до горбів, до байраків і до долин: Ось я наведу на вас меч і знищу ваші висоти. 4 Ваші жертовники будуть повалені, ваші стовпи на честь сонця будуть порозбивані, а ваших поранених на смерть я покладу трупами перед вашими божищами. 5 Я покладу трупи синів Ізраїля перед їхніми бовванами й порозкидаю кості ваші навкруги жертовників ваших. 6 Скрізь, де б ви не оселились, міста будуть знищені, і висоти зруйновані, щоб знищити й спустошити ваші жертовники, щоб порозбивати й знищити ваші божища, щоб порозвалювати ваші стовпи на честь сонця, щоб знищити діла ваші. 7 Поранені на смерть падатимуть серед вас, і ви зрозумієте, що я – Господь. 8 Коли деякі з вас врятуються від меча між народами, коли ви будете розкидані по їхніх країнах, 9 ваші врятовані згадають мене між народами, куди їх позаймають у полон, як я розіб’ю їхнє блудне серце, що відпало від мене, та їхні очі, що блудять за бовванами, і самі вони гидуватимуть собою з-за всіх своїх мерзот, що накоїли; 10 і зрозуміють вони, що то я – Господь, і що я не даремно погрожував учинити їм це лихо.» 11 Так говорить Господь Бог: «Сплесни руками й тупни ногою, і скажи: Ох лишенько! – з-за всіх огидних мерзот дому Ізраїля – вони поляжуть від меча, голоднечі й чуми! 12 Хто далеко – помре від чуми, а хто близько – поляже від меча, хто ж в облозі – згине від голоднечі. Отак я довершу на них гнів мій. 13 Вони зрозуміють, що я – Господь, як їхні смертельно поранені лежатимуть серед їхніх бовванів, навкруги їхніх жертовників, по всіх високих горбах, по всіх верхів’ях гір, під кожним зеленим деревом, під кожним дубом рясним, скрізь, де вони палили запашні кадила всім своїм бовванам. 14 Я простягну мою руку проти них і зроблю країну безлюдною пустелею, від пустині до Рівли, по всіх їхніх оселях. І вони зрозуміють, що я – Господь.»

7. Кара нависла

1 Надійшло до мене таке слово Господнє: 2 «Ти, сину чоловічий, скажи: Так говорить Господь Бог до Ізраїльської країни: Кінець! Прийшов кінець на чотири сторони світу. 3 Оце – кінець тобі! Я пошлю на тебе гнів мій і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої гидоти на твою ж голову. 4 Око моє не пощадить тебе, і я не матиму милосердя, бо я оберну на твою ж голову твої вчинки, і твої гидоти будуть посеред тебе, і ви зрозумієте, що я – Господь.» 5 Так говорить Господь Бог: «Лихо за лихом, ось воно надходить. 6 Кінець надходить, кінець на тебе надходить! Ось він надходить! 7 Прийшла судьба на тебе, мешканцю краю! Надійшов час, зближається день тривоги, а не веселого гомону по горах. 8 Оце я скоро виллю мою досаду й довершу на тобі гнів мій, і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої мерзоти на твою ж голову. 9 Око моє не пощадить, і я не матиму милосердя; я оберну твої вчинки на твою ж голову, і твої гидоти будуть посеред тебе, і ви зрозумієте, що то я – Господь – караю. 10 Ось він, той день! Ось надійшов! Прийшла корона, зацвіло берло, гординя розбуялась. 11 Насильство встає, щоб стати берлом злоби; і сліду з них не лишиться, ні з їхньої юрби, ні з їхнього гармидеру; нема в них більше сяйва. 12 Настав час, наблизився день. Хто купив, не веселися, а хто продав, не журися, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою. 13 Бо хто продав, не повернеться більш до проданого, хоч би й зостався між живими, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою; він не повернеться, та й ніхто своїм беззаконням не продовжить свого життя. 14 Засурмлять у сурму, все напоготові, та ніхто не рушає до бою, бо гнів мій вибухнув проти всієї його юрби галасливої. 15 Меч зовні, чума й голод усередині; хто в полі, від меча поляже, а хто в місті, того пожере голод і чума. 16 А хоч деякі з них і повтікають, вони будуть на горах, неначе низинні голуби, – усі вони помруть, кожен у своїм беззаконні. 17 Руки в усіх послабнуть, а коліна всіх, мов вода, стрясуться. 18 Вони повдягаються у вереття, і страх їх огорне, а на обличчі в усіх них буде сором; всі ж голови будуть обголені. 19 Срібло своє на вулицю повикидають, а золото буде в них, як сміття. Ні срібло їхнє, ні золото не зможуть їх врятувати в день Господнього гніву. Душі своєї ним не наситять і нутра свого не наповнять, бо саме з них постала їхня беззаконність. 20 В дорогоцінних прикрасах вони вбачали свої гордощі й робили з них подоби своїх бовванів мерзенних; я ж оберну їх на обриду їм. 21 Я видам його чужим на здобич, і нечистивим, що в країні, на грабування: вони осквернять його. 22 Я відверну від них моє лице, і мій скарб буде осквернено. Харцизи увійдуть до нього й його спустошать. 23 Зроби ланцюг, бо земля сповнилась вироками проливати кров, а в місті скрізь насильство. 24 Я приведу щонайлютіші з народів, і вони посядуть їхні доми. Я покладу край гордощам потужних, і святині їхні будуть осквернені. 25 Надійде жах; вони шукатимуть спокою, та його не буде. 26 Нещастя прийде за нещастям, чутка наздожене чутку. Вони шукатимуть видіння у пророка, та закону в священика не стане, ні поради в старших. 27 Цар буде сумувати, князя огорне жах, а в людей простих будуть дрижати руки. Я вчиню з ними згідно з їхніми вчинками; я їх судитиму за їхнім судом і вони зрозуміють, що я – Господь.»

8. Ідолопоклонство в єрусалимському храмі

1 У шостому році, у шостому місяці, на п’ятий день місяця сидів я в моїй домівці, а передо мною сиділи старші юдейські, коли там з’явилась надо мною рука Господа Бога. 2 Дивлюсь я, аж тут щось, подобою схоже на людину. Від того, що скидалось у нього на крижі, униз – вогонь, а від крижів угору – немов сяйво, неначе блиск бурштину. 3 Він простяг неначе руку й узяв мене за волосся, і дух підняв мене між небом та землею і приніс мене в Божих видіннях до Єрусалиму, у внутрішню браму, що звернена на північ, де стояв бовван ревнощів, що побуджує ревнощі. 4 І ось слава Бога Ізраїля постала там, схожа на те видіння, що я бачив на рівнині. 5 І сказав мені: «Сину чоловічий! Підведи твої очі до півночі!» І я підвів мої очі на північ, аж ось на північ від жертовної брами той бовван ревнощів, при вході. 6 І сказав він мені: «Сину чоловічий! Чи бачиш ти, що вони коять? Ті великі мерзоти, що виробляє тут дім Ізраїля, щоб віддалити мене від моєї святині? Та ти побачиш іще більші мерзоти!» 7 І він привів мене до входу в дворище. Подививсь я: аж ось у мурі щілина. 8 І сказав мені: «Сину чоловічий! Зроби діру в мурі.» Пробив я діру в мурі, і ось двері. 9 І сказав мені: «Увійди та подивись на гидкі мерзоти, що вони там коять.» 10 Увійшов я і побачив усякого роду гадів і гидких тварин, і всяких бовванів дому Ізраїля, вимальованих скрізь навколо по стінах. 11 І сімдесят мужів зо старших дому Ізраїля, а серед них Яазанягу, син Шафана, стоять перед ними; кожен з кадильницею в руках, і пахощі від кадила линули вгору. 12 І сказав до мене: «Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізраїля коять потай, кожен у своїй кімнаті з образами? Бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув країну.» 13 Далі сказав до мене: «Та побачиш іще куди гірші мерзоти, що вони виробляють.» 14 І привів мене до входу в ворота дому Господнього, що на півночі; аж ось там сидить жіноцтво, голосячи по Таммузі. 15 І сказав до мене: «Чи бачиш, сину чоловічий? Та ти побачиш іще гірші, ніж ці, гидоти.» 16 І він повів мене до внутрішнього дворища Господнього дому, і ось там коло входу в Господню святиню, між сіньми та жертовником, стоїть з двадцять п’ять людей, спиною до Господньої святині, а лицем до сходу. Вони поклонялись до сходу, до сонця. 17 І він сказав до мене: «Бачиш, сину чоловічий? Ще мало домові Юди тих гидот, що тут коять; вони ще розповсюджують по землі насильство і знову доводять мене до гніву. Дивись, вони прикладають галузку до носа. 18 За те ж і я чинитиму з ними в гніві: око моє не пощадить, не змилосерджусь і хоч би вони і як голосно до моїх вух взивали, я їх не почую.»

9. Руїна Єрусалиму

1 Тоді він скрикнув грімким голосом мені у вуха: «Наближайтеся, бичі міста, кожен зо знаряддям руйнування у руці!» 2 І ось прийшло шестеро мужів від верхніх воріт, що на півночі, кожен із знаряддям убивства в руці. Посеред них був один, одягнений у льняну одежу, з писарським приладом при боці. Увійшли вони й поставали коло мідяного жертовника. 3 Слава Бога Ізраїля піднялася з-над того херувима, на якім була, до порога дому. І він прикликав того, що був одягнений у льняну одежу і що при боці в нього був писарський прилад. 4 І сказав йому Господь: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалиму, та й поклади знак на чолі в людей, що зідхають і сумують із-за всіх гидот, що діються посеред нього.» 5 А другим він сказав – так , що я чув: «Ідіте позад нього містом і бийте; нехай не жалує ваше око, не майте милосердя; 6 старого і хлопця, дівицю, малечу й жіноцтво вбивайте на смерть; а з тих же, що мають на собі знак, не руште нікого. Та починайте від моєї святині.» І почали вони від старших мужів, що були перед храмом. 7 Він сказав до них: «Оскверніть храм. Закидайте дворища трупом, а потім вийдете.» І вони вийшли і вбивали по місті. 8 Як вони били, зоставсь я один, упав на лице й закричав: «Ой Господи Боже! Невже ти вигубиш увесь останок Ізраїля, виливаючи твій гнів на Єрусалим?» 9 А він мені сказав: «Безбожність дому Ізраїля та Юди велика, вельми велика; країна повна крови, а місто повне насильства, бо вони кажуть: Покинув Господь країну, Господь не бачить. 10 Оце ж і моє око не пощадить, і я не помилую. Оберну їхні вчинки на їхню ж голову.» 11 І ось тут чоловік, одягнений у льняну одіж, у якого при боці писарський прилад, звітував, кажучи: «Я зробив так, як ти мені наказав був.»

10. Видіння Бога й херувимів

1 Глянув я, коли ж на тверді, що над головами у херувимів, щось наче сапфір-камінь, щось наче престол було видно над ними. 2 І він сказав чоловікові, одягненому в льняну одіж: «Увійди проміж колеса під херувимів, набери повні пригорщі жару, що між херувимами, та висип на місто.» І він увійшов на моїх очах. 3 Херувими ж стояли праворуч від храму, як той чоловік увійшов, і хмара сповнила середній двір. 4 Тоді слава Господня знялась із херувимів до порогу храму, і храм сповнився хмарою, і двір був повен сяйва слави Господньої. 5 І чути було шум крил херувимів аж до крайнього двору, мов би голос Всемогутнього Бога, як він говорить. 6 Коли ж повелів чоловікові, одягненому в льняну одежу: «Набери жару з-поміж коліс, – між херувимами», – увійшов той і став коло коліс. 7 І простягає один херувим руку до вогню, що між херувимами, і взяв та й подав у пригорщу одягненому в льняну одежу. Той прийняв і вийшов. 8 Було ж у херувимів видно подобину людської руки під крильми. 9 Глянув я: аж ось коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, і на вид ті колеса мов би з хрисоліту. 10 Видом же всі четверо були однакової подоби, так ніби одне колесо було в другому. 11 Як вони йшли, то йшли на чотири свої боки; ідучи, вони не обертались, бо вони йшли туди, куди була звернена голова, тож ідучи, не обертались. 12 Тіло ж у них усе, і спина й руки, крила й колеса були по всьому колу повні очей, по всіх чотирьох колесах. 13 Колеса ж ці, як я чув, називано «галгал». 14 У кожного з них було чотири обличчя. Лице в одного – лице херувима; лице в другого – лице людини, у третього – лице лева, а в четвертого – лице орла. 15 І херувими знялись угору: це були ті живі істоти, що я бачив при Кевар-річці. 16 Як ішли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими простягали крила, щоб ізнятись над землею, то й колеса збоку не відвертались від них. 17 Як вони зупинялись, то й колеса зупинялись, а як вони здіймались угору, то й колеса здіймалися з ними, бо оживляючий дух був у них. 18 Тоді слава Господня відійшла з-над порогу в храмі й стала над херувимами. 19 Херувими ж розгорнули крила й знялися з землі вгору перед очима в мене, летівши, і колеса разом з ними. Зупинились вони коло входу в східню браму храму, а над ними слава Бога Ізраїля зверху. 20 Це були ті тварини, що я бачив під Богом Ізраїля при Кевар-річці, і взнав я, що то були херувими. 21 У кожного – по чотири обличчя, і в кожного – по чотири крила, і щось наче людські руки були в них під крильми. 22 А лиця їхні здавалися цілком схожими на лиця, що я бачив при Кевар-річці. Кожен ішов навпростець поперед себе.

11. Нове серце, новий дух

1 Потім підняв мене дух угору й приніс до східньої брами Господнього дому, що була на схід сонця. І ось коло входу в двері було двадцять п’ять чоловік. Між ними зауважив я Яазанію, сина Аззура, і Пелат’ягу, сина Бенаягу, князів народних. 2 Господь сказав мені: «Сину чоловічий! Це ті люди, що в них лихе на думці й що дораджують лихе в цім місті. 3 Вони кажуть: Чи ж не скоро будуть будинки ставити? Воно (місто) казан, ми – м’ясо. 4 Ось тому пророкуй проти них, пророкуй, сину чоловічий!» 5 І зійшов на мене дух Господній і сказав до мене: «Промов! Так говорить Господь: Ви так говорите, доме Ізраїля, і що в вас на думці, я знаю. 6 Багато ви поклали трупом у цьому місті й закидали вулиці його побитими. 7 Тому й каже Господь Бог так: Побиті, що ви поклали трупом серед нього – (вони) м’ясо, а воно (місто) – казан, вас же я повиводжу з нього. 8 Меча ви боїтесь – меча я наведу на вас, – слово Господа Бога. 9 Я повиводжу вас геть із нього і пооддаю вас у руки чужинцям, і вчиню над вами суд. 10 Від меча поляжете. На ізраїльській границі судитиму вас, і зрозумієте, що я – Господь. 11 Не буде воно для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому: на ізраїльській границі судитиму вас. 12 І ви зрозумієте, що я – Господь, у заповідях якого ви не ходили й закону якого не виконували, а виконували закон народів, що навкруги вас.» 13 І ось, як я пророкував, умер Пелат’ягу, син Бенаягу. І впав я на лице й кликнув голосно: «Ой Господи Боже! Невже ж ти хочеш вигубити останок Ізраїля?» 14 І надійшло до мене таке слово Господнє: 15 «Сину чоловічий! Твоїм братам, твоїм родичам і всьому домові Ізраїля вкупі – їм говорять мешканці єрусалимські: Далеко ви від Господа, нам віддана земля в посілість. 16 Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч я позасилаю їх далеко між поган та порозкидаю їх по землях, а все ж таки я буду для них на час святинею в тих землях, куди вони позаходили. 17 Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Я позбираю вас із-поміж народів, зберу докупи вас із тих земель, де ви порозсівані, і дам вам Ізраїльську землю. 18 Вони поприходять туди й повикидають звідти всі її гидоти і всі її мерзоти. 19 Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух, я вийму з їхнього тіла камінне серце й дам їм серце тілесне, 20 щоб вони за моїми заповідями ходили та моїх законів пильнували і їх виконували. Тоді вони будуть моїм народом а я буду їхнім Богом. 21 А чиє серце пристане до їхніх бовванів та мерзот, то вчинки тих я оберну їм на голову», – слово Господа Бога. 22 Тоді піднесли херувими свої крила, і колеса рушили разом з ними, слава ж Господа, Бога Ізраїля перебувала над ними зверху. 23 І знялася слава Господня з-посеред міста та й зупинилась над горою, що на схід від міста. 24 І підняв мене дух угору та й переніс мене в видінні, духом Божим, у Халдею, до вигнанців, і видіння, що я бачив, зникло від мене. 25 І я оповів вигнанцям усе те, що Господь показав мені.

12. Пророк символічно появляє втечу царя 1-16; і облогу міста 17-28